Ленінський район. ДНЗ № 189

   





HotLog

Анимационная картинка танцы

блестяшки для аськи

Конспект заняття

Комплексне заняття з ознайомлення дітей старшого дошкільного віку
з народною символікою «Різноманіття України очима дітей»
 
Програмовий зміст: продовжувати знайомити дітей з національною українською культурою, традиціями та обрядами українського народу. Розширити знання дітей про калину, як символ рідної землі, батьківського дому, дівочої краси, вірності і вроди. Формувати у дітей уміння спілкуватися літературною мовою. Закріпити знання дітей про петриківський розпис та уміння малювати технікою штампу. Виховувати любов до рідної землі, української культури, обрядів, традицій.
Попередня робота: вивчення віршів, загадок, пісень про калину, розучування хороводних ігор, проведення заняття з малювання „Дощечка для кухаря”.
Матеріал: вінок з калини, український рушник, дощечки, пензлики, фарби, серветки, склянки з водою, штампи з моркви, підставки для пензлів.
Хід заняття
Вихователь: Діти, подивіться, будь ласка, що знаходиться на мольберті. (Український рушник). Розгляньте його уважно, з чого складається візерунок. Чим вишитий рушник? Якими кольорами? (Чорний, червоний). Що означає чорний колір? (Земля годувальниця). А червоний? (Цвіт калини).

Саме про калину, яку завжди любили і шанували в Україні, ми сьогодні поговоримо.
Згадайте, коли цвіте калина? Якого кольору цвіт калини? В яку пору року дозрівають ягоди калини? Які вони? А де любе рости калина? (В лузі, біля води, біля криниці, у вологій місцині).
Ви пробували ягоди на смак, розкажіть про них.    (Ягоди калини дуже корисні, їх вживають люди і птахи).
Я вам розповім, як калину використовували в давнину.
Колись цвітом калини дівчата прикрашали коси, а ягодами калини прикрашали хати, взимку клали між вікнами, щоб червоні грона нагадували про щедре літо. А ще був звичай в Україні: класти у купіль дитини різні рослини, примовляючи побажання (купіль – це корито з водою, де купають немовля).

У купіль хлопчика клали любисток, щоб любили, гілочку дуба, щоб був міцний, а також барвінок, щоб довго жив. У купіль дівчинки клали ромашки, щоб була рум’яна, любисток, щоб була люб’язна, калину, щоб була гарна та вродлива.
А тепер скажіть, що роблять з калини у сучасному житті?  
(Печуть пиріжки, прикрашають весільні караван, лікуються калиновим чаєм).
А як калина допомагає птахам? (Відповіді дітей)
Які в неї лікувальні властивості? (Відповіді дітей)
В народі калина – це образ вродливої, ніжної дівчини –українки. Це символ дівочої краси, кохання, вірності.
Згадайте, які ви знаєте вірші, загадки про калину.

 

 

*   *   *
Нема цвіту більшого,
Як цвіт на калині.
Нема в світі ріднішого,
Як мати дитині.
*   *   *
Вбралася в біле плаття,
Як калина в білий цвіт.
Вихователь: Поети оспівували калину в своїх віршах, в народі складено багато легенд про калину.
*   *   *
Посадіть калину коло тину,
Щоб злагода була!
Буде щедрою родина,
Буде честь їй і хвала.
*   *   *
Посадіть калину коло хати,
Щоб на всеньке, на життя!
Стане кожен ранок святом,
Дітям буде вороття.
*   *   *
Посадіть калину в чистім полі,
Хай вона освятить час.
Рід наш дуже любить волю.
Хай же воля любить нас!
*   *   *
А щоб цвіт її не стерся,
Не зів’янув в спориші,
Посадіть її коло серця,
Щоб цвіла вона в душі!
Вихователь: Діти, розкажіть загадки про калину.
- Не дівчина, а червоні стрічки має.
- На якому дереві червоні хустки висять?
- Навесні білим цвітом – восени червоним плодом.
- За хатою в садочку, у зеленому віночку
- Та в червоних намистах стала пава молода.
- І збігаються всі діти, щоб на неї поглядіти.
- За намисто кожен смик, та й укине на язик.
Вихователь: Добре, цікаві загадки.
Український народ дуже любив і любить свята, які завжди супроводжувалися веселими іграми, розвагами, хороводами.
Наприклад, на свято Івана Купала влітку дівчата плели з квітів вінки і вплітали в них листя калини, а хлопці розводили багаття і починалися розваги: водили хороводи, стрибали через багаття.

