Коли йти до логопеда Всі прекрасно знають про те, що деякі діти починають ходити і говорити раніше, ніж інші, і звичайно це нікого не хвилює, а медицина це вважає нормальним явищем. У зворотному випадку, якщо по досягненню дворічного віку дитині важко розмовляти, або вона не розуміє розмови, або ковтає звуки, або додає інші - це ознака порушення розвитку або захворювання. В цей момент треба без зволікання звернутися до фахівця в області логопедії для необхідної терапії. Логопед зможе визначити, чи йде мова про деякоі затримки в розвитку дитини або існують розлади, які вимагають спеціалізованої допомоги. Логопедія - це дисципліна, яка охоплює вивчення, профілактику, діагностику, контроль та лікування розладів мови іспілкування людини, які можуть проявляти себе в порушення мови, голосу, слуху та ін. Розлади мовлення можуть бути різними і їх багато: затримка в розвитку мови, дислалия - відсутність вміння правильно вимовляти звуки, відповідні віком, дислексія - часткова або повна відсутність розуміння мови, дісфемія (заїкання), діслозія - труднощі у вимові звуків у зв'язку з анатомічними дефектами мовного апарату, а також порушення мови у психічних хворих і аутистів. Діти у віці 12-15 місяців здатні видавати великий набір звуків і як мінімум хоча б одне слово - тато, мама. Діти у віці 18 місяців повинні мати запас приблизно з 20 слів, а наближаючись до віку двох років - не менше 50 слів. В 2-річного віку вони повинні вміти виконувати прохання: підніми іграшку, принеси склянку і т.п. Причини порушення мови можуть бути найрізноманітнішими: втрата слуху, неврологічні порушення, пошкодження головного мозку, розумова відсталість, анатомічні дефекти губ, неба, ротової порожнини, перевантаження голосових зв'язок і ін. У багатьох випадках розладу мови причину встановити не вдається. Щоб виявити порушення мови якомога раніше слід мати на увазі наступне:
Встановити наявність порушень мови потрібно якомога раніше. Це дозволить провести ранню діагностику причин, що обов'язково позитивно позначиться на можливості його одужання і корекції мовлення. Якщо вчасно не почати грамотну терапію цих порушень, то у дитини можуть з'явитися психологічні розлади і розумова відсталість.
В нормі до 5 років у дитини вже досить розвинена мова. Вона розмовляє, правильно вимовляючи всі звуки (в тому числі «р», шиплячі). Речення поширені, мова різноманітна, словниковий запас збільшується з кожним днем. Логопеди вважають, що до 4,5 років дитина має право виголошувати звуки неправильно, так як вона опановує промову творчо, як би досліджує рідну мову. Але якщо у вас є сумніви, чи нормально розвивається мова дитини, краще перестрахуватися і відвідати логопеда. Вже з 2 років дитина повинна чітко розрізняти схожі звуки. Наприклад, «ш» і «с», «м» і «н» і т. д. Якщо вона їх не розрізняє, то буде їх взаімозаменяти. Наприклад, говорити «няч» замість «м’яч» і «моски» замість «носки». В 3 роки дитина повинна відчувати ритміку слова: кількість складів у слові і який склад ударний. Діти в цьому віці можуть перекручувати слова до невпізнання, але кількість складів і наголоси повинні бути однакові. Наприклад, замість слова «капітан» дитина 4 років може сказати «пікітан» (наголос на другому складі). Якщо дитина говорить з «прононсом», то слід обов’язково показати його логопеда. Також зверніться до логопеда, якщо в 5 років дитина не може вивчити навіть маленький вірш. До 5 років мова дітей в достатній мірі сформована, щоб їх спокійно розуміла будь-яка доросла людина, а не тільки близькі і рідні. Дитина вже має вміти правильно узгоджувати слова в роді («красива шапка», а не «гарний шапка», «зайчик пострибав», а не «зайчик пострибала»). І числі («вуха», а не «вухи» і т д .). До 6 років дитина вже погоджує слова в відмінку («дістань рукою до стелі» а не «дістань руку до стелі»). Вона повинна уміти утворювати і видозмінювати слова («великий» – «величезний» – «превеличезний»), складати речення, правильно користуватися приводами, не плутаючи їх («сховайся за деревом», а не «сховайся після дерева»). У будь-якому випадку, пам’ятайте, що чим раніше батьки звернуться до логопеда – тим легше і успішніше пройдуть лікування та корекція.
