Ігри та іграшки

"Давай пограємо!" - як нам знайоме це прохання дитини. І яку величезну радість вона відчуває, коли ми погоджуємося. Ми можемо побути хворим або продавцем, учнем або клишоногим ведмедиком. Зазвичай, граючи з малюком, ми слідуємо за його бажанням: вiн сам пояснює нам, що треба робити. А ми, якщо вже вирішили доставити задоволення, слухняно виконуємо всі вимоги. 

     

Однак гра - це не тільки задоволення і радість, що само по собі дуже важливо. У грі дитина закріплює навички, якими нещодавно оволоділа, розвиває найважливіші сторони своєї психіки. Діти в грі відчувають себе самостійними, за своїм бажанням спілкуються з однолітками, реалізують і поглиблюють свої знання та вміння. Граючи, діти пізнають навколишній світ, вивчають кольори, форму, властивості матеріалу і простору, знайомляться з рослинами, тваринами, адаптуються до різноманіття людських відносин, і т.д. У грі розкриваються такі можливості, які ще не реалізуються у повсякденному житті. Це схоже на погляд у майбутнє. У грі дитина буває сильнішою, добрішою, витривалішою, кмітливою, ніж у багатьох інших ситуаціях. І це природно. 

     

Дитина повинна співвідносити свої бажання з бажаннями інших дітей, інакше вона просто не буде прийнята в гру. Вона може вередувати з батьками, вихователями, але тільки не з партнерами у грі. Гра розвиває комунікативні здібності, треба навчитися встановлювати з однолітками певні взаємовідносини. Беручи ту чи іншу роль, малюк засвоює і необхідні для виконання цієї ролі норми поведінки, а не просто веде себе так, як захотілося в дану хвилину. Треба бути ніжною і турботливою у ролі мами або тата, добрим і уважним у ролі лiкаря, ввічливим і акуратним у ролі продавця. 

     

Гра формує і пізнавальні здібності, і мову, і довільність поведінки. Як іноді буває важко малюку керувати собою, особливо своїми рухами. При цьому досить просто сказати незграбнiй дитині, що тепер вона буде зайчиком і повинна стрибати так, щоб її не почула лисиця, і всі її рухи стануть точними. 

     

Приклад з практики. Малюки в садку імпульсивно грали один з одним. Кожен займався своєю справою: малював, готував обід, хитав ляльок, грав у магазин, та й просто бігав. Вони настільки були захоплені іграми, що навіть не звертали увагу на те, що в групі стояв неймовірний крик, який заглушав їх самих. На прохання вихователя вести себе тихіше, діти майже не реагували. Але тут дорослий голосно сказав: "Діти, давайте уявимо, що ми рибки в морі. Ми надуємо щічки і попливемо подорожувати. А як ви всі знаєте, риби не вміють розмовляти, вони мовчать, ніби набрали в рот води". І, звичайно ж, після цієї запропонованої гри, діти заспокоїлися і з великим задоволенням почали зображати риб. У групі запанувала тиша. 

     

Колективна гра вимагає мобілізації всіх сил і можливостей: і фізичних, і розумових. Гра особливо вимоглива до розвитку мови дитини: вона має пояснити, у що і як хотіла б грати, домовитися з однолітком. Тому ті діти, які починають пізно говорити, або їх мова має порушення, відчувають труднощі в іграх з однолітками. У таких випадках слід якомога швидше підключати фахівців і виявляти причини порушення. Така ж ситуація складається, коли при зміні місця проживання дитина долає мовний бар'єр, починаючи говорити чужою мовою. Дуже важливо вчасно надати їй психологічну допомогу, інакше з нею майже ніхто не буде грати. 

     

Гра бурхливо розвиває уяву: зі стільців споруджується поїзд, з кубиків - гараж. Дитина постійно імпровізує в грі, намагається задіяти всіх і вся навколо себе. Добре, коли дорослий допомагає придумувати сюжети, а головне - безпосередньо бере участь у грі. Цим він не просто доставляє радість, а допомагає в розвитку. 

     

Діти, спостерігаючи за дорослими, прагнуть наслідувати їх у всьому, жити з ними на рівних, відтворюючи у грі те, що їм близько і цікаво (дії людей у побуті, трудові процеси, відносини людей один до одного, їх відпочинок, розваги і т. д.). У цих іграх важлива тема, зміст, послідовність відображуваних подій (шофер веде машину, льотчик - літак, мама вчить доньку, а не навпаки). Такі ігри називаються творчими, сюжетно-рольовими іграми. Вони притаманні після 3-4-х років.

Варто з'явитися дитині на світ і її батьки починають змітати з прилавків магазинів кубики, ляльки, м'ячі, машинки з радіоуправлінням, велосипеди та iншi iграшки. А малюк доросте до половини з цих розваг тільки через кілька років. Батьки купують іграшки для себе. Такий підхід не просто не несе користі маленькій людині, але й може завдати шкоди. 