 

 

Я вас запрошую у хоровод.
„Ой є в лісі калина”
А тепер настав час закінчити ваші роботи з малювання.
(Діти розмальовують дощечки петриківським розписом і використовують штампи. По закінченню діти роздивляються свої роботи, милуються ними).
Пісня „Зацвіла в долині”.

 

 

Конспект уроку-розваги для дітей старшого дошкільного віку «Свято Різдва»
Мета: Закріпити уявлення дітей про традиції українського народу. Формувати інтерес до український народних пісень, ігор. Розвивати артистичні здібності; створювати веселий, святковий настрій. Вправляти в правильній вимові українських слів. Виховувати любов до національних цінностей.
Обладнання: Інтер’єр української хати, накритий стіл хлібом, кутею, печивом, цукерками. Атрибути одягу кози, Різдвяна Зірка.
Хід:
Пісня
Нова радість настала,                Просим тебе, Царю,
Яка не бувала,                             Небесний Володарю,
Над вертепом зірка ясна             Даруй літа щасливії
Світлом засіяла.                           Цьому господарю.
 
Де Христос родився,                  Даруй господарю,
З Діви воплотився,                     Даруй господині,
Як людина пеленами                  Даруй літа щасливії
Убого повився.                            Нашій України.
 
Приходять колядники з зіркою (5 дітей з сумками).

 

1 дитина:
Бігла Маруся по льоду,
Загубила коляду.
Ти, Оленько, не гуляй,
Ти коляду пошукай!
2 дитина:                                
Коляд, коляд, коляда,
А дід з печі вигляда,
А баба з пічурки –
Гуляють у жмурки.
Тітка Одарка: Бач, які, візьміть цукерки,
Дам вам п’ятачок – затанцюйте гопачок!
Танок „Гопачок”.
Ідуть музики, ведуть Козу, іде Василь.
Хата прибрана (ікони, рушники, свічка, накритий стіл – хліб, печиво, кутя, цукерки).
В хаті тітка Олена і її діти (2 хлопчики і дві дівчинки в українських костюмах).
Тітка Одарка:  Ой, впоралася, та приготувалася, пора б вже й хрещеникам прийти.
Діти: Добрий вечір, щедрий вечір, хрещені мамо й тато, вітаємо вас з Різдвом! (Діти дають вузлик з гостинцями).
Тітка Одарка : Добрий вечір, мої діти, заходьте до хати, буду вас частувати.
Діти: Розкажіть нам, будь ласка, про Різдво.
Тітка: Чи чули ви, мої любі, про маленьких колядників? Невже не чули? То ж послухайте.
Колись давно на Україні їх було дуже багато. Коли наставали різдвяні свята, маленькі колядники, піймавши чарівним неводом найяснішу зірку і викувавши у чарівній кузні чарівні дзвіночки, вирушали в далеку дорогу. Зірка світила їм, щоб колядники не заблукали з путі, бо несли вони людям радісну вістку.

 

 

Пісня тітки Одарки:    
По всьому світу стала новина,
Діва Марія сина родила.
Сіном притрусила, в ясла положила
Господнього сина.
Діва Марія Бога просила:
„Пришли свої дари, Цар Небесний,
Принеси дари Діві Марії
З свічі воскової та з ризи шовкової”.
 