МОВА - невичерпне джерело розумового розвитку дитини, скарбниця всіх знань. К.Д. Ушинський образно назвав рідну мову народним педагогом, наставником і вихователем. Слово виховує, навчає і розвиває дитину. Під впливом мови вдосконалюються її почуття, сприймання, збагачуються знання про оточуючий світ. Важлива роль у формуванні особистості дитини, зокрема розвитку її мови, належить сім'ї. Адже перші слова, перші речення малятко чує і вимовляє в колі рідних людей - матері, батька, бабусі, дідуся. Однак дехто з батьків вважає, що дитина починає навчатися літературній мові лише у школі і не звертає належну увагу на формування мовлення дітей у дошкільному віці. Навчання ж мови починається не тоді, коли дитині дають буквар, а з перших звуків, які вона починає вимовляти. Отже, дорослі повинні прагнути до того, щоб забезпечити правильний мовленнєвий розвиток дитини, починаючи вже з перших місяців її життя. Правильне мовлення допомагає малюку встановлювати контакти з іншими дітьми, вільно передавати свої думки і побажання, сприяє успішному навчанню у школі. Малюків потрібно вчити правильно вимовляти звуки в словах, ставити наголос, користуватися відповідною інтонацією, правильно дихати під час мовлення. Дошкільнят навчають узгоджувати слова в реченнях в роді, числі й відмінках, правильно будувати речення. У дітей дошкільного віку потрібно виховувати й загальну культуру мовлення: вміння слухати звернену до них мову, дивитися в очі співрозмовнику, не перебивати дорослих, не втручатися в їх розмову. Батьки ні в якому разі не повинні залишатися байдужими до мовних недоліків своїх дітей. У колі своєї сім'ї дорослі розуміють дитину з півслова і вона почуває себе впевнено. Але з віком розширюється мовне коло спілкування дитини і мовленнєві вади стають на перешкоді швидкого встановлення контактів з однолітками, виникають різні ускладнення, психологічні проблеми. Недостатньо розвинена мова, бідність словникового запасу, проблеми у вимові звуків, негативно впливають на загальний розумовий розвиток дитини. Граматичний лад мовлення. Що повинні вміти діти? Оволодіти граматичним ладом мовлення означає навчитися правильно вживати відмінкові закінчення слів, дієслівні форми та їх видозміни, узгоджувати іменники з іншими частинами мови в роді, числі, відмінках; утворювати нові слова за допомогою суфіксів та префіксів; правильно будувати речення, додержуючись відповідного порядку слів у ньому; правильно вживати прийменники, сполучники, будувати складні речення різних видів; та вживати в мові правильно інші граматичні категорії відповідно норм рідної мови. З раннього віку дитина повинна засвоїти граматичні значення рідної мови, без цього вона не зможе розуміти мову оточуючих у повному обсязі. А це може викликати труднощі у спілкуванні з іншими людьми, значні проблеми виникнуть у дитини і в процесі навчання у школі. Щоб засвоїти граматично правильну мову, потрібно говорити правильно. К.Д. Ушинський писав, що граматично правильна усна й письмова мова є не тільки знання, а й звичка, досить складна і різноманітна система дрібних навичок висловлювати свої думки правильно у мовленні й на письмі. Для того, щоб бути грамотним, мало знань граматичних правил, треба щоб людина звикла ними користуватися. У процесі оволодіння рідною мовою, діти часто помиляються. Найтиповіші граматичні помилки в мовленні дітей: - Граматичні помилки словотворення (неправильне вживання суфіксів, префіксів). - Граматичні помилки в словозміні. - Неправильне вживання відмінкових закінчень іменників, прикметників, помилки при їх узгодженні. - Відмінювання невідмінюваних іменників. - Неправильне вживання роду іменників. - Вживання іменників, що мають тільки однину у множині, а тих що мають тільки множину в однині. - Неправильне вживання дієслівних і дієприкметникових форм, займенників, числівників. Граматичні помилки у дитячій мові - це закономірне явище в процесі засвоєння мовлення, особливо до 5 років. Але граматичні помилки в мовленні дітей необхідно відразу виправляти, це дасть дитині змогу засвоїти граматичні норми. При значних труднощах у засвоєнні дитиною граматики - вчасно звертайтесь до логопеда!
