Підготовка до школи Чи можуть бути пов'язані шкільні труднощі з особливостями розвитку дитини у ранньому віці? Про підготовку до школи у перші місяці життя батькам замислюватися ніколи – досить і більш актуальних турбот. Однак така підготовка завжди триває (або ні): бо більша частина шкільних труднощів має в основі порушення розвитку низки функцій, а вони формуються з перших років життя. Наприклад, порушення розвитку рухової активності утруднює формування навичок письма, затримка мовного розвитку спричинює труднощі при навчанні письма і читання. Спеціалісти відзначають "фактори ризику" у ранньому розвитку дитини:
Вважається, що вже для однорічного малюка можна передбачити можливі шкільні труднощі, а значить звернути увагу дорослих на ті чи інші сторони розвитку, що потребують підвищеної уваги. Краще, якщо це зробить спеціаліст. Але відповідність розвитку віковим нормам можуть перевірити і самі батьки. На що треба звертати увагу? Необхідно враховувати розвиток дрібної моторики та основних рухів, розвиток мовлення та вміння спілкуватися з дорослими і однолітками, здатність сприймати нову інформацію і запам’ятовувати її. Наприклад, для малюка, якому виповнився рік, нормою є, якщо він стоїть без підтримування, ходить сам або тримаючись за руку, вимовляє перші слова, активно спілкується з навколишніми людьми, може маніпулювати предметами, активно реагує на нове, може пригадати, куди ви разом заховали іграшку. Попрохайте його через невеликий проміжок часу знайти її , і ви переконаєтесь у цьому. Якщо ви помічаєте якесь відхилення у розвитку, не треба панікувати, але й не слід чекати, що все владнається само собою. Варто починати коригуючи заняття. В якому віці? Відомий психолог Л.С. Витготський писав: ”Тільки таке навчання в дитячому віці добре, яке випереджає розвиток і веде його за собою, але навчати дитину можна лише того, чого вона здатна навчитися”. До цього можна додати – і в тій формі, в якій зробити це легше. А навчається дошкільник – невтомно і успішно – у грі й спілкуванні з дорослими. Це навчання не повинно бути насильним, а мета, яку ви ставите перед дитиною, має бути досяжною: на крок попереду – але досяжною. Адже успіх породжує впевненість, бажання, інтерес, а невдачі дуже швидко викличуть небажання, відмову від роботи. Якщо є можливість звернутися за консультацією до лікаря, психолога, логопеда, зробіть це, уважно постався до їхніх порад та рекомендацій, але не чекайте готового рецепту. В подальшому, при безпосередній підготовці до школи, приділіть особливу увагу тим сторонам розвитку, з якими були проблеми. І не соромтеся, попередьте про це вихователя дитячого садка і вчителя. Це допоможе їм врахувати особливості, подолати труднощі, не травмуючи дитину. Відставання у ранньому розвитку можна подолати, однак, це потребуватиме зусиль і великого терпіння. Не шкодуйте часу, не втрачайте надії – якщо ви не побачите швидкого результату, ваші старання все одно не будуть марними, коли дитина піде до школи.
Нові ранці, парадна форма, зворушливі банти і пишні букети квітів... “Перший раз у перший клас”, безумовно, не тільки запам’ятається на все життя, а й викликає спектр різноманітних емоцій у малюка, який ще вчора безтурботно бавився в пісочниці, а нині має опановувати непросту науку спілкування з однокласниками та вчителями, призвичаюватися до нового режиму дня і разом зі шкільною формою приміряти новий соціальний статус – “учень”. І щоб ці яскраві емоції органічно перейшли у спокійне і зважене річище шкільних буднів, батькам дітей п’ятирічного віку не можна забувати про деякі “золоті” правила. ЗА ОДИН РІК ДО ШКОЛИ
Якщо ж батькам не вдається досягти позитивного результату, їм обов’язково варто ще до вступу дитини до школи звернутися по консультацію до фахівців.
