Вакцинація

Згідно з Конвенцією про права дитини, прийнятою ООН у 1989 році, кожна дитина має право на вакцинацію. Кожна країна має свій перелік інфекційних захворювань, проти яких проводить обов'язкову вакцинацію. Це означає, що влада бере на себе зобов'язання забезпечити виконання цих щеплень. Так, у США  Наглядовим комітетом з питань  імунопрофілактики рекомендовано проводити обов'язкове  щеплення проти гепатиту В, дифтерії, правця, кашлюка, поліомієліту,  Hib-інфекції  (інфекції  викликаної Hemophilusinfluenzae, тип  b), пневмококу, кору, епідпаротиту, краснухи, гепатиту А, а в окремих регіонах і проти туберкульозу. В Україні відповідно до наказу МОЗ України "Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні" обов'язково проводяться щеплення проти гепатиту В, туберкульозу, дифтерії, правця,  кашлюка, поліомієліту, кору, епідемічного паротиту та краснухи. Забезпечення в Україні обов'язкового щеплення проти зазначених інфекцій  регламентовано Розширеною програмою імунізації, прийнятою ВООЗ. 

 

В Україні для рутинної  імунізації дифтерії, правця, кашлюка за державний кошт використовується  вакцина з цільноклітинним  кашлюковим компонентом, переважно вітчизняного  виробництва —  АКДП.  Необхідно пам'ятати, що кашлюк найбільш небезпечний для дітей грудного віку, особливо протягом перших 6 місяців життя, коли його перебіг має найтяжчий характер та серйозний прогноз щодо подальшого розвитку дитини через часті приступи  апное, гіпоксичне пошкодження мозку, а також часте тяжке ускладнення  —  пневмонію.  Саме з таких позицій обґрунтованою є необхідність проведення вакцинації дітей у якомога ранньому віці (в Україні відповідно до календаря профілактичних щеплень — з трьох місяців, у США —  з  6  тижнів життя). Правець —  убіквітарна  інфекція, найефективнішим захистом від якої є планова вакцинація.

 

Дифтерія в довакцинальний період на території України була однією з головних причин дитячої смертності, рівень захворюваності складав близько 1000 на 100 тис. населення. Масова вакцинація  дифтерійним анатоксином дозволяє контролювати захворюваність на дифтерію. Необхідно також зазначити, що на введення дифтерійного анатоксину формується антитоксичний імунітет, що забезпечує нейтралізацію циркулюючого в крові токсину, запобігає перебігу дифтерії в тяжкій формі, з ускладненнями. 

 

З 2002 року територія України має статус  вільної  від поліомієліту. Проте, незважаючи на це, на континенті існують регіони, де реєструються випадки поліомієліту, і з цих територій може бути завезений  поліовірус до нашої країни. В Україні, починаючи з 2000 року, застосовуються два типи вакцин проти  поліомієліту: оральна (жива) поліомієлітна вакцина  —  ОПВ (призначається  peros)  та  інактивована  поліомієлітна вакцина  —  ІПВ (вводиться парентерально). 

 

Кір —  захворювання, яке за оцінками ВООЗ щороку на планеті забирає життя у близько 500 тис. невакцинованих дітей. В Україні, незважаючи на високий  відсоток  охоплення щепленням (не  менше  95  %),  спостерігався високий рівень захворюваності (до 95,0 на 100 тис. дітей у 2001 р.) і тільки у 2002 р. він різко  знизився —  до 29,5 на 100 тис. дітей. 

 

Необхідно також зазначити, що Європейським бюро ВООЗ було поставлено за мету до 2010 року елімінувати кір, тобто припинити ендемічну циркуляцію вірусу кору; при завезенні інфекція не поширюється. 

 

Відповідно до календаря щеплень в Україні вакцинація проти краснухи є обов'язковою і проводиться у віці 12-15 місяців та 6 років. Крім того, з метою профілактики синдрому природженої краснухи, проводять  щеплення невакцинованим дівчаткам у віці 15 років. Хоча відсоток щеплених проти краснухи не досягає  рівня, що дозволяв би говорити про встановлення контролю над інфекцією, однак тенденції останніх років  указують на збільшення охоплення щепленням (51,3 % у 2001 р., 86 % у 2002 р.). Також позитивним є те, що збільшується відсоток вакцинованих дівчаток - підлітків (60 %). Таким чином, складаються передумови для виконання стратегічних цілей  ВООЗ —  до  2010  року знизити синдром природженої краснухи до частоти менше 1 випадку на 100 тис.новонароджених. 

 

Вакцинація проти епідемічного паротиту в  Україні є обов'язковою і передбачає введення дози у віці 12-15  місяців та в 6 років. Подібно до краснухи, зважаючи на більш тяжкий перебіг епідемічного паротиту серед юнаків, в Україні передбачено щеплення у 15 років для хлопчиків. Хоча захворюваність в Україні залишається високою (за 2002 рік в середньому по Україні 164,73 на 100 тис. дитячого населення), відмічається стійка тенденція до її зниження за останні роки . 

