ПРАВИЛА ПЕДАГОГІЧНОЇ ГІГІЄНИ
- Прийшла в дитячий садок - надай своєму обличчю розумний й благородний вираз.
- Одягайся так, щоб ніхто не сказав тобі вслід: «Он вихователька пішла».
- Нехай всі манекенниці світу, побачивши твою посмішку, подадуть у відставку.
- Іди на роботу з радістю, виходь з роботи з приємною втомою.
- Жартуй до тих пір, поки не навчишся.
- Пам'ятай: неуважний лікар може нашкодити тілу хворого, неуважний педагог - душі дитини.
- Заходь до дітей, точно знаючи, для чого ти тут і що будеш робити.
- Кожен раз, коли тобі хочеться командувати дітьми, згадай своє дитинство і про всяк випадок з'їж морозиво.
- Пам'ятай: якщо твій голос стає загрозливо хрипким, значить, ти робиш щось не те.
- Вищим проявом педагогічної успішності є усмішка на обличчях дітей.
- Якщо ти вмієш найзвичайнісінький факт подати як відкриття і домогтися подиву і захвату дітей, можеш вважати, що головну справу зроблено.
- Бажаючи виказати батькам своїх вихованців всі таємниці, згадай, що правда не завжди гірка, але іноді дуже приємна.
- Якщо до тебе на заняття прийшли «гості», думай тільки про те, що ти кращий педагог країни і до того ж чудова актриса.
- Люби свою адміністрацію так само, як і вона тебе, і ти проживеш довге, щасливе педагогічне життя.
- Кожен раз, коли хочеться нагрубити кому-небудь, рахуй до мільйону.
- Пишайся своїми помилками, і тоді у тебе їх буде з кожним роком все менше.
- Віддавай роботі всі сили, але, вийшовши з дитячого садка, залучайся до іншого - не менше прекрасного і повноцінного - життя.
- Не обмежуй своїх вподобань роботою, і в тебе буде все в порядку.
- Добре, якщо пізно увечері, коли ти згадуєш своїх вихованців, обличчя твоє осяває усмішкою.
- Пам'ятай: гарні педагоги живуть довго і майже ніколи не хворіють.
Раджу повісити над своїм робочим столом і читати щоранку і щовечора, постійно зупиняючись очима на цих нехитрих, але в той же час мудрих порадах!
Джерело: http://shostka-dnz10.edukit.sumy.ua/metodichnij_forum/konsuljtacii_dlya_pedagogiv/pravila_pedagogichnoi_gigiyeni/
ПРОФЕСІЙНЕ МОВЛЕННЯ ПЕДАГОГІВ
(консультація для вихователів)
Культура мовлення є обов'язковим елементом загальної культури людини. Не випадково вважається, що мовлення людини – її візитна картка, оскільки від того, наскільки грамотно людина висловлює свої думки, залежить її успіх не лише у повсякденному спілкуванні, але й у професійній діяльності. Особливо актуальне це твердження щодо мовлення педагога, який працює з дітьми дошкільного віку.
Дошкільний вік є сенситивним періодом мовленнєвого розвитку дитини, тому один з провідних напрямів діяльності вихователя дитячого садка – формування усного мовлення та навичок мовленнєвого спілкування, що спирається на володіння рідною літературною мовою.
Одним з основних механізмів оволодіння дітьми рідною мовою є наслідування. У дослідженнях основоположників методики розвитку мовлення дітей дошкільного віку Єлизавети Михеєвої та Фелікса Шохіна наголошується, що діти вчаться говорити завдяки слуху та здатності наслідувати. Дошкільники говорять те, що чують, оскільки внутрішні механізми мовлення у дитини утворюються лише під впливом систематично організованого мовлення дорослих. Автор однієї з методик розвитку мовлення дошкільників Муза Алексєєва відзначає, що, наслідуючи дорослих, дитина переймає не лише всі тонкощі вимови, слововживання, побудови фраз, але й ту недосконалість і помилки, які зустрічаються в їхньому мовленні.