Що повинні знати діти? У дитини 5-го року життя відмічаються значні успіхи в розумовому і мовленнєвому розвитку. Дитина починає виділяти і називати найбільш суттєві ознаки і якості предметів, встановлювати простіші зв'язки і точно відтворювати їх у мові. Їх мовлення стає більш різноманітним, точнішим і багатшим по змісту. Діти звертають більше уваги на мову дорослих, стараються її наслідувати. Збільшення активного словника від 2500 до 3000 слів, створює дитині можливість повніше будувати свої вислови, точніше висловлювати свої думки. В мові дітей цього віку все частіше з'являються прикметники, якими вони користуються для визначення ознак і якостей предметів. Свої висловлювання діти будують з 2- 3 і більше простих поширених речень. Діти 5-го року життя починають оволодівати монологічним мовленням. В їх мові вперше з'являються речення з однорідними обставинами. Вони засвоюють і вірно узгоджують прикметники з іменниками. У дітей різко збільшується інтерес до звукового оформлення слів. Прислухаючись до слів, які вимовляє дорослий, дитина намагається встановити схожість у їх звучанні. Відповідно, значно покращується їх звуковимова. Повністю щезає пом'якшення приголосних і рідше бувають випадки пропусків звуків, складів. Більшість дітей до 5-ти років засвоюють і вірно вимовляють свистячі ( С, З, Ц, ДЗ), шиплячі (Ш, Ж, Ч, Щ, ДЖ), сонорні (Л, ЛЬ, Р, РЬ) звуки. Правильно вимовляють багатоскладові слова, точно зберігаючи в них складову структуру. Частіше вірно вживають в словах наголос, дотримуючись літературної норми вимови слів. На 5-му році життя дитина спроможна визначити на слух наявність того чи іншого звуку в слові, підібрати слова на заданий звук. Достатньо розвинений мовний слух дитини дає їй змогу розрізняти в мові дорослих підвищення і зниження сили голосу, підмічати прискорення і уповільнення темпу мовлення, вловлювати різноманітні інтонаційні засоби виразності мовлення. Отже, до 5-років у дітей закінчується процес оволодіння звуковою стороною мовлення. Мова в цілому стає чистішою і виразнішою. Підвищується мовна активність і діти все частіше задають питання.
Шановні батьки! Слідкуйте, чи правильно і вчасно розвивається звукова сторона мовлення у вашої дитини!
Можливо, це вас і здивує, але в сучасному світі комунікації, цінності інформації однією з найпоширеніших є проблема розвитку мовлення у дітей. Кожна друга дитина віком від двох до чотирьох років потрапляє до психолога, із затримкою мовленнєвого розвитку. Тенденція зростання подібних проблем спостерігається останні 20 років в усьому світі. Але якщо на початку 70-х такі порушення мали всього 4% дітей, то на сьогодні кількість дітей зі згаданим діагнозом зросла майже в сім разів. З такою тенденцією однією з найбільш затребуваних професій невдовзі буде логопед-дефектолог. Мовлення — необхідна умова повноцінного розвитку людини, бо це не тільки засіб спілкування, а й засіб мислення, уяви, управління своєю поведінкою, усвідомлення своїх відчуттів і себе як особистості. Для розуміння проблеми важливо знати, що мовлення буває активним і пасивним. Активне мовлення — це безпосередньо те, що дитина говорить, тобто може вимовити вголос. Пасивне виражається у формі розуміння чужого мовлення. Наприклад, ви просите дитину подати вам телефон, і вона подає вам саме телефон, а не щось інше, що потрапляє їй на очі. Вона відрізняє ложку від виделки, стілець від табурета, цукерку від олівця — звісно ж, за умови, якщо ви самі не плутаєте назв. У дітей розвиток активної і пасивної форм мовлення відбувається не одночасно. Вважається, що дитина спочатку вчиться розуміти чуже мовлення просто слухаючи тих, хто її оточує, а потім уже починає розмовляти сама. Тобто її пасивне мовлення розвивається раніше. При цьому маємо врахувати, що вже з перших тижнів життя дитина розпізнає особливості мови матері і навіть у цей період вчиться говорити активно. Тому важливо починати розмовляти