Формування здорового способу життя у дітей дошкільного віку

Давній афоризм стверджує: «Бережи здоров'я змолоду». В Україні з давніх-давен люди під час зустрічі віталися: «Здоров будь!», а прощалися словами: «Бувай здоровим».

 Проблема виховання у дітей та молоді потреби у здоровому способі життя була і залишається в полі уваги науковців, педагогів - практиків, медиків, соціологів. Закони України, і першочергово Закон України «Про дошкільну освіту», Базовий компонент дошкільної освіти орієнтують суспільство, систему дошкільної освіти на забезпечення умов для формування психічно, соціально та фізично здорової особистості. Сформовані соціальні умови, науково-технічні перетворення мають сприяти збереженню здоров'я нації. Дитину з дошкільного віку слід вчити протистояти цим впливам, призупиняти руйнації організму, не страждати хворобами і бути готовим до будь-якої діяльності. Варто лише змінити спосіб життя, і кожна людина зможе почуватися здоровою.

Однак, як засвідчує практика та педагогічні дослідження, наразі щороку зростає відсоток дітей, які мають відхилення у здоров'ї, спостерігається тенденція безперервного зростання рівня захворювання серед дошкільнят. Це пов'язано з великою кількістю негативних явищ сучасного життя: важкими соціальними потрясіннями, екологічними негараздами, низьким рівнем інституту шлюбу й сім'ї; масовим поширення алкоголізму, куріння, наркоманії; слабкою системою здоров'я та виховної бази освітнього закладу та його сім'ї. 

Від рівня психічного й фізичного стану населення, середовища, стану здоров'я залежить добробут суспільства загалом, тому проблема формування уявлень дітей про здоровий спосіб життя не втрачає своєї гостроти. Ця проблема визначається особливо значущою в дошкільний період дитинства – найсприятливіший для активного розвитку пізнавальних процесів й особистості дитини, його уявлень про спосіб життя. 

Людина завжди прагнула і прагне зберегти і зміцнювати своє здоров'я. Але, на жаль, мрії про здоров'я не завжди реалізуються практично.

Зокрема, у 2010 р. в Україні серед дитячого населення (0-17 років) кількість вперше виявлених хвороб становила 11 млн. 412 тис. випадків, або 1394,0 на 1000 дітей. Це більше порівняно з 2005 р. на 11,4%, а порівняно з 2008 р. — на 4,5% . У 2010 р. кількість звернень дитячого населення з приводу хвороби досягла 15 млн.872 тис. (або 1938,9 на 1000 тис. дітей); перевищення порівняно з 2005 р. становило 7,8%, порівняно з 2008 р. — 2,8%. У структурі захворюваності дітей, як і в попередні роки, переважали хвороби органів дихання (65,6%), шкіри та підшкірної клітковини (5,3%), деякі інфекційні та паразитарні хвороби (3,9%), хвороби органів травлення (3,8%), травми та отруєння (3,8%), хвороби ока та його придаткового апарату (3,3%), вуха та соскоподібного відростка (2,9%), опорно-рухової системи та сполучної тканини (2,2%) (www.haelth.gov.ua).

Отже, аналіз стану здоров'я дітей свідчить про необхідність посилення уваги до проблем дитячого і підліткового населення. У цьому напрямку в державі здійснюються певні заходи. Так, в Україні важливого значення надають функціонуванню системи лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на попередження захворюваності та інвалідності дітей, зменшення прошарку соціально дезадаптованих дітей, а також упровадження сучасної системи їх медико-соціальної реабілітації; формування життєвого простору в суспільстві з урахуванням стану здоров'я дитячого населення. У той же час пріоритетною постає потреба навчання кожного вихованця таким способам і формам життєдіяльності, які б забезпечили збереження його здоров'я сьогодні і у майбутньому, сприяли б творчій життєвій активності особистості та її довголіттю .

Природотерапія передбачає вплив природних чинників на чуттєву і емоційну сфери психіки дітей. Цю психолінгвотерапевтичну форму впливу можна використовувати у розвитку мовленнєвої діяльності дітей як самостійно, так і в поєднанні з іншими формами та методами вербального характеру. Спостерігаючи за явищами природи, милуючись красою течії води, блакиттю неба, різними барвами рослин, ландшафтом рідного краю, відчуваючи запахи квітів, тепло і сипучість піску, дитина формує образ світу, в якому вона живе і зростає. Цей образ є невід'ємною складовою мовленнєвого процесу.

Окрім того, що природні засоби діють седативно або збуджуюче на нервову систему, вони ще здатні слугувати фоном, допомагати створювати внутрішню програму і конкретний зміст висловлювань дітей. Відтак у дітей не лише розвивається мовлення, але й змінюється ставлення до довкілля. Вони починають відчувати, сприймати і розуміти себе як часточку планети Земля, Всесвіту.

Василь Сухомлинський, не використовуючи у своїй роботі терміну «психотерапія», по суті впровадив у практику її основні методи і форми. Він широко використовував природотерапію у навчанні та вихованні дітей: смакотерапію, кольоротерапію, аромотерапію, рослино- чи квіткотерапію. Усе це він поєднував з музикотерапією та іншими формами психолінгвотерапевтичного впливу. Діти милувалися красою природи, слухали спів пташок, прислухалися до шелесту листя, шуму вітру, спостерігали за барвами сонця, веселки після дощу, тішилися кольором стиглого винограду і смакували його ягодами тощо.

У роботі з дошкільниками можна використовувати природотерапію з метою позитивного емоційного впливу, досягнення ефекту активізації мовленнєвих та інших психічних процесів, а також поліпшення стану здоров'я дітей.

Аромотерапія, як різновид природотерапії, базується на впливі запахів на психічний і фізичний стан дітей.  В аромотерапії використовують сили природи, проявлені в натуральних ефірних оліях.

Психолого-педагогічні властивості аромотерапії, як одного зі способів природо-терапевтичного впливу, ґрунтується на тісному зв'язку між нюханням й емоційними станами дітей та їхнім психічним здоров'ям. Окрім того, що ефірні олії дають значний профілактичний ефект, вони можуть суттєво впливати на вияви тих чи інших психічних станів дітей.

• Аромати жасмину, грейпфрута, лимона допомагають підвищити продуктивність мовленнєвої діяльності та настрій дітей. Також лимон дасть змогу швидше подолати дезадаптацію під час переходу від спонтанного до діяльнісного мовлення, концентрувати увагу дітей.

• Аромати майорану, базиліку, апельсина, кориці можна використовувати для подолання мовленнєвих комплексів на зразок «У мене не вийде розповідь», «Я не буду говорити», «Я не вмію вигадувати казки».

• Лаванду, аромат якої стимулює роботу головного мозку дитини, можна розміщувати на столиках, за якими діти виконують мовленнєві вправи.

• Ефірна олія шавлії мускатної посилює прагнення дітей до діяльності в цілому, і мовленнєвої зокрема, урівноважуючи емоції, виявляючи релаксуючу та стабілізуючу дії на психіку дітей.

• Аромат ялівцю — незамінний помічник при нав'язливих страхах, перед необхідністю виконувати мовленнєві дії. Він також відновлює душевну рівновагу.

• Аромат розмарину поліпшує довготривалу і короткочасну (мовленнєву) пам'ять, допомагає упорядкувати думки, дає відчуття зрозумілості.

• М'яту перцеву, кипарис вічнозелений, лимон, гісоп лікарський, евкаліпт кулястий відносять до рослин, аромати яких виявляють стимулюючу дію на нервову систему, посилюють концентрацію уваги, сприяють невимушеності мовлення.