Абетка знань про дитину Агресивна поведінка – це сигнал неблагополуччя дитини, це прояв внутрішнього дискомфорту.
Батьки! Діти – це не приватна власність.
Важливо, щоб дитина під час покарання розуміла, за що її покарали і не відчувала приниження.
Головне – оточення, а не гени. Гра найкраще знімає вербальну (хочеться крикнути) і тактильну агресію (хочеться вдарити).
Досвід раннього дитинства впливає на подальший спосіб мислення та діяльність дитини. Дитині подобається все ритмічне. Дитяча уява і фантазія розвивають творчі здібності.
Емоційно забарвлене висловлювання впливає на поведінку дитини.
Є досвід – невиправних помилок не існує.
Життя таке: дитина сьогодні – зовсім інша, ніж вчора.
Злість і заздрість у дитини – це вираження її безсилля.
Інтерес – найкращий стимул до навчання і розвитку.
Кожна дитина здатна вчитися добре – все залежить від методу навчання.
Люблю я тебе не за те…(що ти добрий, гарно вчишся…). Люблю я у тобі…(доброту, рішучість…).
Малювання, спів, танець, робота з тістом, глиною – це елементи арт-терапії, які допомагають дитині справитися зі страхами.
Ніколи не ігноруйте плач дитини. Нервозність батьків ( педагогів ) є заразною.
Обговорюйте з дитиною: «А що тобі хочеться? Що ти плануєш? Як би ти це зробив? Як би ти діяв?»
Покарання має слідувати відразу за вчинком.
Розвивайте власний потенціал і пам’ятайте: «Ви – луки, а ваші діти – стріли».
Сором’язливість є там, де існує авторитарний стиль виховання, де недоліки дитини висміюються.
Тренуйте ліву руку так само, як і праву.
Уникайте при спілкуванні з дитиною сюсюкання. Уникайте порівнянь дитини з іншими та висміювання її в присутності інших. Успіх в одній справі породжує впевненість в інших справах.
Фізичні вправи сприяють розвитку інтелекту.
Хвалити дитину краще, ніж сердитися на неї.
Цікаве діти вважають правильним, нецікаве – неправильним.
Часто агресивна поведінка дитини – це намагання привернути увагу інших до своїх потреб, відстояти право на власну думку, рішення.
Шкода для дитини – невпевненість матері.
Що дитині цікаво, тільки те вона і запам’ятовує.
Якщо дитина себе постійно з кимось порівнюватиме, то у неї просто не залишиться часу і сил, щоб зрозуміти, яка ж вона насправді.
Я приймаю тебе таким, яким ти є.
|
|