з малям якомога раніше. Хоч як парадоксально, але багато батьків не вважають за необхідне розмовляти з дітьми, бо не бачать в них особистості — мовляв, вони однаково нічого не розуміють, то навіщо ж стрясати повітря. Спробуймо розібратися, у чому причини затримки мовленнєвого розвитку, і чому наші діти затято "відмовляються" з нами розмовляти. На прийомі трирічний малюк. Увійшовши до кабінету, він пролітає повз до яскравої іграшки. Здається, що нікого крім нього в кабінеті й немає. Поки малюк бавиться іграшкою, він не відповідає на запитання, не реагує на подразники, і навіть мама не може нічим привернути його увагу. Та ось іграшка набридла малюку, і він, підвівши на маму очі, мовив: "А-аа". Мама виймає з сумки пляшечку з компотом і вручає хлопчикові. Він задоволений. Тільки їй відомо, що означало це "а-аа", але з реакції видно, що вона "вгадала". За час усієї зустрічі було ще кілька протяжних голосних, на які мама реагує миттєво, як фокусник, виймаючи з сумки їжу, іграшки й інші цікаві дитині предмети. Невдовзі малюку набридли всі ці маніпуляції, і він затягує вже протяжливо й голосно: "А-аааа!". На цей сигнал мама виймає з надр сумки планшет. З цього моменту маля затихає, і відволікти його увагу від гаджета вже нічим неможливо. Це не конкретний приклад, це типовий випадок. Причин порушень мовлення може бути безліч, і затримка мовленнєвого розвитку — часто результат цілого комплексу проблем, які тією чи іншою мірою можна виправити. Але набагато важливіше на більш ранніх етапах помічати деякі невідповідності, і тоді багатьох проблем можна уникнути. Перше — перевірити в дитини слух. При будь-яких проблемах з мовленням візит до отоларинголога не буде зайвим. Відомий випадок, коли порушення слуху в дитини виявили вже коли вона мала йти до школи. До цього здібний від природи хлопчик навчився читати по губах. Проблема з’ясувалася, коли артикуляція чужих людей стала сильно відрізнятися від артикуляції його близьких. Отоларинголог може виявити й іншу проблему — надто коротку вуздечку або завеликий язик, що спричиняє труднощі при говорінні, як наслідок — дитина мовчить. Затримку розвитку мовлення може виявити й лікар-невролог. Тож не пропускаймо планових походів до нього в рекомендований термін. Пам’ятаймо, що мовлення людини починає формуватися з народження, і до того, як дитина вимовить перше слово, її мовлення проходить такі стадії розвитку, як гуління й лепетання. Саме відсутність цих стадій може виявити невролог. Бувають випадки, коли затримку мовленнєвого розвитку "передвіщають" інші супутні діагнози — обставини народження, періоду вагітності, генетичні порушення, патологічний (підвищений або знижений) тонус м’язів тощо. Мусимо знати, що затримка розвитку мовлення — одна з головних ознак дитячого аутизму. Якщо в маляти виявляються відставання мовленнєвого розвитку і симптоми відсутності прагнення контактувати, можна припустити, що дитина — аутист. Такі діти не усміхаються, не пожвавлюються побачивши батьків, часто не дивляться в очі. Але самостійно ставити такій дитині діагноз ви не маєте права. Тільки кваліфікований дитячий психіатр може поставити діагноз аутизм. Психолог теж не має на це права, він може всього лише припустити, але для постановки діагнозу направить дитину до лікаря. Йти чи не йти до психіатра — це, звичайно, ваш вибір, але для повноцінної адаптації дитини до умов реального життя вам доведеться багато в чому змінити свої уявлення про дітей, а отже, сприймати реальність повноцінно. Тепер про "побутові" причини затримки мовлення. Назвемо першу так — "заспокійливий гаджет". Безумовно, за той проміжок часу, поки в руках у маляти омріяний планшет або телефон, мама встигає зварити борщ, випрати й повісити білизну, нагодувати молодшого брата, тата і навіть вигуляти собаку… Але, як правило, у дитини, яка рано пізнала привабливість "комп’ютерного життя", не тільки проблеми з мовленням, вона