До школи

Добре, якщо ваша дитина відвідує дитячий садочок. Чіткий режим дня, різноманітні види діяльності, малювання, ознайомлення з довкіллям, фізична гімнастика, музика, ознайомлення з початковими знаннями з математики, грамоти допоможуть забезпечити той мінімальний рівень розвитку, який дитина повинна мати ще до школи. Ваше найголовніше завдання  – підтримати зацікавленість розумовою працею, пережити разом з дитиною радість перших успіхів.

У багатьох батьків виникає питання: „У яку школи віддавати дитину – в російську чи українську, в школу-гімназію чи в звичайну загальноосвітню?” Ці нелегкі питання вирішують батьки, а виконувати їх дитині. Чи готова вона до виконання батьківської волі? Якщо вдома всі говорять чудовою російською мовою, а інші мови дитина почала засвоювати у 4-5 років і добре володіє розмовною не лише російською, а й українською, і для неї немає проблеми, якою мовою спілкуватися чи слухати казку, то питання про те, якою мовою навчатися дитині в школі, не стоятиме.

Можливий випадок, що дитина українською мовою почала говорити тільки рік тому, а перевагу надає спілкуванню російською мовою. Фахівці в таких випадках рекомендують: якщо дитина знає менше, ніж 3000 слів, навчати її тією мовою, яку вона краще знає, тобто рідною мовою. І батькам краще погодитися з цим.

Ще одна з великих проблем актуальна у деяких сім'ях перед навчанням у школі: якою краще писати рукою – лівою чи правою? На перший погляд, дитина ніби забавляється, пишучи лівою рукою чи обома по черзі. Насправді це не так. Це пов'язано з формуванням психомоторних механізмів правої чи лівої півкулі головного мозку та їх взаємодії, із зародками яких дитина народжується. Тому, якщо не вдалося зорієнтувати дитину до двох років діяти правою рукою, то краще не змінювати її звичок. Потрібно ознайомитись і зрозуміти своєрідність розвитку дитини –лівші, пізнання нею довкілля, що виявляється переважно в орієнтуванні у просторі, сприйманні уявою об’ємних предметів, сприйманні графічних зображень, малюнків, букв, які ніби змішуються і сприймаються з іншої точки зору, ніж у правші. Це помітно з раннього дитинства по рухах дитини: вона часто збиває предмети, робить зайві рухи – що сприймається батьками як непослух, за що її іноді карають. А дитина просто ліворука і бачить все як лівша, тобто важко орієнтується у лівій, правій стороні, ігнорує ліву частину простору, рідко розуміє правильно, де це над…, під…, в…, на…,  її постійно треба переконувати, що існує ще й праворуч і для впевненості дати помацати, відчути, що це саме так.   Класичний вихід – постійно нагадувати, де „сіно”, де „солома”.  І, якщо в дошкільному віці це викликає посмішку, то в школі можуть бути великі сльози. Ліворукість – дивовижне і загадкове явище в світі праворуких. І ліворуким дуже важко до нього пристосовуватися. Знаючи це, батьки повинні стежити, щоб сиділа дитина в школі якомога правіше від дошки, весь час допомагати в орієнтації, де праворуч, де ліворуч, і в який бік яка буква чи цифра дивиться, бо без цього дитина може старанно написати все у перевернутому вигляді. Особлива у них і поведінка: дуже вперті, неврівноважені, бо дорослі весь час доводять, що щось не так, як дитина бачить. Усі завдання буде виконувати повільно, важку заучувати напам'ять. Це хороша, нормальна дитина, але з її своєрідністю треба рахуватися, і батьки в цьому  – перші помічники.

Обсяг знань,   яким треба оволодівати в школі не механічно, а осмислено без шкоди для здоров'я, робить необхідним пошук різних форм виховання, які базуються на фізіологічних можливостях дітей.  Досвід показує, що резерв сил і здібностей такої дитини значно більший, аніж вони можуть реалізувати, бо з 6 до 10 років життя – період найінтенсивнішого розвитку інтелекту, коли можливості пам'яті, уваги, спостережливості, мислення подвоюються. Тому потрібно цілеспрямовано підходити до підготовки дітей до школи.  Необхідно визначити, чого ви хочете, а особливо важливо бачити, що хоче і може ваша дитина. У школі майже до всіх ставляться однакові вимоги відповідно до положень і програм державної освіти, але здібності дітей різні.

Тому батьки повинні звернути пильну увагу на здоров'я своєї дитини, і психічне зокрема, її розвиток, починаючи з дитинства. Може бути так, що батьків дуже тішить прив'язаність до них дитини, яка не хоче залишатися наодинці, самостійно виконувати якесь доручення, часто рюмсає, і ніхто не замислюється над природною особливістю такої поведінки, а дитина просто нервова, тож їй у школі буде важко. Справжню причину цього можна виявити і усунути заздалегідь до навчання, якщо детально і не один раз поговорити з дитячим психіатром, це не страшно і надзвичайно потрібно. Бо всі батьківські „страшно” та „ніколи” можуть відгукнутися неуспішністю у школі, коли допомогти буде набагато складніше , аніж запобігти. Кожна дитина має свою особливість, але одні на заважають дитині жити, розвиватися і з часом зникають, інші заважають і затримують своєчасне формування навичок, якостей притаманних саме цьому вікові дітей. Дитина повинна вміти уважно слухати казки, вірші, оповідання, переказувати їх чіткою, виразною мовою, без порушень у вимові окремих звуків.