Темперамент дитини

Все-таки як добре, що в житті немає нічого асолютно однакового. Різноманітність живить нові емоції, народжує нові ідеї, дає цінний досвід. І так у всьому. Людська натура не є винятком, люди такі різні, що кожна людина – окремий світ. І тим не менше, загальні риси можна виділити, адже люди не тільки різні, вони ще в чомусь схожі. Тому психологи виділили основні види темпераменту, в тому числі у дітей.

     

Взагалі темперамент – це відмінна особливість дитини, пов’язана з емоційним виразом, проявляється буквально у всьому: у манері говорити, в образі мислення, у стилі поведінки .. Темперамент обумовлений реакцією нервової системи на події. На що одна дитина може зовсім не звернути уваги, інша – бурхливо зреагує.

Дитина легко збудлива. Будь-які подразники викликають в неї каскад емоцій: від захоплених до негативних. Така дитина жваво реагує на все, що відбувається навколо. Нерідкі випадки, коли вона вступає в конфлікти з іншими дітьми. Часто потрапляє в переробки через те, що любить “пхати свого носа”, при цьому при несприятливому розкладі втручається до останнього. З іншого боку, дуже легка на підйом, але так само швидко втрачає інтерес до початої справи. Любить перебувати в галасливих компаніях, часто – заводила. Хвацька натура не дає їй зупинитися і спокійно все обміркувати. Намагайтеся привчити її до стриманості, хоча б у деяких ситуаціях.

Відрізняється своєю активністю. Але в той же час може зберігати спокій. Сангвінік нагадує ваги, які можуть гойднутися в ту або іншу сторону, але в підсумку повертаються до вихідного положення. Характерною для сангвініка рисою є і швидка зміна заняття: з активної діяльності він дуже швидко переключається на розмірений темп, або усамітнюється. Мінливість також притаманна сангвинику. Стійка фраза “собака на сіні” – це, мабуть, про нього. У нього, як правило, багато знайомих, але мало друзів. Через втрату інтересу він часто змінює рід діяльності. У спілкуванні досить приємний, але не завжди може відстояти свою думку. Батькам варто спробувати прищепити такій дитині відчуття стабільності за рахунок мотивації.

Дитина-меланхолік часто йде в себе, в свої фантазії. Вельми сентиментальна. Може бути подовгу сконцентрована на своїх внутрішніх відчуттях. Зрозуміло, що такі діти не люблять перебувати в компаніях або, принаймні, не будуть шукати товариства інших дітей, якщо їм цілком затишно в своєму власному світі. До лідерства не тяжіють, більше уваги приділяють якомусь заняттю, присвячуючи йому себе і свій час. Батькам слід постаратися активізувати дитину, щоб у дитини прокинувся інтерес і до інших людей і взагалі до зовнішнього світу, але робити це потрібно не надто нав’язливо. Пробуйте відволікти дитину так, щоб це явно не суперечило її натурі.

Флегматики самі по собі дуже спокійні діти. Ведуть себе практично непомітно: вони не вимагають до себе уваги, навіть рідко плачуть. Для них характерна розмірена мова, то ж можна сказати і про рух. Дуже повільні і з цієї причини часто бувають схильні до повноти. Їх перевагою є терплячість і витривалість, завдяки цим рисам вони можуть доводити будь-яку розпочату справу до кінця. Також характерною особливістю є мала товариськість. Діти-флегматики рідко зближуються з іншими людьми, не схильні відкрито проявляти свої почуття та емоції. Звичайно, таку дитину важко зацікавити чимось новим, як правило, вони консервативні у своїх уподобаннях, але тим не менш, батькам потрібно пробувати залучити їхню увагу до нових речей.

Щоб розібратися, як впливає темперамент дошкільника на його здатність до навчання, спробуйте відповісти на наступні питання, спираючись на спостереження за поведінкою дитини в повсякденному житті. Відповіді можуть оцінюватися від п’яти до одного балів в залежності від вираженості тієї чи іншої властивості.