розкоординована, у неї яскраво виражені спалахи агресії, проблеми з харчуванням, сном, вона довго не може заспокоїтися при мінімальному роздратуванні. Важливо розуміти, що мозок маленької людини розвивається в послідовності, що передбачає якісні переходи від одного щабля розвитку до іншого, де кожен попередній є основою наступних щаблів або стадій розвитку. Предметно-маніпуляційна діяльність — основна в немовлячий період, за якою іде предметна. Дитина в цей період розвивається досліджуючи предмети навколишнього світу. І в цей період реальний кубик у руках маляти безпосередньо розвиває його. Дитина може взяти кубик у руку, потягти до рота, лизнути, кинути на підлогу, постукати ним по іншому кубику тощо. Але кубик на екрані планшета не має набору властивостей, необхідних маляті, і, звісно, не може стимулювати розвиток мозку, дати розуміння властивостей предметів. Адже властивості всіх віртуальних предметів однакові — плаский гладенький екран! І гордість, з якою батьки хваляться, як їхнє маля вправно дає собі раду з планшетом, — абсолютно хибний посил. Тому правило номер один: до трьох років — жодних гаджетів! Комп’ютерні ігри можна вводити в "діяльність" дитини тільки після того, як вона опанувала традиційні види дитячої "діяльності" — малювання, конструювання, сприйняття і вигадування історій. Коли маля навчиться самостійно гратися у звичайні дитячі ігри — рольові, маніпуляційні, моторні, логічні. Про розвиток дрібної моторики — окрема розмова. Багато хто вже знає, що розвиток дрібної моторики напрочуд ефективно впливає на розвиток мовлення, і мами з материнською наполегливістю змушують малят працювати пальчиками. Справді, мозок людини влаштований так, що, говорячи простою мовою, ділянки головного мозку, відповідальні за мовлення й дрібну моторику, пов’язані, і, розвиваючи одну ділянку, ми стимулюємо розвиток іншої. Це, до речі, часто використовують і в лікування дорослих при ураженнях головного мозку (інсультах). У процесі реабілітації їм рекомендують в’язати, вишивати, ліпити тощо. Але дрібну моторику неможливо розвивати не розвиваючи загальної, а це — уміння дитини проворно й скоординовано рухатися. Наприклад кидати і ловити м’яч, стрибати, рухати синхронно руками, ходити по сходах, бордюрах (діти справді це дуже люблять!). Іноді прості вправи на координацію рухів — ліплення, малювання олівцями, застібання ґудзиків, шнурування — можуть неабияк стимулювати розвиток мовлення. Важливо розуміти і зворотні процеси: якщо центри мовлення і моторики настільки пов’язані, то бити дитину по руках — категорично забороняється! Згадаймо оскароносний фільм "Король говорить", у якому король Англії Георг VI зазнає великих труднощів через заїкання. Ця прикрість сталася з ним у дитинстві: батько бив його по руках, переучуючи писати правою рукою, бо майбутній король був шульгою. Часто мовленнєвий розвиток, хоч як дивно, гальмується двомовним середовищем. Величезна кількість родин у сучасному світі складається з людей різних мовних культур і є дво- або багатомовними. У дітей, які живуть у багатомовній родині, — своєрідні особливості розвитку мовлення. Але нормальний розвиток двомовного мовлення формуватиметься за умови, якщо дитина постійно чутиме цю мову і якщо вона не відстає у психічному розвитку. Вважається, що багатомовні діти опановують вимовляння повільніше і так само повільніше сприймають звукові комбінації в мовленні. Але, по-перше, багато чого залежить і від особливостей самих мов: близькі за граматичною конструкцією і вимовою мови опановуємо значно простіше й швидше, ніж зовсім різні (це стосується і дорослих). Що більша різниця у вимовлянні одного й того самого слова мовою матері і батька, то складніше його засвоїти. Дитині потрібно засвоїти не тільки словесну назву тих чи інших предметів, а й співвіднести їх однією і іншою мовою між собою. Процес опанування мовлення може бути трохи більше розтягнутий у часі, оскільки