Вікові особливості розвитку дитини

Вчиться бігати, ходити на носках, зберігати рівновагу на одній нозі. Сидить навпочіпках, зстрибує з нижньої сходинки. Відкриває ящик і перекидає його вміст. Грає з піском і глиною. Відкриває кришки, використовує ножиці. Красить пальцем. Нанизує намисто.

Слухає прості розповіді. Розуміє значення деяких абстрактних слів (великий-маленький, мокрий-сухий і ін.). Ставить запитання "Що це?". Починає розуміти точку зору іншої особи. Відповідає "ні" на абсурдні питання. Розвивається початкове поняття про кількість (більше-менше, повний-порожній).

Відбувається швидке збільшення словникового запасу. Розуміє складнопідрядні пропозиції типу: "Коли ми прийдемо додому, я буду...". Розуміє питання типу: "Що в тебе в руках?". Слухає пояснення " як" і "чому". Виконує двоступінчасту інструкцію типу: "Спочатку вимиємо руки, потім будемо обідати".

Любить давати іграшки й брати їх в інших. Любить спілкуватися з дітьми й дорослими. Розвиваються навички спільної гри. Любить допомагати дорослим.

Кидає м'яч через голову. Ловить м'яч, що котиться, спускається вниз по сходах, використовуючи поперемінно ту або іншу ногу. Стрибає на одній нозі. Стоїть на одній нозі протягом 10 хв. Зберігає рівновагу при хитанні на гойдалці. Тримає олівець пальцями. Збирає й будує з 9 кубиків.

Розбирає й складає шестискладову мотрійку. Опускає фігурки в прорізі шляхом цілеспрямованих проб. Конструює з кубиків по наслідуванню. Складає розрізну картинку з 2-3 частин шляхом проб.

Інтенсивний розвиток мови. Визначає колір, форму, фактуру, смак, використовуючи слова-визначення. Знає призначення основних предметів. Розуміє ступень порівнянь (найближчий, найбільший). Визначає людей по ролі в родині (він - тато, вона - мама). Розуміє час, використовує минулий і теперішній час. Лічить до п'яти.

Розуміє назви кольорів: "Дай червоний м'яч". Слухає довгі казки й розповіді. Виконує двоскладну інструкцію ("Дай мені червоний кубик і блакитну кулю").

Розбирає й складає трехсоставную й чотирехсоставную мотрійку шляхом примірювання або зорового співвіднесення. Збирає пірамідку з урахуванням величини кілець шляхом зорового співвіднесення. Складає розрізну картинку з 2 і 3 частин шляхом зорового співвіднесення.

Використовує узагальнюючі слова; називає тварин і їх дитинчат, професії людей, частини предметів. Переказує знайомі казки за допомогою дорослих, читає напам'ять короткі вірші.

Використовує в мові слова багато й один, називає коло, трикутник, квадрат, кулю, куб. Уміє бачити геометричні фігури в навколишніх предметах. Правильно називає пори року, частини доби. Розрізняє праву й ліву руку.

Малює прямі горизонтальні й вертикальні лінії, розфарбовує прості форми. Копіює заголовні друковані літери. Малює простий будинок (квадрат і дах), людину (2-3 частини тіла). Складає папір більш ніж 1 раз. Нанизує бусини середньої величини на товсту волосінь або дріт. Визначає предмети в мішку на дотик. Стрибає на одній нозі, поперемінно на одній і іншій нозі, ходить по колоді. Підкидає нагору м'яч і ловить його двома руками. Ліпить із пластиліну, шнурує черевики.

Добре стрибає, бігає, стрибає через мотузочку, стрибає поперемінно на одній і іншій нозі, бігає на носках. Катається на двоколісному велосипеді, на ковзанах.

Акуратно вирізує картинки. Пише букви й числа. Доповнює відсутні деталі до картинки. Б'є молотком по цвяхові. Відтворює геометричні фігури за зразком. Обводить малюнки по контуру, заштриховує фігури.