 

Обов'язковим до щеплення в Україні є вірусний гепатит В. Доцільність обов'язкового щеплення дітей обґрунтовується високим ризиком хронічного перебігу  вірусного гепатиту В у дітей. Так, у новонароджених  ризик хронізації даного вірусного захворювання становить 80-90 %, дітей 5 років — близько 25-50 %, а це  підвищує ймовірність розвитку первинного раку печінки у 300 разів. Таким чином, використання вакцини проти гепатиту В має опосередкований вплив на профілактику раку печінки, особливо в дитячому  віці.  

 

Аналогічно до ситуації з охопленням вакцинацією щодо краснухи, охоплення вакцинацією проти гепатиту В  є недостатнім для встановлення контролю над даною інфекцією в Україні (за 2002 рік охоплення склало 48,6 %  у  дітей до 1 року, середінших —  37,3 %), що обґрунтовує стабільну захворюваність на гострий гепатит В (4,1-5,0 на 100 тис. дітей). 

 

В  Україні  обов'язковою  є  вакцинація  проти  туберкульозу  усіх новонароджених,  а  також  передбачені  ревакцинації  у  7  та  14  років  при негативних результатах проби Манту.  

 

     До щеплення 
  • Перед першим щепленням АКДП-вакциною необхідно зробити загальний аналіз крові і сечі, а також отримати дозвіл невропатолога на вакцинацію.
  • За наявності у дитини алергічних розладів (діатез та ін.) заздалегідь обговоріть з лікарем схему профілактики загострення алергії. Зазвичай вона представляє собою прийом антигістамінних препаратів (супрастин, фенистил) протягом 2 днів до щеплення і 2 днів після.
  • Також купіть дитячі жарознижуючі з парацетамолом. Краще купувати свічки.
     У день щеплення
  • Не вводьте новий прикорм або нові види їжі. Якщо дитина знаходиться на грудному вигодовуванні -  не вводьте в свій раціон нові продукти.
  • Не забудьте взяти антигістамінні та інші препарати, які призначив лікар.
  • Переконайтеся, що вдома є дитячі свічки з парацетамолом (еффералган, панадол). Не покладайтеся лише на гомеопатичні препарати – ними можна користуватися, але при сильних реакціях на щеплення вони не допоможу.
     Перед виходом з дому
  • Якщо у вас є прищепний сертифікат, до якого вносяться зроблені щеплення, візьміть його з собою.
  • Обов’язково візьміть з собою улюблену іграшку дитини.
     Перед самим щепленням
  • Переконайтеся спільно з лікарем, що у дитини на момент щеплення немає підвищення температури. Це є єдиним універсальним протипоказанням до проведення щеплення.
  • Поцікавтеся у лікаря, від чого і якою саме вакциною сьогодні будуть щепити дитину.
  • Не соромтеся задати питання лікарю, якщо у вас є якісь сумніви щодо щеплення.
    У момент уколу
  • Не хвилюйтеся. Ваше хвилювання і занепокоєння передаються дитині. Будьте спокійні і впевнені – і дитина перенесе щеплення набагато легше.
  • Не переживайте через те, що ви все ж хвилюєтеся, просто переведіть ваше хвилювання у конструктивне русло.
  • Посміхайтеся і будьте ласкаві до дитини.
  • Під час уколу дитина повинна бути у вас на руках – так їй і вам буде комфортніше.
  • Дайте дитині виплакатися після уколу. Не змушуйте дитину “бути хороброю”, не кажіть, що плакати соромно.
  • Якщо дитина каже, що їй боляче – “видуйте” біль. Зробіть глибокий вдих і повільно “видувайте” біль. Повторіть цю вправу кілька разів.
    У перші 30 хвилин після щеплення
  • Не забудьте і не соромтеся задати ваші питання лікареві. Обов’язково запитайте про те, які і коли реакції на щеплення можуть виникнути і в яких випадках звертатися за медичною допомогою.
  • Не поспішайте покинути поліклініку чи медичний центр. Посидіть протягом 20-30 хвилин неподалік від кабінету. По-перше, це допоможе заспокоїтися, по друге – дозволить швидко надати допомогу у разі виникнення негайних алергічних реакцій на щеплення.
  • Якщо дитина достатньо доросла, порадуйте її яким-небудь приємним сюрпризом, нагородіть її чим-небудь, похваліть. Скажіть їй, що все в порядку.
    Після повернення додому після щеплення
  • У випадку щеплення АКДП-вакциною: якщо лікарем не було наказано інакше, дайте дитині дозу (свічку або сироп) жарознижуючого. Це дозволить уникнути неприємних реакцій, що виникають у перші години після щеплення.
  • Постарайтеся утриматися в день щеплення від купання.
    Перша ніч після щеплення
  • Найчастіше, температурні реакції на інактивовані вакцини (АКДС та інші) виникають в першу добу після щеплення.
  • У разі АКДС-вакцин: профілактично, обов’язково на ніч дайте дитині жарознижуючий, навіть якщо температура на даний момент нормальна.
  • При виникненні сильних температурних реакцій (37,5 ° С і вище) дайте одноразово дитині парацетамол – дитячу дозу відповідно до віку.
  • При температурних реакціях не нехтуйте обтирання дитини теплою водою. Не використовуйте для обтирань горілку – вона дратує і сушить дитячу шкіру.
  • Не забувайте про те, що добове дозування парацетамолу не безмежна. При передозуванні можливі важкі ускладнення. Уважно прочитайте інструкцію до препарату, яким користуєтеся (панадол, еффералган, тайленол).
  • Ні в якому разі не користуйтеся аспірином. Його застосування у дітей молодшого віку загрожує важкими ускладненнями.
    Перші два дні після щеплення
  • Приймайте ті препарати для профілактики алергічних розладів, які призначив лікар.
  • Продовжуйте приймати жарознижуючі згідно інструкції до препаратів, якщо температура залишається підвищеною.
  • АКДП-вакцини. Слідкуйте за температурою тіла дитини. Намагайтеся, щоб вона не піднімалася вище   38,5 º С (під пахвою). У частини дітей на тлі підвищення температури можлива поява т.зв. фебрильні судоми. Вживайте жарознижуючі, не чекаючи підйому температури.
  • З дитиною можна і потрібно гуляти, можна і потрібно купати її. Виняток становлять випадки, коли у дитини підвищена температура внаслідок або незалежно від щеплення.
  • Якщо була проведена проба Манту – при купанні намагайтеся, щоб вода не потрапляла на місце постановки проби. Не забувайте, що піт це теж рідина, тому стежте за тим, щоб ручка дитини не потіла.
  • Не вводьте нових продуктів у раціон дитини (і свій, якщо дитина перебуває на грудному вигодовуванні). Це можна буде зробити на 3-ю добу після щеплення і пізніше.
  • У разі АКДС-, АДС-, гепатитних В і АДС-М-вакцин. При появі сильних реакцій в місці уколу (припухлість, ущільнення, почервоніння) зробіть зігріваючий компрес або просто періодично прикладайте змочену водою тканину. Якщо протизапальні засоби ще не приймаються, почніть їх давати.
    Через 5-12 днів після щеплення
  • У випадку щеплення живими вакцинами (краплі поліомієлітної вакцини ОПВ, паротитна, краснушна) побічні реакції зазвичай виникають на 5-12 добу після щеплення.
  • Якщо виникла якась реакція, але щеплення було зроблено не живою вакциною, то вакцинація з 99% ймовірністю тут ні при чому. Найбільш частою причиною температурних і деяких інших реакцій у дітей молодшого віку є ріжучі зубки, у дітей старшого віку – простудні інфекції.