4 – намагається бути зібраним, застосовує спеціальні прийоми зосередження (промовляє завдання в вголос, затикає пальцями вуха і т.п.);

3 – відчуває труднощі при необхідності роботи в групі, просить не розмовляти, не заважати;

2 – явно знижує продуктивність діяльності в несприятливій обстановці, втомлюється, нервує, відволікається, відмовляється від роботи;

1 бал – взагалі не може виконувати завдання в групі однолітків, при наявності включеного радіо і будь-якого іншого шуму. Потребує самоті і допомоги дорослого.

   

Якщо дитина набрала 14-19 балів, окремі особливості вищої нервової діяльності, властивості темпераменту можуть ускладнювати пристосування до школи. Цілеспрямований пошук причин труднощів, індивідуальний підхід і підключення батьків виправлять ситуацію.

     

Якщо балів всього 9-13, підготовка такої дитини до школи може зажадати від вас не менше року. Спочатку, як і в попередньому випадку, необхідно знайти причини труднощів. Потім потрібна індивідуальна програма навчання. Бажаний щадний, санаторний режим. Необхідні заняття фізкультурою, процедури загартовування, плавання та інші форми зміцнення нервової системи. Можливо, така дитина ослаблена якимись хронічними захворюваннями. Це теж треба перевірити, звернувшись до фахівців.

     

Якщо за вашими оцінками дитина набрала менше 9 балів, перевірте себе. Нехай оцінки дитині виставлять інші дорослі. Може бути, у вас склалося упереджене думку про неї? Можливо, вона просто поки не адаптувалася до ваших вимог, не звикла до дитячої групі.

     

Повторіть дослідження через місяць. Переконавшись в тому, що здатність до навчання все ж таки дуже низька, порадьте батькам проконсультувати дитину у фахівця-психоневролога чи психолога, щоб з його допомогою виявити резерви, знайти можливість поліпшення становища.

Всі ми знаємо, що у відносинах з дорослими людьми треба обов'язково враховувати характер людини, але от при вихованні дітей більшість батьків абсолютно забувають про індивідуальний підхід. А це ж наріжний камінь виховання — щоб виростити гармонійну особистість, потрібно стимулювати розвиток відсутніх і м'яко придушувати яскраво виражені риси характеру.

Цей темперамент — один з найяскравіших темпераментів дитини, що приносить батькам постійні клопоти. "Спокій нам тільки сниться!" — можуть сказати вони про свого малюка-холерика. Також деякі особливості такого темпераменту притаманні усім дітям.

   

Малюк з таким типом нервової системи — непосидючий, пустотливий. Він галасливий, нестриманий, метушливий, неслухняний, запальний, забіякуватий. Це невгамовний бешкетник і забіяка, що постійно влаштовує скандали і сварки. Мова холерика уривчаста, швидка, із проковтуванням окремих слів, однак дуже виразна та емоційна.

     

Рухи такого малюка стрімкі, різкі, енергійні. Умовні рефлекси в холерика утворюються швидко, але не є стійкими. Йому раптом хочеться буквально на середині поставити крапку, щоб спочивати на лаврах, які ще не заслужив. Нову інформацію засвоює швидко, але вже через кілька хвилин вона вилітає в нього з голови. Такі діти неуважні, їм не вистачає розважливості та уміння розраховувати на свої можливості.

     

Холерик за натурою командир, він легко адаптується до незвичної обстановки, але через свій запальний характер постійно конфліктує зі своїми однолітками, хоча не може без них жити. Така дитина схильна до гри на публіку, вона постійно має потребу в глядачах, від яких чекає відповідної реакції. Тому дитина-холерик ніколи не буде плакати і вередувати на самоті.

   

Холерик не вміє чекати і приборкувати свої бажання. Він любить активні гучні ігри та нові враження, охоче йде на ризик. Настрій нестійкий, змінюється, здавалося б, з незначних причин. Засинають холерики важко, під враженням подій дня. Якщо батьки намагаються покарати маля за невміння себе стримувати, у нього виробляється агресивність, готовність до опору, до самозахисту.

Сангвінік — це дружелюбний, товариський, життєрадісний малюк. При цьому він досить спокійний і розважливий. Відкритий і говіркий, він обожнює нові обличчя і нові місця, йому необхідні зміни захоплень.

     

Дитина-сангвінік легко іде на компроміс. Не боїться труднощів. Легко переживає невдачі. Вона без проблем вливається в будь-який колектив і пристосовується до незвичної обстановки.