 

Заходьте до хати.
Діти: Добрий вечір вам, господарям.
Василь: Ми не самі йдем,
Ми Козу ведем.
Від хати до хати сіру волохату,
З довгими ногами, з крутими рогами.
Співають: Де коза ходить, там жито родить,
Де коза рогом, там сіно стогом,
Де коза туп – туп – там жита сім куп,
Де коза хвостом, там жито кустом.
Василь: Підійди ближче,
Уклонися нижче
Щедрій господарці.
Тітка Одарка:  Чим тебе почастувати?
Коза: Дайте мірку жита,
Щоб була я сита,
Дайте мірку вівса,
А зверху ковбаса,
Коли того мало,
Та ще й кусок сала.
Всі діти: Щоб наша Коза весела стала
Та й потанцювала.
Танок Кози, музики грають.
Тітка Одарка:  Дякую тобі, Коза!
Візьми подарунки. (частує всіх).
Тітка Одарка: А зараз, дітки, давайте з вами пограємо.
Спасибі, колядники, що ви прийшли мене втішили, бо все, що ви мені співали, ваші слова чарівні хай збудуться.

 

 

Тітка Одарка: Ось і я в дзвіночки дзвоню,
І до всіх примовляю.
Щастя, здоров’я вам всім бажаю.
Ще й віком довгим,
Прибутком добрим.
З святим Божеством,
Божим Різдвом!
Пісня „Радуйся”.
Тітка Одарка частує всіх дітей, дякує.

 

 

Заняття з розвитку мовлення в старшій групі на тему:
«Різновид посуду, як предмет національного побуту»
 
Програмовий зміст: продовжувати знайомити дітей з побутом українського народу. Поглибити знання дітей про українську оселю, ознайомити з  народними традиціями її прикрашання, з національним  посудом. Уточнити знання про матеріали, з яких  виготовляється посуд, про його використання в побуті. Залучати до гри з предметами посуду. Розвивати мовлення, збагачувати активний словник  дітей на  основі знань і уявлень про навколишнє, вчити розуміти зміст  слів і застосовувати правильно, відповідно до змісту. Розвивати увагу, пам’ять, мислення, спостережливість.  Виховувати інтерес і повагу до народних традицій.
Методичні прийоми: ігрові, очні, мовленнєві прийоми.
Матеріал: горщик, макітра, рогач, коцюба, качалка, мисник.
Хід заняття:

 

 

Організація дітей до заняття.
Діти входять до Світлиці, вітаються.
1 – Добрий день вам, добрі люди!
2 – Хай завжди вам радість буде,
3 – Будьте здорові, щасливі, багаті,
4 – Хай лунає сміх у вашій хаті.
– Нехай у вашій хаті будуть люди багаті!
– Діти, куди ми з вами прийшли?  ( До хати. До світлиці).
– Так, до української світлиці.

 

– Подивіться, скільки тут різних речей.

 

– Що ви бачите? Які речі ви знаєте? (Піч).
– Так, це піч, вона велика і дає багато тепла.
– Як ви гадаєте для чого потрібна піч?
(Взимку на ній можна погрітися. А ще у  печі варять дуже смачний борщ, і картоплю, і кашу, і печуть хліб).
– В давні часи піч  розмальовували, щоб вона була красива.
А що на нашій печі намальовано? (Квіти і півники).
– Що ще ви бачите в світлиці?  (Посуд).
– Так, посуд. Подивіться на посуд, в якому варять борщ і кашу.
Хто знає як він називається? (Це горщик).
– А це, діти, макітра.(2-3 дит.) Як ви гадаєте з чого вона виготовлена? (З глини).
– Так, із глини. Якої форми макітра?  (круглої форми).
Макітра круглої форми, глибока.

 

 

Як ви гадаєте, що тримають у макітрі? (У ній тримають вареники, пиріжки, й вони довго залишаються  м’якими і смачними).
– Також у макітрі можна товкти часник із салом, щоб заправляти борщ.
– Подивіться на форму горщика і макітри (пауза).
– Які вони? (Знизу вони вузькі, а доверху розширені).
– Як ви гадаєте навіщо?  (Це для того, щоб зручно було брати).
– Так, для того, щоб брати  рогачем (2-3 дит.) і ставити у піч чи виймати з неї.
–  І ще тут є коцюба (2-3дит.) (показати).
– Вона для того, щоб розгортати вугілля,  поправляти дрова. Рогач і коцюба завжди стоять у куточку біля печі.
– Що стоїть біля печі ? (Рогач (показують). Коцюба (показують).

