Театралізована діяльність «Театралізована діяльність є невичерпним джерелом розвитку почуттів, переживань і емоційних відкриттів дитини, залучає її до духовного багатства. Постановка казки змушує хвилюватися, співпереживати герою і подіям, і в процесі цього співпереживання створюються певні відносини і моральні оцінки...» (В. А. Сухомлинський).
У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначено, що метою діяльності дошкільного закладу є забезпечення гармонійного розвитку кожної дитини, створення сприятливих умов для її особистісного становлення та творчої самореалізації. Одним із ефективних засобів педагогічного впливу на розвиток творчої особистості дошкільника названо театралізовану діяльність.
Мета театралізованої діяльності: сприяння естетичному вихованню дітей, прилучення їх до мистецтва, розвиток вміння бачити, чути, розуміти красу слова, дії, розвивати артистичні здібності дітей.
Завдання: - Послідовне знайомство дітей з видами театру; - Поетапне освоєння дітьми видів творчості по вікових групах; - Вдосконалення артистичних навичок дітей; - Розкріпачення дітей; - Робота над виразністю мови, інтонації; - Колективні дії, взаємодії; - Уміння співчувати, співпереживати.
Принципи: - імпровізація; - гуманність; - систематизація зайняття; - врахування індивідуальних особливостей дітей.
Театралізована діяльність дитини дошкільного віку має такі види: сприймання театрального видовища, що сприяє засвоєнню найкращих форм літературного мовлення; театралізована гра, спрямована на активізацію словника і зв'язного мовлення, сюжетоскладання; підготовка театральної вистави (репетиції, відпрацювання виразності мовлення).
Відповідно до видів, організація театралізованої діяльності передбачає три основних напрями роботи:
Театралізована діяльність впливає на розвиток різних сторін життєдіяльності дитини. Вона сприяє розвиткові інтелектуальної сфери, адже засобами театру збагачуються знання дитини про театр та людей, які там працюють, вона вчиться порівнювати героїв різних казок, планує власні дії щодо реалізації задуму майбутньої вистави.
Розвиток фізичної сфери містить залучення дитини до показу окремих дій (з іграшками, персонажами казок), імітації рухів, дій героїв, використання рухових дій у процесі театралізованих ігор, добір рухів відповідно до характеру персонажу.
Комунікативна сфера — це узгодження власних дій із діями інших дітей, участь у спільних із вихователем діях за сюжетами літературних творів, усвідомлення колективного характеру дієтворення.
Театралізована діяльність передбачає також розвиток морально - вольової сфери, тобто вміння впізнавати героїв та персонажів у знайомих казках, висловлювати своє ставлення до них, робити самостійні оцінні судження, давати морально-етичні та естетичні оцінки, визначати альтернативу в оцінці героїв.
Щодо поведінкової сфери, то під час походів до театру дитина опановує правила поведінки в театрі, ідентифікує почуття і вчинки персонажів із власними.
Театралізована діяльність є специфічним видом дитячої активності, одним із найулюбленіших видів творчості. Театралізована діяльність передбачає поєднання рухів, співу, художнього слова, міміки, пантоміми для створення художнього образу. Органічне поєднання кількох видів мистецтва створює унікальні можливості для художнього розвитку малюків.
Театр – один з найдоступніших видів мистецтва для дітей, що допомагає розв’язати чимало актуальних проблем педагогіки і психології, які пов’язані з: • пізнавальним розвитком; • художньою освітою та естетичним вихованням; • формуванням свободи дій і поведінки; • формуванням естетичного смаку; • моральним вихованням; • розвитком комунікативних якостей особистості; • вихованням волі, розвитком пам’яті, уяви, мовлення, мислення, ініціативності, мови, фантазії; • створенням позитивного емоційного настрою, зняттям напруженості; • розв’язанням конфліктних ситуацій через гру в театр.
Набутий у дошкільні роки власний мистецько-комунікативний досвід – це запорука не лише загальнокультурного розвитку дитини, а й її розкутості, впевненості, особистісної активності в подальшому житті. Зокрема, організована у дитячому садку театралізована діяльність передбачає формування в дошкільників умінь «входити в образ» та «утримувати» його впродовж усього театралізованого дійства; усвідомлювати мовленнєві та виконавські дії; передавати характерні особливості різних художніх образів; переносити свої уявлення в самостійну ігрову діяльність; прищеплює дітям інтерес до театру як до виду мистецтва.
Отже, діти навчаються «приміряти» на себе різні ролі, володіти своїм голосом, тілом, розуміти емоції та поведінку інших.
Важливе значення для виникнення у дітей самостійних театралізованих ігор має сюжетно-рольова гра. Особливість театралізованої гри у тому, що з часом дітей перестає задовольняти лише зображення діяльності дорослих, їх починають захоплювати ігри, навіяні літературними творами (героїчної, трудової, історичної тематики). Дошкільників більше захоплює сам сюжет, його правдиве зображення, ніж просто мовлення 10 героїв. Театральне мистецтво близьке і зрозуміле як дітям, так і дорослим, передусім тому, що в основі його лежить гра.
Гра – найдоступніший і найцікавіший для дитини спосіб висловлення емоцій і вражень. Дитинство проходить у світі рольових ігор, які допомагають дитині засвоїти правила дорослого життя. Грати можна як в імпровізовані театральні постановки, у яких лялька чи сама дитина має власний реквізит, іграшки, меблі, одяг, будинки тощо, так і варто дати малюкові змогу побувати у ролях актора, режисера, декоратора, бутафора, музиканта, поета, щоб самовиразитися. Кожна дитина грає ролі по-своєму, але не всі наслідують у своїх іграх дорослих. У грі дитина засвоює правильну модель поведінки, підвищить загальну культуру, ознайомиться з дитячою літературою, музикою, образотворчим мистецтвом, правилами етикету, обрядами, традиціями тощо.
Театралізована гра – це дії, передбачені художнім твором або сюжетом реальності, вони можуть мати репродуктивний характер. Це своєрідний спосіб досліджувати Всесвіт, імітувати дії та риси характеру тих, хто оточує малюків. Ця гра близька до сюжетної гри. І саме сюжетно-рольова гра є своєрідним майданчиком, звідки бере свій початок і розвиток театралізована гра.
Творчість дитини проявляється у правдивому зображенні персонажа. І тому треба зрозуміти персонаж, його вчинки, його стан, почуття, вміти аналізувати й оцінювати дії. Це значною мірою залежить від досвіду дитини: що він різноманітніший, то багатша уява, яскравіші почуття, здатність мислити. Під час розігрування спектаклю у діяльності дітей і справжніх артистів чимало спільного. Дітей також хвилюють враження, реакція глядачів, результат.
Першими театралізованими діями малюки оволодівають у процесі різноманітних ігор-забав, потішок, хороводів, а також під час прослуховування виразного читання віршів і казок дорослими. Тому варто використовувати різні можливості для того, щоб обіграти який-небудь предмет, подію, пробуджуючи фантазію дитини.
З театралізованими виставами діти можуть ознайомлюватися під час перегляду спектаклів, циркових вистав, лялькового театру як у постановці професійних акторів, так і педагогів, батьків, старших дітей.
Заняття театральної діяльністю з дітьми розвивають як психічні функції особистості дитини, художні здібності, творчий потенціал, а й загальнолюдську спроможність до міжособистісної взаємодії, творчості, допомагають адаптуватися у суспільстві, відчути себе успішним. Дорослий має допомагати дитині відкривати риси прекрасного в навколишньому світ, прилучати її до доступних видів художньо-естетичної діяльності. |
|