Розвиток неможливий без гри, а, відповідно, і без іграшок. Навіть якщо їх в вдома багато, малюк все одно знайде собі розвагу серед каструль, молотків і маминої косметики. Нерідко так і виходить, що найулюбленішою іграшкою стає не рожева Барбі і супернаворочений вертоліт, а мітла і совок чи мамин гребінець. Кожному віку відповідають певні навички, а значить і іграшки, з якими можна займатися. Для самих маленьких дітей підходять стукальця та брязкальця. Для старших - рамки-вкладиші, шнурівки, звукові лото, доміно, лабіринти, ляльки-рукавички, пазли, мозаїки. Потім іграшки стають більш «розумними», можуть навчити малюка розбиратися в довжині, вазі, ширині і звучанні. Деякі батьки скептично ставляться до можливостей дитини: «Ні, наша в це грати не буде, не вистачить посидючості». Але ж ця якість не є вродженою, її треба розвивати, а в цьому якраз і є роль розвиваючих іграшок. І навіть якщо сьогодні малюку не достатньо терпіння, щоб правильно скласти пірамідку, позаймавшись з нею якийсь час, ви з подивом виявите прогрес. Нерідко батьки купують і те, до чого їх дитина ще не доросла. Звикшись з такою іграшкою, як з предметом інтер'єру, зацікавити її знову буде непросто. Все це означає тільки одне: підходити до вибору іграшки треба серйозно. 

     

Не менш серйозно необхідно підходити і до процесу гри. Для того, щоб дитина навчилася складати пірамідку, сортуючи круги за кольором і розміром, вона повинна виконати цю операцію з мамою-татом, бабусею-дідусем (присутність дорослого в роботі з розвиваючими іграми обов'язкова), причому не один раз. Багато батьків розвиваючі ігри використовують, як можливість посадити дитину в кутку, щоб вона там тихенько займалася сама з собою. Такий підхід вкрай неправильний і неприйнятний. Саме з цього поступово і виникає відсутність комунікативних навичок і стійка любов до самотності, яка з роками тільки прогресує. У результаті дитина виростає замкнутою, йти в садок і спілкуватися з іншими не хоче, та й пізніше страждає від того, що ніхто не розуміє.

Купуючи іграшки, майте на увазі: те, що дитині здається простою грою, є інструментом розвитку і роботою для батьків. Від того, наскільки правильно ми скористаємося ними, залежить і кінцевий результат - звички, характер, успішність у школі. 

Отже, підійдемо до питання з практичної точки зору і розділимо іграшки на три групи. В першу входить все, що відноситься до соціально-емоційної сфери, розвиває комунікативні навички і допомагає в рольових іграх. Це майже живі плюшеві зайчики, їжачки, ведмедики і ляльки з усім приданим, а також набори для ігор в лiкаря, продавця і пожежника. До другої належать предмети, навчаючі співвідносити форму, розмір і розташування окремих деталей. Це всілякі лабіринти, кубики, мозаїки, пазли, лото і доміно. У третю групу можна сміливо визначити все те, що розвиває фізичну силу і спритність малюка - м'ячі, обручі, скакалки, мотузки. Бажано, щоб у дитячому куточку знайшлося місце для всіх трьох типів іграшок. Причому, тут важлива не їх кількість, а якість і багатофункціональність. Але не треба забувати про те, що у кожної іграшки має бути своє місце, щоб малюк міг сам підійти, взяти, а пізніше покласти її назад. 

     

Багатофункціональним, наприклад, може бути кухонний комбайн, - подумають батьки. Як таке поняття віднести до іграшок? В даному випадку все дуже просто. Якщо це доміно з зображенням тварин, його можна не тільки складати за завданням зайчик до зайчик, а й використовувати для того, щоб наслідувати звуки намальованих звірів. До речі, зверніть увагу на те, як зображені брати наші менші: у дитини, яка не бачила на власні очі ведмедя, може скластися неправильне уявлення про цю тварину, якщо перед нею, наприклад, машинка-ведмідь через великі вуха більше схожа на мавпу. Таку іграшку краще залишити на полиці магазину. Іноді більш корисними та цікавими можуть виявитися ті іграшки, які батькам здаються зовсім простими. А ви спробуйте самі скласти «Никитинськi квадрати», а потім позмагатися зі своїм малюком. 

     

Якби всі іграшки були абсолютно безпечними і їх без страху можна було б вкусити, помацати і покрутити. На жаль, бажання дітей не завжди збігаються з якістю іграшок, представлених на полицях магазинів. Нерідко гумові іграшки пресуються з неякісних матеріалів, дерево покривається токсичним лаком, а лабіринти виготовляються з пластмаси, що кришиться в руках. У результаті дитина може поранитися, проковтнути пластмасову деталь, засадити скалку. 