 

 

- А який ви ще знаєте посуд? (Глечик, миски, дерев’яні  ложки, качалка).
– Діти, а що роблять качалкою?  (Качають тісто).
– Наталка – Полтавко, бери-но качалку,
Вранці покачай, вареників дай.
– То чим, діти, тісто для вареників качають? Правильно, качалкою. Ось яка вона.

 

– Дерев’яна. Без неї і зараз не може обійтися жодна господиня.
– Діти, а зараз давайте пограємо в гру на уважність.
– Я вам буду починати розповідати віршика, потішку. Ви ж, хто знає будете продовжувати, а після розповіді покажете той предмет, про який розповідалося.
– Киця Мура, де ти була?
– У бабусі.
– Що робила.  Миски била.
Диби – диби
Ішла баба по гриби,
А дід по опеньки
В неділю раненько….. 
Нарвали опеньки,
Зварили опеньки,
Поклали опеньки
В макітру гарненько.
Іди, іди, дощику,
Зварим тобі борщику….
У новому горщику.
–  А де стоїть весь посуд?  (На поличці).
– Так. Ця поличка називається мисник. Як називається поличка?  (Мисник).
– А хто з вас пам’ятає з чого робили посуд?   (Посуд робили з глини, або з дерева).
– Так. А зараз давайте ще раз подивимося на посуд і пригадаємо як він називається. Роздивитись посуд і ще раз повторити назви.
– Молодці, тепер трохи відпочинемо й пограємо в гру “Я маленький хлопчик, я маленька дівонька”
Виходять діти в українському  вбранні: хлопчик з дудочкою і дівчинка з  сопілкою. По черзі промовляють слова:DNZ_2_Veselka_20
Хлопчик:
Я маленький хлопчик,
Виліз на стовпчик.     
На дудочці граю,
Пісеньку співаю, ду-ду-ду! (показати) 
Дівчинка:  
Маленька дівонька, 
Наче в полі квітонька,          
На сопільці граю,  (показати)
Пісеньку співаю    
Всіх вас розважаю, ля-ля-ля! (покружитися)
Решта дітей, пританцьовуючи, виконують відповідні рухи.
– А зараз ми з вами пограємо в гру, яка називається «Куди покласти?»
Вихователь викладає одну за одною картинки із зображенням продуктів харчування та страв, а діти, яких він викликає віднаходять з-поміж інших картинок зображення посуду, куди це можна  покласти.
– Молодці!
– Отже, діти, де ми сьогодні з вами побували? (у Світлиці).
– А про що говорили?  ( національний посуд)
– Що ми з вами згадували? (згадали пісні, потішки, вірші).
– Все це надбання нашого українського народу, яке ми повинні шанувати.
Діти прощаються і виходять із Світлиці.

 

 

 

Дидактична гра «Впізнай і покажи символи України»
Мета. Закріпити знання дітей про державні та народні символи України. Вчити їх впізнавати і називати. Вихову­вати шанобливе ставлення до них.
Обладнання. Державні символи — герб, прапор; народні символи українського народу — вишиваний рушник, хліб, пи­санки, вінок, ілюстрації верби, калини, указка.
Хід гри
(Дітей розсаджують півколом).
Вихователь. Сьогодні наша розмова про Україну, яка має багату історію, має свої традиції, які споконвіку ша­нують і бережуть. Це — батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишиваний рушник, червона калина, зажурена верба, дивовижна писанка, вірний своєму краю лелека, дівочий вінок.
Ваше завдання:
За змістом вірша чи загадки впізнати, назвати і показа­ти символи нашого українського народу (всі символи ви­сять на дошці).

 

Говорила мати: «Не забудься, сину,
Як будуєш хату, посади калину.
Білий цвіт калини — радість України,
А вогняні грона — наша кров червона.
Зоряна калина — і краса, і врода
Нашої країни — нашого народу».
 
Перше дихання немовляти
На сніжно-білім полотні
Блакитним шовком вишиває мати,
Мов першу стежку у житті.
 
