Гра як засіб соціалізації дошкільника

Дошкільне дитинство - короткий, але важливий, унікальний період життя людини. Людство лише поступово прийшло до усвідомлення самоцінності дитинства, як частини людського життя, а не просто її передодня. В ці роки дитина отримує початкові знання про навколишнє життя, у неї починає формуватися певне відношення до людей, до праці, виробляються навички і звички правильної поведінки, складається характер. Дитина володіє своїми специфічними людськими правами, проголошеними в Декларації про права дитини, прийнята Організацією Об'єднаних Націй. У числі інших життєвих і соціальних прав є там і право дитини на гру - найголовніша умова психічного, соціального, фізичного його розвитку.

Відомий в нашій країні педагог Макаренко А. С. так характеризував роль дитячих ігор: "Гра має велике значення в житті дитини, має теж значення, яке у дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, така багато в чому вона буде в роботі. Тому виховання майбутнього діяча відбувається насамперед у грі..."

Філософи, історики, психологи, педагоги вивчають гру, її місце і роль у житті людини, можливості ефективного використання для вирішення виховних і розвиваючих завдань.

За визначенням Н. Смирнової, гра - це найбільш ефективна форма соціалізації дитини, в якій закладаються основи майбутньої особистості. Дитинство без гри і поза грою ненормально. Позбавлення дитини ігрової практики - це позбавлення її головного джерела розвитку: імпульсів творчості, ознак і прикмет соціальної практики, багатства і мікроклімату колективних відносин, активізації процесу пізнання світу.

Згідно Й. Хейзінги, гра в чистому вигляді - це своєрідна академія життя дошкільника, де відбувається виховання і розвиток його культури. У грі дитина втілює, творчо переробляючи і узагальнюючи все те, що вона дізналася від дорослих, з книг, телепередач, власного досвіду і що забезпечує зв'язок поколінь і засвоєння культури суспільства.

«У грі дитина - творець і суб'єкт власної діяльності. Саме у грі формуються розум і почуття, здатність до творчості у предметній сфері та спілкуванні. Гра є універсальним засобом формування взаємин дорослих з дитиною і дітей між собою», - з цим твердженням Хейзінги не можна не погодиться.

Гра - найпотужніша сфера: самовираження, самовизначення, самоперевірки, самореабилитации, самоздійснення. Завдяки іграм діти вчаться довіряти самим собі і всім людям, розпізнавати, що слід прийняти, а що відкинути в навколишньому світі. Вже тому зміна дитинства в іграх є велике завоювання цивілізації.

Саме у грі є можливість, кажучи словами польського письменника зі світовим ім'ям, педагога і психолога Януша Корчака, "відшукати себе в суспільстві, себе в людстві, себе у Всесвіті". Тому в ігровому світовідчуванні дітей присутні істина більш глибока, ніж у прагматичному погляді на світ.

Розкриття поняття гри філософами, просвітителями, істориками культури, педагогами і психологами різних наукових шкіл можна виокремити орієнтовно ряд загальних положень, які відображають сутність феномену гри.