Підготовка до школи в шестирічному віці дитини полягає звичайно першочергове місце в житті родини. З наближенням вересня, напевно, перед кожними батьками шестирічки встає вибір: віддавати дитину в школу з шести років або почекати ще рік. "Чи готова моя дитина до школи?", "Впорається вона зі шкільною програмою?", "Не віднімаємо ми у шестирічки безтурботне дитинство, відправивши її в школу?" - Це лише деякі питання, якими задаються батьки дитини старшого шкільного віку. При прийомі дитини в перший клас від неї, як правило, потрібні знання букв, вміння описувати картинки, читати, вирішувати нескладні арифметичні задачки. Не секрет також, що щоб потрапити в спеціалізовану школу вимоги набагато вищі, тому батьки дошкільнят посилено вчать своїх діток читати, писати, рахувати. Багато дітей ідуть до школи, вміючи говорити по-англійськи. При цьому психологічної готовності дитини до школи приділяється недостатньо уваги, як з боку батьків, так і, найчастіше, з боку педагогів. В результаті шестирічка, блискуче декламує Пушкіна, вміє легко складати числа в межах сотні, на уроці втрачається, не може зосередити увагу на предметі, на уроці грає, приносить додому погані оцінки, внаслідок чого страждають самооцінка і мотивація до подальшого навчання. А все тому, що готовність до школи не вимірюється кількістю англійських слів, завчених Вашим шестирічкою на заняттях в дитячому саду. Так в чому ж тоді полягає підготовка до школи? Перш за все, це такий рівень психічного розвитку дитини, який дозволяє їй успішно засвоювати шкільну програму. Перейти на цей рівень розвитку можливо тільки після завершення попереднього. У дошкільному віці провідним видом діяльності дитини є гра. Гра - дуже важливе заняття в цьому віковому періоді: саме в ній відбувається розвиток. Тільки награвшись сповна і повністю вичерпавши свої можливості на цьому етапі, дитина в стані безболісно перейти на навчальну діяльність. Висновок простий: спочатку дайте дитині награтися! Це зовсім не означає, що дитина перестане грати в шкільному віці. Просто гра займе вже не таку важливу роль у житті школяра. Готуємо шестирічку до школи: корисні поради. Підготовка до школи, та психологічна готовність Вашої дитини покоїться «на трьох китах»: інтелектуальної готовності, спілкування в процесі навчання і мотивації до навчання. Показниками інтелектуальної готовності є розвиток мислення й мови, тому учити дитину будувати міркування, самостійно робити висновки, позначати причинно-наслідкові зв'язки між подіями, використовуючи спілки «тому, що», «тому», «так як». Після прочитання оповідання, казки, вірша задайте дитині кілька нескладних питань за змістом, потім попросіть її переказати своїми словами зміст твору. На більш складному етапі можна спробувати проаналізувати текст на більш глибокому рівні: «Як ти думаєш, чому герой так вчинив?», «Як би ти вчинив на його місці?», «Як ти вважаєш, що хотів сказати нам автор цієї казки?». Вчіть дитину мислити логічно. Існує безліч ігор на розвиток логіки. Запропонуйте дитині кілька картинок, серед яких всі крім однієї можна віднести до якої-небудь групи предметів (наприклад, каструля, сковорода, ложка, м'яч), попросіть її виключити «зайву» картинку. Особливу увагу приділити орієнтації дитини в просторі: чи правильно дитина розуміє просторові орієнтири «направо», «наліво», «вперед», «назад», «зверху», «знизу», «між». Для розвитку орієнтації в просторі прекрасно підійде гра «Знайди скарб»: ведучий пропонує дітям відшукати скарб (це може бути шоколадка, іграшка, будь-який предмет), орієнтуючись на мовний покажчик («Поверни наліво і зроби п'ять кроків» і т.п.) приділіть також увагу моториці руки, адже першокласникам доводиться багато писати: пропонуйте дитині ліпити, малювати, вирізати. Підключіть до цієї діяльності розвиток мови («Що в тебе вийшло?», «Хто це?", "Як його звати?», «Де він живе?», «Як у тебе вийшло це змайструвати?», «Що ти робив спочатку?»,«А потім? "). Уміння дитини спілкуватися з учителем і з однокласниками в процесі навчання, а також адекватна самооцінка дитини не менш важливі, ніж інтелектуальна готовність, тому постарайтеся програти з дитиною соціальні ролі «учитель-учень», дошколята дуже люблять грати в школу.
І, нарешті, мотивація шестирічки щодо навчання та підготовка до школи. Бажання вчитися дорогого коштує, тому як можна частіше хваліть свого шестирічку за різні дрібні успіхи. В разі невдачі не сваріть його і ні в якому разі не порівнюйте його з іншими дітьми. Коли Ваша дитина піде в школу, не примушуйте її працювати на «оцінку». Не варто занадто поспішати. Не дарма психологи вважають ідеальним віком для початку шкільного життя вік 6,5 - 7 років. Шестирічкам набагато важче влитися в шкільне життя, ніж семирічним дітям. Однак це статистика. Універсального віку, сприятливого для вступу в шкільне життя, не існує. Чи варто говорити, що батьки знають свого шестирічку набагато краще, ніж самий досвідчений дитячий психолог. Живіть інтересами дитини, займайтеся з нею, і Ви самі відчуєте, коли дитина буде готова до школи психологічно. Завдання батьків на етапі «підготовка до школи»: допомогти дитині «дозріти» до школи, ні в якому разі не підганяючи цей процес.