     

Цікавість сангвініка безмежна, здається, що він просто зараз хоче осягнути неосяжне. Він завжди прагне дізнатися якомога більше і легко засвоює нову інформацію. Він швидко перемикається з одного на інше, здатний займатися відразу декількома справами.

     

Малюк із сангвінічним темпераментом активний, рухливий, імпульсивний, обожнює гучні ігри. Якщо веселунові нудно, то він стає млявим і не може сконцентруватися на тому, що відбувається тут і зараз.

     

На покарання сангвінік реагує спокійно. Він абсолютно незлопам'ятний, неконфліктний, тому з ним важко посваритися. "Життя без сварок" — такий його життєвий девіз. Але є й зворотний бік "сонячної" натури, про який не повинні забувати дорослі: сангвінікові комфортно лише в тому випадку, якщо він подобається всім.

Меланхолік - це м'який і слухняний малюк. Меланхоліки сором'язливі, боязкі, а нерішучість - одна з основних рис їхнього характеру. Нерішучість проявляється в усіх рухах, жестах і вимові маляти-меланхоліка. Його засмучує і виводить з рівноваги будь-який дріб'язок, і ця емоційна нестійкість аж ніяк не каприз. Він чутливо реагує навіть на людський голос: спробуй його лише підвищити — і такий малюк відразу заплаче. Сльози в меланхоліків невичерпні, адже вони бояться усього, особливо незнайомих людей і нової обстановки.

     

Діти-меланхоліки часто замикаються в собі, дуже погано звикають до нового колективу, прагнуть бути в "тіні". Часто "зациклюються" на невдачах, дуже болісно реагують на негативні оцінки, а покарання сприймають як справжню трагедію. Вразливості меланхоліка немає кінця й краю. Меланхолійні діти дуже недовірливі, часто хвилюються через дрібниці. Велике значення надають дріб'язковим речам.

     

Таке маля побоюється зміни місць і зміни укладу життя. У нових, особливо конфліктних, ситуаціях стає розгубленим, працює значно нижче за свої можливості.

     

Знання меланхолікові даються важко, через недостатню активність уваги маля постійно відволікається на сторонні предмети і не може зосередитися на головному.

     

Будь-яка діяльність для меланхоліка — робота, від якої він миттєво втомлюється. Таке маля, навіть граючи, стомлюється. У цих дітей часто змінюється настрій, вони малоініціативні, важко вступають у контакт із однолітками. Рухи невпевнені, бідні й часто метушливі. Мова тиха, але інтонація виразна.

     

Такий малюк дуже довго готується до сну, погано засинає, важко прокидається, важко переходить від одного виду діяльності до іншого.

Пам'ятайте, що потрібно не перековувати темперамент вашого малюка, а допомагати йому розвиватися.

За впертістю цей малюк перевершує всіх, а вдома його всі називають "копушею". Дитина з таким типом нервової діяльності завжди незворушна і спокійна. Поруч із цим створінням, яке ніколи нікуди не поспішає, здається, що час зупинився або його взагалі насправді немає.

     

Такому малюку властиве уповільнене, але сильне реагування, повільне, але міцне запам'ятовування. У середовищі дітей він відрізняється спокоєм. Почуття флегматика рівні, постійні та глибокі.

   

Флегматик все робить докладно, переборюючи всі перешкоди. Свої рішення він не змінює, а якщо їх треба відстояти, то виявить максимум упертості. Він дуже відданий своїм близьким і друзям, хоча йому важко знайти справжнього друга. Діти-флегматики не за віком миролюбні, за можливості уникають боротьби, воліючи не ризикувати. Його мова некваплива, виразна, але без численних жестів і яскравої міміки.

     

Такий малюк засинає швидко, а от розбудити його непросто: він вередує, а після сну ходить сонний, млявий, немов недоспав.

   

Через те, що флегматичний малюк дуже повільний, йому потрібно багато часу для засвоєння нової інформації. Але один раз отримані знання міцно закріплюються в його пам'яті. Всі вікові навички в нього також формуються важко і довго, але надовго. Флегматика можливо навчити і майже неможливо перевчити!

     

Маля не любить змін, дуже повільно звикає до нової обстановки і тривалий час адаптується до дитячого організованого колективу.

Як правильно виховувати дитину - флегматика