Використовує в мові синоніми, антоніми; слова, що позначають матеріали, з яких зроблені предмети (паперовий, дерев'яний і т.д.). До 6 років знає й уміє писати друковані літери алфавіту. Визначає кількість складів у словах, кількість звуків у словах, визначає місце звуку в слові (початок, середина, кінець слова). Визначає ударні склади, голосні. Розуміє значення слів звук, склад, слово. Розрізняє голосні й згодні звуки (букви), тверді й м'які згодні. Виразно розповідає вірш, переказує невеликі розповіді.

Пише цифри від 0 до 10, співвідносить цифру з кількістю предметів. Уміє з нерівності робити рівність. Уміє писати й користуватися математичними знаками. Уміє розкладати предмети (10 предметів) від найбільшого до самого маленького й навпаки. Уміє малювати в зошиті в клітку геометричні фігури. Виділяє в предметах деталі, схожі на ці фігури. Орієнтується на аркуші паперу. Називає дні тижня, послідовність частин доби, пір року. Дає їм опис.

Особливості пам'яті: Покажіть дитині по черзі 10 картинок. Час демонстрації кожної картинки 1-2 сек. У нормі дитина запам'ятовує 5-6 предметів з 10. Прочитайте дитині 10 слів: стіл, зошит, годинник, кінь, яблуко, собака, вікно, диван, олівець, ложка. Попросіть її повторити слова. Дитина повинна згадати не менш 4-5 слів.

Визначає час по годинникові. Називає кольори веселки. Називає дні тижня, частини доби, пори року, місяці. Уміє писати числа від 0 до 20, вирішує приклади.

Попросіть дитину запам'ятати ряд цифр на слух (наприклад, 5 8 3 9 1 2 2 0). Нормою для дітей 6-7 років уважається повторення 5-6 цифр. Запам'ятовування 10 слів (наприклад: рік, слон, м'яч, мило, сіль, шум, рука, підлога, весна, син). Дитина прослуховує цей ряд слів і повторює ті, які вона запам'ятала. Після одного пред'явлення дитина 6-7 років повинна згадати не менш 5 слів з 10, після 3-4 прочитань називає 9-10 слів, через 1 годину забуває не більше 2 слів.

Добре, якщо дитина має уяву про природу - про диких і свійських тварин, хижих і травоїдних, про зимуючих і перелітних птахів; про трави, чагарники й деревах, про садові й польові квіти, про плоди рослин; про явища природи. Також необхідний запас географічних знань - про міста й країни, ріки, моря і озера, про планети. Дитина повинна бути ознайомленна із професіями людей; видами спорту.

Психологічна готовність до школи - складний утвір, що припускає досить високий рівень розвитку мотиваційної, інтелектуальної сфер і сфери довільності. Звичайно виділяють два аспекти психологічної готовності - особистісну (мотиваційну) і інтелектуальну готовність до школи. Оба аспекти важливі як для того, щоб навчальна діяльність дитини була успішної, так і для її якнайшвидшої адаптації до нових умов, безболісного входження в нову систему відносин.

Не тільки педагогам відомо, як важко навчити чогось дитину, якщо вона сама цього не прагне. Щоб дитина успішно вчилася, вона, насамперед, повинна прагнути до нового шкільного життя, до "серйозних" занять, "відповідальних" доручень. На появу такого бажання впливає відношення близьких дорослих до навчання як до важливої змістовної діяльності, набагато більш значимої, ніж гра дошкільника. Впливає й відношення інших дітей, сама можливість піднятися на новий віковий щабель в очах молодших і зрівнятися в положенні зі старшими. У результаті в дитини формується внутрішня позиція школяра. Л.І. Божович, що вивчала психологічну готовність до школи, відзначала, що нова позиція дитини змінюється, стає згодом содержательнее. Спочатку дітей залучають зовнішні атрибути шкільного життя - різнобарвні портфелі, гарні пенали, ручки й т.п. Виникає потреба в нових враженнях, новій обстановці, бажання придбати нових друзів. І лише потім з'являється бажання вчитися, пізнавати щось нове, одержувати за свою "роботу" оцінки (зрозуміло, найкращі) і просто похвалу від усіх навколишніх.