Гра - багатогранне поняття. Вона означає заняття, відпочинок, розвагу, забаву, потіху, втіху, змагання, вправи, тренінг, в процесі яких виховні вимоги дорослих до дітей стають їх вимогами до самих себе, значить, активним засобом виховання та самовиховання. Гра виступає самостійним видом розвиваючої діяльності дітей різного віку, принципом і способом їх життєдіяльності, методом пізнання дитини і методом організації її життя і неігрової діяльності.
Ігри дітей є сама вільна, природна форма прояву їх діяльності, у якій усвідомлюється, вивчається навколишній світ.
Гра, володіючи синтетичним властивістю, вбирає в себе багато з боку інших видів діяльності, виступає в житті дитини багатогранним явищем.
Гра - перша ступінь діяльності дитини-дошкільника, початкова школа її поведінки, нормативна і рівноправна діяльність молодших школярів, підлітків та юнацтва, яка змінює свої цілі в міру дорослішання.
Гра - потреба зростаючої дитини: її психіки, інтелекту, біологічного фонду.
Гра - специфічний, суто дитячий світ життя дитини. Гра є практика розвитку. Діти грають, тому що розвиваються, і розвиваються, тому що грають.
Гра - шлях пошуку дитиною себе в колективах співтоваришів, у цілому в суспільстві, людстві, у Всесвіті, вихід на соціальний досвід, культуру минулого, сьогодення й майбутнього, повторення соціальної практики, доступної розумінню.
Гра - свобода саморозкриття, саморозвитку з опорою на підсвідомість, розум і творчість. Продукт гри - насолода її процесом, кінцевий результат - розвиток у неї здібностей.
Гра - головна сфера спілкування дітей; у ній розв'язуються проблеми міжособистісних відносин, сумісності, партнерства, дружби, товариства. У грі пізнається і набувається соціальний досвід взаємин людей.
Гра соціальна за своєю природою і безпосередньому насиченню, будучи відображеною моделлю поведінки, прояву і розвитку складних систем, що самоорганізуються і "вільної" практикою творчих рішень, уподобань, виборів вільного поведінки дитини, сферою неповторної людської активності. Оскільки дитяча гра - явище універсальне і діти в іграх копіюють навколишнє життя, її функції різноманітні.

Розглянемо найбільш важливі функції гри:

Навчальна функція дозволяє вирішити конкретні завдання виховання і навчання, які спрямовані на засвоєння певного програмного матеріалу і правил, яких повинні дотримуватися. Важливі навчальні ігри також для морального - естетичного виховання дітей.
Розважальна функція сприяє підвищенню емоційно-позитивного тонусу, розвитку рухової активності, живить розум дитини несподіваними та яскравими враженнями, створює сприятливий грунт для встановлення емоційного контакту між дорослим і дитиною.
Комунікативна функція полягає в розвитку потреби обмінюватися з однолітками знаннями, вміннями у процесі ігор, спілкуватися з ними і встановлювати на цій основі дружні взаємини, виявляти мовну активність.
Виховна функція допомагає виявити індивідуальні особливості дітей, дозволяє усунути небажані прояви в характері своїх вихованців.
Розвиваюча функція полягає у розвитку дитини, корекції того, що в неї закладено і виявлено.
Релаксаційна функція полягає у відновленні фізичних і духовних сил дитини.
Психологічна функція полягає у розвитку творчих здібностей дітей.

Маючи таке розмаїття функцій, гра заслуговує того, щоб її включали в навчальний та в ненавчальний процеси, бо вона зберігає і передає у спадок величезну гаму духовних, емоційних цінностей людських проявів.

Протягом дошкільного дитинства форми і види ігор змінюються і ускладнюються. Спочатку це прості маніпуляції з предметами та ознайомлення з їх функціональними можливостями і соціальним призначенням; потім, починаючи з другого року життя - відображення найпростіших побутових сюжетів; і, нарешті, в старшому дошкільному віці - сюжетно-рольові ігри з правилами, розгорнуті ігри режисерського типу, самостійні дидактичні ігри.

Приходячи до висновку, що соціалізація дошкільника здійснюється через гру, слід акцентувати увагу на тому моменті, що цей процес починається і відбувається в дитячому саду в ході цілеспрямованого педагогічно організованого виховання. Тобто іншими словами, «нав'язування» педагогами гри не тільки не створює розвиваючої атмосфери, але і діє негативно на розвиток дитини. Педагогічне керівництво грою є одним з найбільш важливих справ, де проявляється не тільки професіоналізм вихователя, але відбувається і розвиток ініціативи і творчості дошкільнят.

Все сказане дозволяє зробити висновок, що одним з основних засобів соціалізації дошкільників є ігрова діяльність. Не дарма С. Т. Шацький говорив: «Гра, це життєва лабораторія дитинства, яка дає той аромат, ту атмосферу молодого життя, без якої ця пора її була б марна для людства. У грі, цьому спеціальному опрацюванні життєвого матеріалу, є саме здорове ядро розумної школи дитинства».

HotLog

блестяшки для аськи