Сплетемо вінок український сьогодні
Із мальв, чорнобривців, калини,
З барвінку та жита, із м’яти, нагідок,
З жоржин, чебрецю та вербини.
 
 
 
Знак країни головний –
Це тризубець золотий.
Він – як сонце в небі синім,
В ньому слава, в ньому сила.
 
 
 
 
Прапор, як святиню, любі діти,
Треба шанувати й боронити.
Прапор — символ нашої держави,
Він для всіх ознака сили й слави.
 

 

 
Лине пісня незабутня,
Горда, величава.
В ній надія на майбутнє,
України слава.
 
До нових здобутків кличе
Пісня Україну,
А зовуть її велично
Всі Державним… (гімном).
 
 
 
 
 
Щирим словом, хлібом та сіллю
Ми братів-гостей стрічаємо,
Хлібом новосілля й весілля,
І свято дружби згоди квітчаємо.
 
 
 
 
 
Ой, вербичка-вербиченька
При дорозі схилилася,
При дорозі схилилася,
Про щось зажурилася.
 
 
 
 
Розмалюю писанку, розмалюю,
Крапочки зелені намалюю,
Крапочки зелененькі, а тоді жовтенькі,
Будуть писанки гарненькі.

 

 

Гра з народознавства для старших дошкільнят
«Україна славиться майстрами»
Ознайомлення з декоративно-вжитковими народними ремеслами — важливе завдання соціально-морального, пізнавального, художньо-естетичного та мовленнєвого розвитку дошкільнят, визначене Базовою програмою у сфері життєдіяльності “Культура”. Його реалізації сприяє цікава і нескладна у виготовленні дидактична гра. Цю гру можна використовувати і на заняттях, і в самостійній діяльності дітей. Ми подаємо лише кілька варіантів, залишаючи простір для вашої фантазії.
Мета. Закріплювати знання дітей про народні ремесла, про майстрів-умільців: гончара, різьбяра, коваля, вишивальницю, ткалю, майстра лозоплетіння; про особливості та знаряддя їхньої праці. Збагачувати словниковий запас назвами ремесел та професійних знарядь. Розвивати допитливість, увагу, пам’ять.
Матеріал: великі тематичні картки із зображеннями народних умільців за ро­ботою; по 5 малих карток до кожної великої із зображеннями виробів майстрів.
Хід гри
Гра проводиться з підгрупою дітей (за­лежно від кількості ве­ликих карток).
Вихова­тель читає дітям вірш:
Україна славиться Різними майстрами —
Справжніми умільцями будь-якої справи:
Килими брвисті
На верстаті ткати,
 

 
 
 
На гончарнім крузі
З глини чаклувати,

 

 
 
 
Сорочки та скатертини
Гарно вишивати,
 
 
 
 
 
Кошики та стільчики
Із лози сплітати,

 

 
 
 
Вироби із дерева
Вправно вирізати,
 
 

 
 
 
Диво із заліза
В кузні виробляти.
Ремесла ці ми знаємо,
 У гру цікаву граємо!
 
 
 
 
 
 
Вихователь пропонує обрати з великих карток ті, на яких зображені ремесла, про які йшлося у вірші, і розкласти утому ж порядку. На столі перед дітьми лежать перемішані набори малих карток. З них кожен з учасників гри має обрати потрібні й розмістити їх навко­ло великих, ніби пелюстки квітки. Перемагає той, хто першим правильно виконав завдання.
Варіант 1: виконуючи завдання, дитина має сказати, як називають майстра і його ремесло, які ще вироби не намальовані і які особливості їхнього виготовлення (З чого? Де? За допомогою чого?).
Варіант 2: гра проводиться лише великими картками. Діти розподіляються на дві підгрупи — одна імітує певні професійні рухи, а друга підгрупа впізнає їх віднаходить відповідну картку. Гра продов­жується доти, доки є картки.
Варіант 3: проводиться за правилами гри «Лото”.
Примітка.
Кількість великих малих карток можна збільшува­чі. До виготовлення маленьких карток доцільно залучити дітей у процесі образотворчої діяльності, художньої праці.
 

 

 


1
2