     

Візьмемо, наприклад, по своїй природі унікальну іграшку - дерев'яну рамку-вкладиш. Її призначення - розвивати координацію, мову, мислення. З її допомогою удосконалюється дрібна моторика, для малюка зовсім не просто вибрати фігурку, взяти її трьома пальчиками і вкласти в належне місце. Інше її призначення - розвиток творчих здібностей. Покажіть малюкові, як, акуратно притискаючи рамку до аркуша паперу, можна обвести контур фігури олівцем. Нехай дитина розфарбує картинку, покажіть, як її заштрихувати. Обводячи різні рамки і зафарбовуючи їх різними кольорами, можна створювати цілі картини. Така гра допоможе запам'ятати назви предметів, підготувати руку до малювання та письма. Продовжувати перераховувати достоїнства цієї іграшки можна до безкінечності. 

     

Різниця між оригінальною рамкою-вкладишем та дешевою підробкою просто величезна. Причому не тільки в обмеженій кількості маніпуляцій, які можна з нею проробляти, але і в якості. Токсичні фарби, що використовувані у виробництві, коштують менше, а оброблені дешевими верстатами фігурки вставити на місце дитячими ручками практично неможливо, та й скалок уникнути важко. Звичайно, зараз все може вироблятися в Китаї, але товари, орієнтовані на збут в країнах третього світу, відрізняються від тих, які роблять на замовлення для Європи.

Сьогодняшні дитячі магазини здаються раєм. Скільки там красивих, яскравих, барвистих іграшок! Дорослі, потрапляючи в це дитяче царство, не перестають розчулюватися милими звірятками, чарівними ляльками і різнобарвними конструкторами. Тим часом, дитина дивиться на іграшки зовсім іншими очима. Для неї гра - це перший крок на шляху дослідження навколишнього світу. Тому правильні іграшки так важливі для розвитку. 

     

«Іграшок повинно бути багато» - це невірне твердження. Психологи попереджають: від великої кількості іграшок  розбігаються очі, важко зосередитися на чомусь одному. Як пише Масару Ібука у популярній книзі «Після трьох уже пізно»: дитина найкраще грає з однією іграшкою, придумуючи різноманітні ігри з нею. В її уяві шматок дерева або зламана кришка від чайника можуть перетворитися в казковий будинок або чудове озеро і будуть куди цікавіше, ніж дорога іграшка з магазину. 

     

Чому з деякими іграшками малюк готовий возитися годинами, а інші летять в дальній кут кімнати через п'ять хвилин? Як вказують психологи, спостереження за дітьми показали, що складність іграшки прямо пропорційна часу, протягом якого нею будуть грати. Тобто якщо іграшку можна довго крутити-вертіти в руках, щось вставляти, на щось натискати, дивитися, як вона блимає, слухати, які звуки видає, вона, напевно, викличе інтерес. Головне достоїнство іграшки - це можливість домислити, нафантазувати, щось придумати. 

     

Приклад: потяг, який схожий на справжній і бігає по рейках, або поїзд з простих дерев'яних блоків, які легко зчіплюються між собою. Кількість дій, які застосовні до справжнього поїзду, не така велика. А ось поїзд з кубиків - зовсім інша справа. Два кубики, пов'язані разом, - це вантажівка з причепом. А якщо зверху покласти маленькі кубики, вийде товарний поїзд, який буде возити вантажі в різні міста. Коли малюкові набридне гра на суші, кожен кубик стане човном, і цю флотилію потягне баржа - великий кубик. Ось де простір для уяви! 

     

Вимозі давати простір для творчості відповідають природні іграшки: камінці, пісок, шишки, палички, клаптики. Вони можуть бути всім. Гудзики можуть стати жителями казкового міста і для кожного з них малюк придумає свою історію. Качан кукурудзи може перетворитися на дівчинку з довгим волоссям. І так далі. Нам, дорослим, залишається тільки заздрити силі дитячої фантазії. І не перевантажувати дитину покупними іграшками. Малюк сам вибере у що пограти серед предметів навколишнього оточення. 

     

Величезний простір для розвитку уяви дають такі прості матеріали, як глина, папір для вирізання, кольоровий папір для складання фігур. Малюк може робити з цими матеріалами все, що йому заманеться. Перебираючи їх у руках, він змінює їх форму, з подивом спостерігаючи за змінами. І це для нього - цінний досвід. Психологи давно встановили, що дитина, яка почала ліпити в ранньому віці, істотно випереджає своїх побратимів в освоєнні різних навичок. Таке ж важливе значення має і малювання. Вже з річного віку можна починати малювати спеціальними пальчиковими фарбами. 