Коли домашня дитина стає першокласником, то в його житті з'являється відповідальність і важливість, змінюється обстановка і коло знайомих. Як би добре не був би підготовлений малюк до школи, такий період є для нього великим навантаженням. Батькам дуже важливо допомагати йому в адаптації до нового життя. Домашня дитина, яку виховували батьки без дитячого саду, може зіткнутися з деякими специфічними труднощами, які пов'язані з адаптацією у шкільному колективі. Фахівці кажуть, що гармонійно вписатися в нього в 6-7 років складніше, ніж в 2-4 роки. Адже вихователі дитячого саду всю свою увагу приділяють взаєминам дітей, а в школі головним є процес навчання. Домашня дитина зможе зіткнутися з головною проблемою - це відсутність досвіду спілкування в дитячому суспільстві. У малюка, який не ходить в дитячий сад зазвичай відсутня комунікативна готовність до школи. Для того, щоб такі діти оволоділи навичками діяти спільно, грати, поступатися, підкорятися, необхідно записувати дитину на різні творчі заняття або розвиваючі та спортивні секції. Також помічником буде дворова гра з сусідськими хлопцями. Батькам важливо, не прощати перших проявів дитячої егоїзму. Якщо домашня дитина поводиться подібним чином, то потрібно знайти спосіб, щоб пояснити дитині елементарні правила і норми, які необхідно виконувати при взаємодіях з оточуючими. Коли домашня дитина йде в перший клас, вона повинна розуміти, що вона не центр всесвіту, що в оточуючих її людей є свої потреби та бажання. Батькам потрібно частіше грати з малюком у рольові ігри. Так він навчиться узгоджувати свої дії з ким-то еще. Домашня дитина повинна вміти не лише брати, а й віддавати. Завдання мам і тат - навчити її цьому. Батькам потрібно орієнтувати дитину на процес навчання. Школа повинна залучати малюка своєю основною діяльністю, тобто навчанням. Потрібно розповідати дитині, що вона буде вивчати в школі, як проходять уроки, як потрібно відповідати і як важливо і цікаво дізнаватися багато нового кожен день.
Домашня дитина може панічно боятися вчителя. У неї може відключатися увагу на уроках. Такий відхід у себе викликаний страхами малюка перед реальністю. Батькам необхідно пояснити малюку, чому вчитель веде себе таким чином. Розкажіть, чому він сердитися або критикує, чому може когось лаяти. Домашня дитина, яка йде в перший клас, повинна навчитися поважати дорослих, але не бояться їх. Дитині необхідний досвід спілкування з дорослими. Завдання батьків - забезпечити сприятливі умови для такого спілкування ще до школи.
Добре, якщо ваша дитина відвідує дитячий садочок. Чіткий режим дня, різноманітні види діяльності, малювання, ознайомлення з довкіллям, фізична гімнастика, музика, ознайомлення з початковими знаннями з математики, грамоти допоможуть забезпечити той мінімальний рівень розвитку, який дитина повинна мати ще до школи. Ваше найголовніше завдання – підтримати зацікавленість розумовою працею, пережити разом з дитиною радість перших успіхів. У багатьох батьків виникає питання: „У яку школи віддавати дитину – в російську чи українську, в школу-гімназію чи в звичайну загальноосвітню?” Ці нелегкі питання вирішують батьки, а виконувати їх дитині. Чи готова вона до виконання батьківської волі? Якщо вдома всі говорять чудовою російською мовою, а інші мови дитина почала засвоювати у 4-5 років і добре володіє розмовною не лише російською, а й українською, і для неї немає проблеми, якою мовою спілкуватися чи слухати казку, то питання про те, якою мовою навчатися дитині в школі, не стоятиме.
Основною метою успішності будь-якого навчального процесу є бажання вчитися – мотивація. На жаль, у багатьох дітей необхідний стимул добре навчатися в школі або вдома відсутній, і коли вони потрапляють у смугу невдач, виникають сумніви, що вони зможуть самостійно подолати її. Отут вже ніяк не обійтися без допомоги батьків і вчителів. Для одержання справді гарних результатів у навчанні, дитина має захотіти працювати з повною віддачею – ви можете підвести коня до води, але не примусите його пити. Щодо освіти, ви можете забезпечити дитину буквально всім необхідним для її успішного розвитку: чудовими іграшками, кращими вчителями, люблячими і турботливими батьками – але ви не спроможні змусити її захотіти вчитися. Чому ж в одних дітей є стимул добре навчатися, а в інших немає?
Літо швидко минуло, і от настав вересень. З вікна лунає всім знайома пісня «...буквы разные писать тонким перышком в тетрадь учат в школе, учат в школе...», її перекрикує «сестренка Наташка теперь первоклашка», а вулицею стрункими рядами йдуть мами й тата, тримаючи за руки маленьких першокласників. У щасливих батьків першокласників вир почуттів і емоцій: радість, гордість, хвилювання, переживання, страх... «Як там буде, у школі? Як навчатиметься моя дитина? Чи все зможе вивчати? Чи не кривдитимуть її? Чи вона нікого не битиме? За яку парту посадять? Який урок стане улюбленим? Цікаво, чи коли-небудь вона навчиться красиво писати? А читати швидко?» І от куплено величезний букет квітів, у портфелі акуратно лежать нові зошити й підручники, олівці заточені, бантики зав’язані. Усе! У перший клас. І саме тоді ти розумієш, що букет, портфель і бантики — все це тільки зовнішня сторона.
|
|