Саме тому до мовлення педагога дошкільного закладу сьогодні ставляться високі вимоги, і проблема підвищення культури мовлення вихователя розглядається у контексті підвищення якості дошкільної освіти.
Якість мовленнєвого розвитку дошкільників залежить від якості мовлення педагогів і від мовленнєвого середовища, яке останні створюють у дошкільному навчальному закладі. Видатні педагоги Єлизавета Михеєва та Євгенія Фльоріна особливу увагу приділяли створенню у дитячому садку розвивального мовленнєвого середовища як чинника розвитку мовлення дітей. На їхню думку, дошкільним працівникам необхідно ставити в обов'язок створювати таке середовище, в якому «мовлення дітей могло б розвиватися правильно і безперешкодно».
У сучасних дослідженнях проблем підвищення культури мовлення педагога виділяють компоненти його професійного мовлення і вимоги до нього.
До компонентів професійного мовлення педагога відносяться:
• якість мовного оформлення мовлення;
• ціннісно-особистісні установки педагога;
• комунікативна компетентність;
• чіткий вибір інформації для створення вислову;
• орієнтація на процес безпосередньої комунікації.
Серед вимог до мовлення педагога дошкільного закладу виділяють:
- правильність– відповідність мовлення мовним нормам. Педагогу необхідно знати і виконувати у спілкуванні з дітьми основні норми рідної мови: орфоепічні норми (правила літературної вимови), а також норми утворення і зміни слів;
- точність– відповідність змісту мовлення та інформації, яка лежить у його основі. Педагогу слід звернути особливу увагу на семантичний (смисловий) аспект мовлення, що сприяє формуванню у дітей навичок точності слововживання;
- логічність– вираження у смислових зв’язках компонентів мовлення і відносин між частинами та компонентами думки. Педагогу слід враховувати, що саме у дошкільному віці закладаються уявлення про структурні компоненти зв’язного вислову, формуються навички використання різних способів внутрішньо текстових зв’язків;
- чистота– відсутність у мовленні елементів, невластивих літературній мові. Усунення із активного мовлення не літературної лексики – одне із завдань мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Тому, зважаючи на те, що у цьому віці провідним механізмом мовленнєвого розвитку є наслідування, педагогу необхідно піклуватися про чистоту власного мовлення: неприпустимо використовувати слова-паразити, діалектні, жаргонні слова;
- виразність – особливість мовлення, що допомагає захоплювати увагу і створювати атмосферу емоційного співпереживання. Виразність мовлення педагога є потужним засобом впливу на дитину. Володіння педагогом різними засобами виразності мовлення (інтонація, темп мовлення, сила, висота голосу тощо) сприяє не лише формуванню довільності виразності мовлення дитини, але й повнішому усвідомленню дитиною змісту мовлення дорослого, формуванню вміння виражати своє ставлення до предмета розмови;
- багатство– уміння використовувати всі мовні одиниці з метою оптимального вираження інформації. Педагогу слід враховувати, що в дошкільному віці формуються основи лексичного запасу дитини, тому багатий лексикон самого педагога сприяє не лише розширенню словарного запасу дитини, але й допомагає сформувати у неї навички точності слововживання, виразності й образності мовлення;
- доцільність – вживання у мовленні одиниць, відповідних ситуації та умовам спілкування. Доцільність мовлення педагога передбачає, насамперед, володіння відчуттям стилю. Урахування специфіки дошкільного віку націлює педагога на формування у дітей культури мовленнєвої поведінки (навичок спілкування, уміння користуватися різними формулами мовленнєвого етикету, орієнтуватися на ситуацію спілкування співбесідника і т.ін.).
До цього переліку необхідно додати і правильне використання педагогом невербальних засобів спілкування, його уміння не лише говорити з дитиною, але й чути її.
Безумовно, знання педагогом дошкільного закладу зазначених вимог, їх дотримання і постійне вдосконалення свого мовлення – це запорука успішності роботи з мовленнєвого розвитку дітей у дошкільному закладі.