     

Психологи підкреслюють: іграшка повинна бути з натуральних матеріалів. Якщо це лялька, то з вовни й бавовняних тканин, якщо машина, то з дерева. Натуральні матеріали, на відміну від синтетичних, передають правдиву інформацію про світ. Наприклад, пластмасовий кубик може бути великого розміру, але важити дуже мало. Такий предмет спотворює уявлення про вагу і об'єм. Предмети ж з натуральних матеріалів, як правило, гармонійні: чим вони більшi, тим важчi. Крім того, руки, сприймаючи натуральні матеріали, отримують інформацію про світ. Кора дерева - шорстка, камінь - гладкий, пісок - сипучий, вода не тримає форму, і так далі. 

Одна з улюблених іграшок кожної дитини (і дівчаток, і хлопчиків) - лялька. Лялька - це іграшка у вигляді фігурки людини. Ляльки бувають різними. Щоб переконатися в цьому, досить заглянути в магазин iграшок або проникнути в дитячу кімнату чи ігровий куточок будь-якого малюка. 

     

У дівчаток це і виряджені принцеси - красуні з фарфору, і гумові пупсики - голяки, і нехитрі саморобні ганчiрнi лялечки, такі милі, домашні, яких хочеться пригорнути до себе. У хлопчиків теж є свої ляльки, хоча ні одному хлопчику в голову не приходить, що це теж ляльки. Це солдатики, чоловічки від конструкторів (водії, пілоти та іншi), другі фігурки, як правило, чоловічої статі. 

     

В ляльок грають всі діти. В них грали малюки сотні років тому, грають і зараз. Звичайно, за багато років вид ляльок сильно змінився. Спочатку це були просто вирізані з дерева чи виліплені з глини фігурки, схожі на людину. Потім почали робити ляльок з інших матеріалів, зокрема, з тканини. Лялька була буквально членом сім'ї. Робили ляльки своїми руками для дітей, передаючи їх з покоління в покоління. І тільки останні в два сторіччя ляльок почали виготовляти спеціально навчені цьому ремеслу майстри. Причому, такі ляльки користувалися попитом тільки в багатих сім'ях. Прості люди ще довго продовжували користуватися саморобними ляльками. 

     

В наш час у магазинах можна знайти ляльки на будь-який смак і гаманець. Зроблені вони з різних матеріалів і одягнені у всілякі наряди, як прості, так і розкішні. Але деякі батьки, спробувавши один раз зробити ляльку своїми руками, переконуються, що саме вони - прості ганчiрнi ляльки більше до душі дітям, особливо найменшим. Таку ляльку хочеться пригорнути до себе, покласти з собою в ліжечко. Вона більш жива, ніж пластмасова довгонога красуня. 

     

Як грати в ляльки. Дитина чуйно реагує на ставлення дорослої людини до гри: не буде грати з дорослим, якщо відчує фальш, байдужість. Дорослий повинен грати захоплено, з інтересом. Природно, для гри треба вибирати не той час, коли на плиті готується обід або ось-ось має пролунати важливий телефонний дзвінок. Дитина відчує вашу напругу, зрозуміє, що ви робите їй послугу, погодившись пограти. 

     

Якщо малюку два-три роки, ініціатива в грі повинна належати дорослому. Він починає сюжет гри. Припустимо, говорить: "Це буде мама, тато, це їх синочок, тут у них ліжечко, тут столик" і так далі. По ходу гри, маючи на руках один або кілька персонажів, дорослий буде звертатися з питаннями та пропозиціями до інших персонажів, тих, які в руках у дитини. Він буде як би направляти гру. При цьому, не забуваючи підтримувати ініціативу, розвивати сюжетну лінію, запропоновану малюком. 

     

Коли в руках, граючи, "говорять" персонажі, краще це робити, злегка змінюючи голос. Коли дорослий звертається до дитини, пропонуючи змінити щось у ході гри, він повинен говорити своїм голосом, не змінюючи його. Це будуть слова "від автора", але не до глядачів, яких немає, а до співавтора. 

     

Реквізитом для гри можуть служити готові, куплені в магазині іграшки, що відображають "лялькову" дійсність. Але краще, якщо в якості атрибутів ви будете використовувати предмети-замінники, це розвиває фантазію. Наприклад, ляльковим ліжечком може стати будь-яка коробка, постільною білизною - шматочки будь-якої матерії (бажано, чистої і нарізаної акуратними клаптиками), посудом - формочки, старі сільнички або нижні частини від пластикових лимонадних пляшок (їх, звичайно, треба відрізати заздалегідь, а не в процесі гри). Одягом послужать ті ж самі клаптики, в які достатньо буде укутати ляльку і перетягнути мотузкою. Їжею для ляльок та інших персонажів можуть служити будь-які дрібні предмети: деталі конструкторів, невеликі кубики, намистини, шишки, камінчики (весь природний матеріал, який дістається як іграшки, котрi попередньо треба вимити і висушити, а тільки після цього віддати в дитячу кімнату). 