 

Вакцини – це не свята вода. Це імунобіологічний активний препарат, що викликає певні зміни в організмі - бажані, що мають на меті сформувати несприйнятливість прищепленого до даної інфекції, і небажані, тобто побічні реакції.

 

Що таке побічні реакції?
Терміном “побічні реакції” прийнято позначати небажані, не є метою щеплення реакції організму, які виникли після вакцинації. Побічні реакції прийнято ділити на місцеві, тобто виникають у місці уколу (почервоніння, болючість, ущільнення), і загальні, тобто ті, які зачіпають весь організм в цілому – підвищення температури тіла, нездужання і ін.

 

У цілому, побічні реакції – це нормальна реакція організму на введення чужорідного антигену і в більшості випадків відображають процес вироблення імунітету. Наприклад, причиною підвищення температури тіла, що виникла після щеплення, є викид в кров особливих «посередників» імунної реакції. Якщо побічні реакції мають легкий характер, то в цілому – це навіть сприятлива в плані вироблення імунітету ознака. Наприклад, невелике ущільнення, що виникло в місці щеплення вакциною проти гепатиту В свідчить про активність процесу вироблення імунітету, а значить щеплена людина буде реально захищений від інфекції.

 

Вакцинація – це найефективніший і економічно вигідний засіб захисту проти інфекційних хвороб, відомих сучасній медицині. Основним способом вакцинації є введення в організм людини ослаблених або вбитих хвороботворних мікробів (або штучно синтезованих білків, схожих на білок мікробів) для того, щоб стимулювати утворення в організмі антигенів – речовин, що нейтралізують збудників захворювання. Серед мікроорганізмів, проти яких успішно борються за допомогою щеплень, можуть бути віруси (наприклад збудники кору, краснухи, свинки, поліомієліту, гепатитів А і В) або бактерії (збудники туберкульозу, дифтерії, кашлюку, правця, пневмококової пневмонії).

 



     Щеплення "понад план": вакцинація проти кліщового енцефаліту

Незважаючи на те, що за вікном осінь, зараз саме час розпочати підготовку до майбутньої весни - сезону, коли особливо високий ризик зараження кліщовим енцефалітом. Чим небезпечно це захворювання і чому саме зараз потрібно зайнятися його профілактикою?

     Читати далі...



 

HotLog

Анимационная картинка танцы

блестяшки для аськи