ВИМОГИ ДО СКЛАДОВИХ ЗОВНІШНЬОГО ВИГЛЯДУ СПІВРОБІТНИКІВ, ЯКІ ХОЧУТЬ СТАТИ АВТОРИТЕТОМ НЕ ТІЛЬКИ ДЛЯ ДІТЕЙ, А Й ДЛЯ БАТЬКІВ ДІТЕЙ
1. Зовнішній вигляд.
- Акуратність. Співробітник повинен мати бездоганний вигляд, бути одягненим у чистий, відпрасований, незношений одяг, підібраний відповідно до розміру.
- Доглянутість. Обов'язкове дотримання правил особистої гігієни. Доглянутий одяг, взуття, шкіра, волосся, нігті.
- Адекватність. Зовнішній вигляд повинен відповідати стилю освітньої установи. Не схвалюється вечірнє, вельми яскраве, відкрите, прозоре, крикливе вбрання, а також спортивний одяг.
- Деталі одягу мають поєднуватися за кольором, структурою тканини і стилем, а також відповідати сучасним тенденціям моди.
- Помірність.
2. Загальна гігієна.
До обов'язкового дотримання правил особистої гігієни входять:
- щоденний душ;
- використання дезодоранту без яскраво вираженого запаху;
- догляд за порожниною рота (особливо після їжі);
- щоденний догляд за волоссям;
- догляд за руками і нігтями;
- догляд за ногами.
3. Волосся, зачіска.
- Волосся завжди має бути чистим, доглянутим.
- Волосся нижче за плечі має бути зібраним.
- Волосся має бути максимально природного кольору, зачіска не екстремальною.
4. Костюм.
Одяг має підходити за розміром. Костюм може бути не з однієї тканини, але має ідеально поєднуватися за всіма параметрами. Костюм повинен бути сезонним.
Не допускається:
- спортивний костюм;
- костюм, одягнутий на голе тіло;
- глибокий виріз.
5. Довжина.
- .Спідниця. Оптимальна довжина спідниці — до середини коліна (± 10 см).
- Брюки. Передбачається, що брюки повинні закривати туфлі/ черевики на 2—3 см. Дуже довгі або короткі брюки, а також бриджі небажані.
- Рукава. Довжина рукава має бути комфортною і функціональною. Допускається короткий рукав, але виключається його повна відсутність.
Довжина одягу має бути комфортною, закривати голі частини тіла (особливо живіт і спину) і елементи нижньої білизни.
6. Колготки, панчохи.
Колготи/панчохи мають бути:
- нейтрального кольору;
- чисті, без дефектів;
- без яскраво вираженого узору, а також без сітки або ажуру;
- колготки (панчохи, гольфи) мають бути надягнуті завжди, незалежно від пори року.
7. Взуття.
- Незалежно від пори року в дитячому садку слід носити змінне взуття.
Не допускається:
- спортивне, домашнє, масивне взуття;
- зношене, таке, що втратило форму, брудне взуття;
- взуття з відкритим мисом;
- взуття, не зафіксоване на нозі (сабо);
Взуття повинно бути зручним, чистим (без запаху), фасону, що наближений до класичного, відповідав стилю і кольору вашого одягу.
8. Тканини.
Переважне використання натуральних тканин. Допускається трикотаж. Небажане використання блискучих (з лелітками, пастками, блискучою обробкою, бісером, люрексом), іскристих тканин. Малюнок не повинен бути вельми яскравим. Будь-які написи, фотографії, зображення людей і тварин не прийнятні.
9. Кольори.
Не рекомендується надмірне використання чорного кольору, а також дуже яскравих кольорів і білого. Мають переважати теплі та спокійні тони, а також всі відтінки сірого, коричневого, синього, бежевого кольорів.
10. Аксесуари.
Всі аксесуари повинні поєднуватися за колірною гамою, не бути яскравими, крикливими, мають відповідати стилю працівника освітньої установи.
11. Прикраси.
Не варто одягати вдень дуже яскраві та масивні прикраси. Чоловікам не рекомендується носити каблучок (окрім обручки), персні, сережки, браслети, масивні ланцюжки.