     

Старша дитина (4-7 і більше років), як правило, сама вибудовує сюжетну лінію. Сама має реквізит, роздає ролі дійовим особам. Дорослий стає веденим. Йому тільки пропонується в потрібний момент виробляти ті чи інші дії одним з персонажів. Але не варто займати пасивну позицію. Намагайтеся грати на рівних. Висувайте свої версії розвитку сюжету, нехай навіть самі несподівані. 

     

Дітям цього віку вже недостатньо лялькового ліжечка з коробки, а білизни з ганчірок. Їм треба все по-справжньому. Але, навіть якщо у вас є можливість купити ляльку з комплектом одягу і розкішний ляльковий будинок з усіма атрибутами, запропонуйте дитині зробити це самостійно. Можливо, зшити гарну ляльку у дівчинки-дошкільницi відразу не вийде, тому можна використовувати готових ляльок або зшитих мамою. А от з простеньким одягом вона зможе впоратися. Будинок для ляльки можна виготовити з великої картонної коробки, вирізавши вікно, розфарбувавши стіни. Штори вийдуть, якщо приклеїти над вікнами невеликі шматочки тюлю. Меблі можна зробити з невеликих коробочок, відрізавши зайве, перетворити їх на столики, стільці, дивани.

Впродовж свого раннього розвитку від 2 до 3 років дитина активно знайомиться з довкіллям, освоюючи дії з предметами, вчиться говорити, розвиваючи тим самим образне мислення. Ближче до 3 років життя 

активність дитини зростає, відповідно, ігри також ускладнюються.                  

     

Для здорового розвитку дитини батькам необхідно створити малюкові повноцінне середовище для ігор з різноманітним ігровим матеріалом. Давайте розглянемо основні іграшки, необхідні дитині у віці 2-3 років.

     

Дворічні дітки люблять створювати своє іграшкове “господарство”, наводити там лад і чітко дотримувати усі правила дії з його особистими предметами. Знаючи цю особливість розвитку дитини, нескладно створити їй в будинку свій куточок, де розташовуватимуться іграшкові кубики, стіл і стільчик, ляльки, м’яч, конструктор і інші улюблені іграшки малюка. Важливо, щоб іграшки були завжди доступні для дитини, особливо її кохані. Малюк не повинен удаватися до вашої допомоги в пошуку іграшки. У цьому віці розвивається самостійність, тому нехай іграшки розташовуються за правилами дитини, це стане хорошою звичкою діяти правильно в майбутньому. Для розвитку творчих і розумових здібностей малюка добре купити йому пластилін, фарби, олівці, книжки для розфарбовування і приділяти час для занять з ним. Конструктор з великими фігурками чудово підійде для розвитку моторики, уваги і цілеспрямованості.

     

Вік 3 року життя вважається віком початку гри. У цьому віці дитина, дослідивши властивості предметів, починає використовувати їх по безпосередньому призначенню, утілюючи події життя в ігровій формі. 

Наприклад, дівчинка годує ляльку, готує їй їсти, одягає і роздягає її, укладає в ліжечко спати. Тому важливо забезпечити дитину усіма необхідними предметами для створення іграшкового світу дорослого життя. Дуже важливо, щоб в цьому віці дорослі приділяли увагу ігровим діям малюка, допомагаючи йому розвивати творчий підхід і кмітливість, адже дитина копіює дії дорослих. Іграшки мають бути максимально наближені до реальних речей, але не мають бути занадто складними. Дитина повинна сама легко робити усі маніпуляції з іграшками: піднімати ручки, ніжки, лапки у тварин теж повинні легко рухатися. Важливо, щоб в цьому віці у “дитячому світі” дитини були рухливі іграшки, тобто ті, які малюк сам приводить в рух: дзига, крокуючі ляльки і інше.

Сучасні діти дуже багато спілкуються з телебаченням, відео і комп'ютером. Якщо попереднє покоління було поколінням книг, то сучасне отримує інформацію через відео ряд.

 

"+"   Достоїнства комп'ютера :

 Комп'ютер може допомогти розвитку у дітей таких найважливіших операцій мислення як узагальнення і класифікація; 

 В процесі зайняття на комп'ютері покращуються пам'ять і увага дітей; 

 При грі в комп'ютерні ігри у дітей раніше розвивається знакова функція свідомості, яка лежить в основі абстрактного мислення (мислення без опори на зовнішні предмети); 

 Комп'ютерні ігри мають велике значення не лише для розвитку інтелекту дітей, але і для розвитку їх моторики, для формування координації зорової і моторної функцій.

Дітям 3-4 років не варто сидіти у комп'ютера більше 20 хвилин, а до 6-7 років цей час щоденної гри можна збільшити до півгодини.

 

"-"   Недоліки комп'ютера : 

     Надмірне поводження з комп'ютером може привести до погіршення зору дитину, а так само негативно позначитися на його психічному здоров'ї.  Особливо це небезпечно для сором'язливих дітей.