обсяг засвоєння інформації збільшено вдвічі-втричі (з огляду на кількість мов), але на загальному психічному й моторному розвиткові це ніяк не позначається. Але тут важлива наявність умови роздільного мовного середовища — кожен з батьків повинен розмовляти з дитиною своєю рідною мовою не запозичуючи слів з іншої. Простіше кажучи, від батьків дитина має чути еталонну мову, а не суржик. Завжди виправляйте дитину, якщо вона, розмовляючи однією мовою, використовує слова з іншої. Висновки в цьому питанні робити вам. І дивовижним чином затримка мовлення проявляється в дітей гіпертурботливих матусь. Такі мами, будучи надмірними перфекціоністками, просто не дають можливості дитині заговорити. Вони вловлюють бажання малюка за рухом його руки, вигнутою бровою чи опущеними куточками губ. І така дитина просто не має потреби говорити! Її розуміють навіть не з півслова, а з напівбукви! Точно ілюструє ситуацію анекдот. В одній сім’ї був єдиний син, який нічого не говорив. Хлопчика водили до професорів і логопедів, але ті лише руками розводили і нічим не могли зарадити. Минув час, хлопчикові виповнилося сім років. Якось уранці, коли вся сім’я снідала, він раптом чітко й виразно каже: "Чому каша пересолена?". Батьки забігали, заметушилися, запитують: "Чому ж ти раніше не говорив?", а він їм: "Так раніше все було добре!". Мовлення — це діяльність, що має свою структуру. І на першому етапі важлива ПОТРЕБА говорити. А її не виникне, якщо мама за першим жестом дитини даватиме їй необхідне і працюватиме "перекладачем" для решти світу. Ця ситуація досить зручна для дитини, і сам малюк навряд чи захоче втратити цей комфорт, його мусять виводити на мовне спілкування саме батьки. Дитина повинна усвідомити, що мовлення їй необхідне, що без нього вона не отримає бажаного. Зважаючи на викладене вище, треба розуміти: хоч би якими були проблеми затримки мовленнєвого розвитку, все ж таки основною причиною може бути те, що самі батьки не вважають за потрібне багато розмовляти зі своєю дитиною. Не чуючи достатньою мірою мовлення дорослих, не бачачи артикуляції і не маючи можливості її наслідувати, малюк відставатиме в мовленнєвому розвитку. Не можна забувати, що мовленнєвий і розумовий розвиток тісно пов’язані, і не сформоване вчасно мовлення може викликати відставання в розумовому розвитку. Для розвитку мовлення дитини насамперед необхідно створити сприятливі умови. Найголовніше — якнайбільше розмовляти з дитиною. Вона повинна постійно чути мовлення, звернене до неї, а не з екрана телевізора. Для цього слід постійно коментувати всі побутові ситуації і події життя маляти. Наприклад, збори в садок, прибирання ліжка, прогулянку, споживання їжі. Важливо описувати все, що ви бачите з дитиною, усе, що ви робите, і все, що відчуваєте, називаючи все простими словами, намагаючись не використовувати надто довгих і складних слів. Неабияк допомагають розвивати мовлення читання й заучування віршів і лічилочок, а надто — коли це супроводжувати діями, які відображають суть того, що відбувається. Наші діти ростуть у нових умовах тотальної зайнятості батьків, і, на жаль, проблеми дітей є породженням нових умов життя дорослих, їхнього стрімкого життя і браку часу. Але важливо розуміти, що реагувати як страус у цій ситуації не вийде. Сподіватися, що все само розсмокчеться, і дитина "раптом" заговорить, — хибний шлях, навіть попри запевняння бабусь. За матеріалами сайту http://abetka.ukrlife.org/
Відхилення в розвитку мовлення можуть проявлятись в порушенні здатності як говорити, так і розуміти.
Розлади мовлення можуть проявлятись ізольовано та у різних комбінаціях. Робота логопеда потребує великого терпіння. Процес лікування займає мінімум 5 місяців, іноді із складними пацієнтами він продовжується на рік і навіть більше! Робота, нескладна на перший погляд, потребує серйозної теоретичної підготовки: знання механізмів голосоутворення та патофізіології мовлення.