     

Прагнення дитини до нового соціального стану - це передумова й основа становлення багатьох психологічних особливостей у молодшому шкільному віці. Зокрема, з нього виросте відповідальне відношення до шкільних обов'язків: дитина буде виконувати не тільки цікаві для неї завдання, але й будь-яку навчальну роботу, яку вона повинна виконати.

     

Крім відношення до навчання в цілому, для дитини, що піде до школи, важливе відношення до вчителя, однолітків і самої себе. Наприкінці дошкільного віку повинна сложитися така форма спілкування дитини з дорослими, як внеситуативно-особистісне спілкування (по М.І. Лисиной). Дорослий стає незаперечним авторитетом, зразком для наслідування. Його вимоги виконуються, на його зауваження не ображаються, навпаки, намагаються виправити помилки, переробити невірно виконану роботу. При такім умінні віднести до дорослого і його дій як до еталона, діти адекватно сприймають позицію вчителя, його професійну роль. Полегшує спілкування в ситуації уроку, коли виключені безпосередні емоційні контакти, коли не можна говорити на сторонні теми, поділитися своїми переживаннями, а можна тільки відповідати на поставлені питання й самому ставити запитання в справі, попередньо піднявши руку. Діти, готові в цьому плані до шкільного навчання, розуміють умовність навчального спілкування й адекватно, підкоряючись шкільним правилам, поводяться на заняттях.

     

Класно-визначена система навчання припускає не тільки особливі відносини із учителем, але й специфічні відносини з іншими дітьми. Навчальна діяльність по суті своєї - діяльність колективна. Учні повинні вчитися діловому спілкуванню один з одним, умінню успішно взаємодіяти, виконуючи спільні навчальні дії. Нова форма спілкування з однолітками складається на самому початку шкільного навчання. Все складно для маленького учня - починаючи із простого вміння слухати відповідь однокласника й кінчаючи оцінкою результатів його дій, навіть якщо в дитини був великий дошкільний досвід групових занять. Таке спілкування не може виникнути без певної бази.

     

Особистісна готовність до школи включає також певне відношення до себе. Продуктивна навчальна діяльність предполагає адекватне відношення дитини до своїх здатностей, результатів роботи, поведінці, тобто певний рівень розвитку самосвідомості. Самооцінка школяра не повинна бути завищеною й недиференційованою. Якщо дитина заявляє, що вона "гарна", її малюнок "самий гарний" і виріб "краще всіх" (що типово для дошкільника), не можна говорити про особистісну готовність до навчання.

     

Про особистісну готовність дитини до школи звичайно судять по її поведінці на групових заняттях і під час бесіди із психологом. Існують спеціально розроблені плани бесіди, що виявляє позицію школяра (методика Н.І. Гуткиной). Наприклад, перевага в дитини пізнавального або ігрового мотиву визначається на вибір діяльності - прослуховування казки або ігри з іграшками. Після того як дитина розглянула протягом хвилини іграшки, що перебувають у кімнаті, їй починають читати казку й на самім цікавім місці переривають читання. Психолог запитує, що їй зараз більше хочеться - дослухати казку або пограти з іграшками. Очевидно, що при особистісній готовності до школи домінує пізнавальний інтерес і дитина воліє довідатися, що відбудеться наприкінці казки. Дітей, мотивационно не готових до навчання, зі слабкою пізнавальною потребою, більше залучає гра.

     

Визначаючи особистісну готовність дитини до школи, крім особливостей розвитку мотиваційної сфери необхідно виявити й специфіку розвитку сфери довільності. Довільність дитини проявляється при виконанні вимог, конкретних правил, що задаються вчителем, при роботі зі зразка. Тому особливості довільної поведінки прослідковуються не тільки при спостереженні за дитиною на індивідуальних і групових заняттях, але й за допомогою спеціальних методик.

     

Інтелектуальна готовність:

Інтелектуальна готовність до шкільного навчання пов'язана з розвитком розумових процесів - здатністю узагальнювати, порівнювати об'єкти, класифікувати їх, виділяти істотні ознаки, поєднувати причинно-наслідкові залежності, робити висновки.