І головне, не можна сподіватися тільки на комп'ютер. Дитина - маленька людина, вона може формуватися і розвиватися, тільки спілкуючись з людьми і живучи у реальному світі.

Ця гра сприяє розвиткові вміння бачити в одному і тому ж предметі протилежні властивості, знаходити протиріччя, дивитися на одні й ті ж явища під протилежними кутами зору.

     

Розглянемо кілька прикладів. Літо: добре – бо цієї пори року тепло, можна купатися, не потрібно довго одягатися; погано – бо буває дуже спекотно, часто пітнієш, можна «згоріти »на сонці. Вогонь: добре – тому, що зігріває, підігріває їжу; погано – тому що обпалює шкіру, від нього виникають пожежі.

     

Коли дитина знайде добрі і погані сторони наведених явищ, дій  і предметів, запропонуйте їй самостійно називати будь-які, що трапляються на очі предмети і знаходити в них протилежні якості  і функції, оцінювати, що в них доброго, а що – поганого; чим вони можуть сподобатися, а чим - ні; в чому може бути їх користь, а в чому шкода, і т.д.

Гра призначена для розвитку дослідницької активності, вміння ставити різноманітні запитання, спрямовані на вивчення сприйнятого об’єкта.

     

Як матеріал для гри можна використати будь-який сюжетний малюнок, який має проблемний зміст – невідому для дитини ситуацію, подію і т.п.

     

Запропонуйте дитині пограти в гру, в якій їй показують цікаві малюнки, а вона може запитувати дорослих про все, що не зрозуміле, про що їй хочеться дізнатися. Можна ставити різні умови гри – залежно від обставин. Скажімо, можна домовитися, що хто більше поставить запитань до малюнка, той виграв. Або давати такі запитання, щоб на них було важко відповісти: якщо дорослий не відповідає на них, дитина перемогла, якщо відповідає – програла.

     

Коли всі питання вичерпані, корисно попросити малюка скласти невелике оповідання. При цьому зверніть увагу на те, на які питання дитина дала відповіді, а на які не дала. Під час таких ігор важливо навчити малюка різнобічно досліджувати ситуацію. Якщо він ставить однотипні питання, спитайте його про що-небудь, використовуючи запитання інших типів (Що? Коли? Як пов’язано? Чи впливає? Можливо, це…? Як таке сталося? В чому причина? і т.п.). Це допоможе йому подолати свої стереотипи і глибше дослідити ситуацію. 

     

Матеріалом для гри можуть бути різноманітні предмети. Ви вибираєте з них один і просите малюка назвати якнайбільше варіантів, для чого цей предмет можна використати. При цьому зверніть увагу дитини на те, що в цій грі можна, і навіть потрібно, виходити за рамки звичайного (традиційного) застосування предметів і вигадувати щось незвичайне.

     

Наприклад, книга. Вона призначена для читання, але, крім того, її можна використати як вантаж (коли потрібно притиснути один до одного два предмети під час склеювання); як підставку для фільмоскопа (коли потрібно його трошки підняти); як «цеглинку» для побудови замку з книг; як папір на якому можна щось записати (якщо під руками немає аркуша); як віяло; як заслінку від світла і т. д.

     

Тепер спробуйте винайти нове застосування для таких предметів як ложка, стілець, олівець, кнопка, горіх, поліетиленовий пакет, сірники. Можна влаштувати змагання, хто назве більше варіантів застосування одного й того ж предмета.

     

Якщо в дитини не виходить, або вона називає мало варіантів, допоможіть їй придумати нове застосування предмета. Бажано одночасно продемонструвати це застосування або хоча б докладно пояснити його. 

     

Об’єктом пантоміми можуть бути не лише тварини, але й люди (які, наприклад, виконують різну роботу), предмети (рухомі чи нерухомі) і багато іншого.

     

Малюкові слід уважно дивитися на те, що ви показуєте, і вгадувати, кого ви зображуєте і що цей персонаж робить. Він повинен називати версію за версією, поки не відгадає або не приблизиться до відгадки максимально. Підкажіть дитині, що слід намагатися висувати якнайбільше різноманітних ідей, що не потрібно боятися помилитися. Якщо їй все ж не вдається знайти відгадку, то розкажіть, кого ви показували, і проаналізуйте ті рухи, жести і міміку, з допомогою яких ви намагалися зобразити свій персонаж.

     

Коли дитина хоч трошки навчиться розпізнавати ваші пантоміми, запропонуйте зіграти головну роль їй. Можна також влаштувати змагання, хто більше відгадає пантомім.

Радість – ось що відчувають і малюки, і дорослі, коли їм вручають повітряну кулю. Але надувні кулі можуть стати ще й відмінними тренажерами для розвитку дрібної і великої моторики у дітлахів.