Уже від народження дитина опановує пасивний словник, запам'ятовує слова, їх значення, розрізняє інтонацію. Пізніше розвивається активний словник – дитина вчиться відтворювати почуті звуки, слова, речення. Спочатку дитина просто повторює за дорослим, потім починає спілкуватися, тобто її слова, звуки носять змістовне навантаження. Наприклад, малюк 1-1,6 років за допомогою одного звука «а», вимовляючи його з різною інтонацією, може запитати «Що це? Розкажи!»; виказати незадоволення «Не хочу»; здивування. У віці від 1 до 1,5 років активний словник дітей, як правило, не розширюється, кількість слів майже не збільшується, але активно збагачується пасивний словник (слова, словосполучення запам'ятовуються надовго). В цей час не потрібно спонукати дитину до вимови нових слів. Вчені узагальнили досвід роботи з дітьми і виділили особливості розвитку мовлення у кожному віковому періоді. Розглянемо короткий, але дуже важливий для становлення мовлення період до 3-х років. Пам'ятайте! Мовний запас дітей навіть одного віку є неоднорідним як в кількісному, так і в якісному плані. «Відхилення» від запропонованих норм на 1-2 місяці (випередження або відставання) також є нормою розвитку. Якщо ж дитина відстає відразу по декількох показниках, зовсім відсутні якісь навички, то потрібно звернутися до спеціаліста, який порадить вам правильно підібрати вправи та розвиваючі ігри, які ви можете використовувати під час занять з дитиною.
Заїкання – важке мовленеве порушення, але його можна позбутися. Заїкання здебільше виникає в дошкільному віці. Ця досить поширена патологія, яка найчастіше виникає на початку становлення мовлення, уражає здебільшого хлопчиків (позаяк їхня центральна нервова система розвивається повільніше, ніж у дівчаток), а велика кількість побічних (супутніх) порушень гальмує процес коригування заїкання й робить його досить тривалим, складним і кропітким. У розвитку дітей виявлено внутрішню загальну схильність до виникнення заїкання і зовнішні передумови, які його провокують.
Значення родини для розвитку малюка неможливо переоцінити. Тому так важливо педагогові, логопеду знати якомога більше про найближче оточення своїх вихованців, про їхні стосунки з рідними. При перших проявах заїкання дорослим слід звертатися до логопеда та дитячого невролога, точно виконувати їх рекомендації. Не загострювати увагу дитини на погіршенні її мовлення. Дитина не повинна бачити хвилювання, тривогу дорослих у зв’язку з появою в неї порушення. Дитина не повинна чути слова «заїкання», відчувати зміну в своєму житті. Не можна допускати передражнювання дитини, треба утримувати її від надто збуджуючих заходів, стресових ситуацій. При спілкуванні з дитиною дорослі повинні говорити небагато, спокійно, неголосно. Не слід виправляти дитину надто наполегливо, викликати її на розмову, задавати зайві запитання. Дитині необхідно створити режим з денним відпочинком, прогулянками на свіжому повітрі. Підхід до неї повинен бути спокійним, доброзичливим. Вимоги адекватними, не жорстокими, по можливості ласкавими. Додатковою роботою з дітьми, які заїкаються можуть бути: - лікувальні препарати (заспокійливі...); - фізіопроцедури (електросон, ванни...); - психотерапевтичне лікування (аутогенне тренування, гіпноз,...); - психологічна допомога (робота по зміні негативних емоцій, відношення до порушення). При заїканні також застосовують різні електронні устрої. Чим раніше звернутися за кваліфікованою допомогою – тим більше шансу на подолання заїкання. Консультацію ви можете отримати в міській психолого-медико-педагогічній консультації.
|
|
.jpg)
Багатьох батьків турбує питання «Чи є у моєї дитини затримка мовного розвитку, адже вона говорить менше, ніж однолітки?» Однією з найважливіших проблем сучасної логопедії є раннє виявлення та попередження порушень мовленнєвого розвитку у дітей. Адже від своєчасно проведеної корекційної роботи, від усунення причин, що зумовлюють виникнення таких порушень, значною мірою залежить не лише розвиток мовлення, але й формування пізнавальної діяльності дитини, становлення її як особистості. 