Дорослий встає на стілець і тримає повітряну кулю на ниточці так, щоб вона знаходилася вище витягнутих рук дитини. Малюк, ставши на носки і підстрибуючи, намагається дотягнутися до кулі і схопити її – це зміцнює м’язи спини.

Гімнастичний обруч тримаєте на рівні поясу перед собою горизонтально, немов кошик для м’яча. Малюк підкидає кулю ногою, не даючи їй впасти, і прагне закинути її в обруч. Якщо дитині не вдалося утримати кулю в повітрі, і вона торкнулася підлоги до того, як попала в обруч, помінялися ролями. Інший варіант – кулю треба підкидати колінами або головою.

Завдання граючих – якомога довше утримувати кулю в повітрі: на кінчику вказівного пальця, на голові, на носі, на плечі, і т.п., але обов’язково не втрачаючи контакту з нею.

     

Кожен учасник отримує по кульці і виходить на лінію старту. Завдання – злегка підбиваючи рукою кулю перед собою, пройти дистанцію 15-20 м, обігнути фінішний прапорець і повернутися назад, не втрачаючи при цьому кулю. Перемагає той, хто повернеться першим.

Кожен з двох гравців повинен донести до фінішу повітряну кулю, утримуючи її між ніг. Ви повинні бігти або стрибати, як кенгуру. Виграє той, хто швидше впорається з цим завданням.

У повітряному бадмінтоні волан замінює куля, а ракетки – газети, згорнуті в трубочку. Перекидайте один одному кулю, відбиваючи її згорнутою газетою.

На висоті 1,5 м від стіни до стіни натягніть мотузку. Роль волейбольного м’яча виконають дві повітряні кульки, зв’язані разом. У кожну з них, надуваючи, налийте декілька крапель води. Це зробить кулі трохи важче і їх політ стане вельми забавним. Гравці відбивають м’яч, як при грі в волейбол, намагаючись перегнати кульки на бік противника і не даючи впасти на підлогу, на своїй стороні. Падіння м’яча на підлогу – штрафне очко. Перемагає той, у кого до кінця гри менше штрафних очок. Гра триває 5-7 хвилин.

Бере участь парна кількість гравців. Завдання: операючись з двох сторін в кульку лобами і рухаючись синхронно, без допомоги рук донести її до фінішу.

Грають два малюки. Прив’яжіть до їхніх ніг по кульці. Завдання – постаратися “лопнути” кульки суперника, наступивши на неї, а свою, навпаки, зберегти. Рухи дітей будуть нагадувати руху півників, які налітають один на одного. Потрібно заздалегідь обумовити правила: не можна штовхатися, чіпати руками противника або його кулю.

Грають дитина та двоє дорослих. Дорослі перекидають кулю один одному на рівні свого зросту. Малюк стоїть між ними й намагається перехопити  кулю, підстрибуючи і встаючи на носки.

2. Підкинути кулю вгору і, поки вона летить, хлопнути в долоні (покружляти, присісти, нахилитися , підстрибнути) кілька разів і зловити її.

Візьміть кілька повітряних кульок, потріть кожну з них вовняною тканиною. Натирайте, поки на поверхні кульок не накопичиться достатньо енергії, щоб чарівним чином прилипати до поверхні. Піднесіть кульку ближче до листочків паперу або фольги. Вони піднімуться і прилипнуть до кульки.

Знову потріть кульку і піднесіть її до стіни. Шарик пристане до стіни.

     

Ще раз потріть кульку об тканину і піднесіть її до струменя води з-під крана – вона зігнеться в сторону кульки.

     

У всіх випадках так відбувається тому, що при терті кульки об вовняну тканину вона електризується і набуває здатність притягувати до себе тіла , як магніт.

     

Спробуйте наблизити кульку до волосся – вони як за помахом чарівної палички піднімуться вгору. Наелектризована кулька електризує і “ставить дибки” волосся.

     

Розстеліть на столі паперовий рушник. Насипте на нього кілька грамів солі і перцю, перемішайте. Потерши кульку об вовну, піднесіть до суміші солі і перцю. В результаті перець прилипне до кульки, а сіль залишиться на столі.

Візьміть дві кульки і прив’яжіть їх до обох кінців однієї нитки. Потріть кульки вовняною тканиною. Візьміться за середину нитки так, щоб обидві кульки зависли на одному рівні. Кульки стануть відштовхуватися одна від одної. Тепер між ними вставте аркуш паперу. Кульки зближуються. Це відбувається тому, що предмети з одного і того ж матеріалу набувають однаковий заряд – кульки віддаляються один від одного. Лист паперу не наелектризований, він притягує заряди кульок.

Порожню кульку надіньте на шийку скляної пляшки. Потримайте пляшку одну хвилину в тазику з гарячою водою. Шарик надуется – повітря при нагріванні розширюється, проникає в кульку і надуває його. Тепер поставте пляшку під струмінь холодної води – кулька опадає (повітря, охолоджуючись, стиснюється і займає початкове місце в пляшці).

Насипте в пластикову пляшку 3 чайні ложки сухих дріжджів і 2 ст. ложки цукру. Повільно підливайте теплу воду (близько 150 мл). Надягніть кульку на горловину пляшки і почекайте півгодини. Рідина в пляшці запіниться, а кулька надуется. Дріжджі – це мікроскопічні гриби, які харчуються цукром і виділяють вуглекислий газ. Численні бульбашки цього газу “вистрибують” на поверхню (саме тому рідина піниться) і надувають кульку.

     

Налийте воду в пляшку і розчиніть в ній соду. У склянці або чашці з’єднаєте сік лимона і оцет, суміш вилийте в пляшку через лійку. Швидко надягніть кульку на горлечко пляшки і щільно закріпіть ізоляційною стрічкою. Сода, лимонний сік і оцет вступають у хімічну реакцію. В результаті кулька надувається.

Візьміть кулю і насипте всередину борошно (дрібну сіль або будь-який інший наповнювач). Це легко зробити за допомогою звичайної воронки. Випустивши з кульки повітря, зав’яжіть вузлом хвостик. Для більшої міцності можна взяти дві кульки. 

     

Муки повинно бути так багато, щоб кулька розтягнулася. Випустіть залишки повітря і добре зав’яжіть. Вийде щільний гумовий колобок. Його можна прив’язати на гумку або шнурок. “Борошняний” колобок ліпиться майже як пластилін. Його можна катати, витягати, малюки люблять їх просто м’яти в руках – це не тільки приємно, але і збагачує тактильні відчуття. Колобком можна кидатися і навіть ліпити з нього різні мордочки і фігурки. Повітряні кульки з наповнювачами розфарбуйте фломастерами або маркерами. Прикріпіть волосся з товстих вовняних ниток – вийде смішна пика. Цією ідеєю можна скористатися під час оформлення дитячого свята. А можна оголосити конкурс на кращу фігурку з кульки з оригінальним наповнювачем.

Турбота про дітей – одне з найбільш гідних і благородних занять. Дуже важливо зробити світ маленького чоловічка цікавим і красивим, доброзичливим і безпечним, тому що дитячі враження залишають слід на все життя. Важливе місце в житті дитини займають ігри та спілкування з іншими дітьми.

     

Дитяче містечко відмінно підійде для розвиваючих і активних ігор на дачі або в дитячому саду. Такий комплекс дозволить в будь-який час знайти вашій дитині захоплююче і корисне заняття.

     

Дитячі містечка з дерева або пластика подарують маленьким любителям веселих ігор масу приємних вражень і позитивних емоцій. Таке спортивне містечко може бути обладнане мотузяними і дерев’яними сходами, гіркою, гойдалками та іншим обладнанням.

     

При цьому ігрове містечко дає можливість проводити час на одній території відразу декільком дітям різного віку. Це зручно і практично, якщо ви встановите його на своїй дачній ділянці, тоді ваші гості зможуть приїжджати до вас разом зі своїми дітьми, і розвага знайдеться для всіх без винятку.

     

Дитячі містечка, встановлені на заміській ділянці, відкривають необмежені можливості для занять спортом, активного відпочинку і розваг на свіжому повітрі, що допомагає зміцнювати здоров’я.

     

До того ж різноманітне спортивне обладнання благотворно позначається на фізичному розвитку дітей, вправи сприяють збалансованому зростанню і зміцнюють організм у цілому.

     

Дитячі майданчики і городки – це відмінний спосіб проведення дозвілля, який дозволить на довгий час захопити ваших дітей, щоб ви могли зайнятися своїми важливими справами.

     

Дитячі містечка для вулиці, які ви без проблем зможете встановити, так само допоможуть розвинути творчі здібності вашої дитини. Тематичне оформлення містечок дозволить дітям розвивати свою фантазію, щоразу надаючи нові можливості для гри.

     

Якщо ви вирішили організувати за містом повноцінний відпочинок своїх дітей, вам всього лише потрібно придбати ігрове містечко, його можна купити навіть не виходячи з дому в онлайн-магазині.

При плануванні ігрових комплексів приділяйте увагу не тільки дизайну. Перш за все, конструкція площадки повинна бути продуманою і зручною.

     

Якщо ви хочете встановити універсальну ігрову площадку – для всіх вікових груп, то обладнання для дітей молодшого віку має встановлюватися окремо від ігрових і спортивних комплексів для дітей старшого віку. Наприклад, при установці ігрового комплексу, який розрахований на дітей від 6 до 12 років, слід знати, що на його сходинки не зможе забратися маленька дитина, вона фізично не зможе залізти на ігровий елемент, не призначений для його вікової категорії.