Перша допомога
Перша медична допомога — це першочергові рятівні дії, які потрібно зробити при аварії, нещасному випадку чи хворобі, при побутових та інших ушкодженнях до прибуття медичних працівників. Інколи від цього залежить не тільки стан здоров’я, але й життя потерпілого. Гнійники, нариви - виникають на тому місці, куди потрапила інфекція. Загальний принцип мало відрізняється від боротьби із звичайними гнійними прищиками - дезинфекція, видалення гною за допомогою витягаючих мазей або механічно. Мазі - іхтіолова, мазь Вишнєвського і тому подібне продаються у будь-якій аптеці, якщо аптеки поруч немає (у поході або далеко від житлового центру) можна скористатися вимитим нарубаним дрібно листом подорожника, заздалегідь загорнувши його в тканину. Якщо кількість запалень велика, або розміри гнійника вселяють сумніви, необхідно звернутися за консультацією до лікаря, у разі фурункульозу знадобляться не лише домашні маніпуляції, але і прописані доктором антибіотики. До побутових ускладнень можна віднести сонячний і тепловий удари. Захист від них простий - світлий бавовняний одяг, нормоване перебування на сонці або в жаркому приміщенні. Ознаки обох ударів схожі: нудота, блювота, темрява в очах, запаморочення, непритомність. У разі теплового удару можливе утруднення дихання, і /або повна його зупинка. У будь-якому випадку, якщо стан хворого не вселяє побоювань, відводимо (відносимо) його в прохолодніше місце, з хорошим доступом повітря, потихеньку нормалізуємо температуру тіла прохолодними обтираннями, даємо випити води і жарознижуюче. У разі глибокої непритомності обов'язково викликаємо швидку. Вивих, перелом - в цих випадках самолікуванням займатися не треба. Необхідно відразу ж викликати швидку, проте, деяку першу допомогу можна надати. У разі вивиху необхідно знерухомлювати місце вивиху за допомогою пов'язки або шини, не завадить холодний компрес. У разі перелому методи приблизно такі ж - зафіксувати місце перелому і доставити хворого до медичної установи. Вивихи і переломи дуже болючі, саме тому надійна фіксація пошкодженої ділянки допоможе хворому перенести транспортування до медичної установи з найменшими втратами. У разі кровотечі при відкритому переломі необхідно зупинити кров за допомогою тугої пов'язки, проте не тримайте її довше за годину. Укуси: укуси комах або тварин можуть бути не лише хворобливі, але і небезпечні. У разі алергічної реакції потрібний укол антигістамінного засобу, у разі укусу змії - укол сироватки. Собаки, кішки, дикі птахи і тварини можуть бути носіями різного роду інфекцій, тому огляд лікаря і курс уколів не пошкодить. При укусі змій існує думка, що досить надрізати рану і відсисати отруту, виплюнувши його. В принципі, ви цілком можете це зробити, якщо упевнені у відсутності у себе карієсу, прикушеного язика і інших мікротравм на слизовій оболонці. У разі будь-якого отруєння вагомою є реакція людини на певну отруту, тому ризикувати не варто, залиште цей метод на крайній випадок, і якщо доведеться їм скористатися, обов'язково часто спльовуйте кров, що відсисаєте, з отрутою. Припікати рану, давати потерпілому спиртне, перетягувати кровотік джгутом не варто - ці методи не допомагають, а навпаки ускладнюють подальше лікування. Кліщі - досить небезпечні маленькі комахи. Кліща, що укусив вас, можна помітити тільки після ретельного огляду, який обов'язково необхідно робити після прогулянок по лісу. Кліщі також є переносниками захворювань, тому, помітивши кліща на свій шкірі, необхідно якнайшвидше видалити його. Це можна робити в медичній установі, можна спробувати впоратися своїми силами. Якщо доводиться робити все самому, не мастіть кліща олією, чекаючи що він вилізе сам - не вилізе, просто задихнеться. Кліща необхідно витягати як шуруп або цвях - злегка погойдуючи і як би викручувавши його з ранки. Видаливши комаху необхідно продезинфікувати ранку, руки і інструменти. Скалка (скіпка або дрібна колючка, що застрягла в шкірі). Її видаляють голкою (булавкою) і пінцетом. Перед видаленням уражену ділянку шкіри необхідно обробити знезаражувальним або спиртовим розчином (одеколон, марганцівка, спирт). Після видалення скалки до ранки слід прикласти ватку, змочену спиртовим розчином, або змастити зеленкою чи йодом. Можна заклеїти ранку бактерицидним пластирем,щоб запобігти потраплянню інфекції. Поріз, подряпина. Уражену ділянку шкіри необхідно промити теплою проточною водою, промокнути сухою тканиною і змастити зеленкою (саму рану) чи йодом (навколо ранки). Також на ранку можна накласти антисептичну мазь та закрити її бинтом чи бактерицидним пластирем. Синець. Обов’язково прикласти до нього, будь-що холодне: метал, грудку льоду, загорнуту в поліетилен. За годину на синці слід намалювати йодну сіточку для прискорення одужання. Опік. Якщо опік незначний (почервоніння шкіри), то опечене місце слід підставити під струмінь холодної води, щоб зменшити температуру травмованого місця і вгамувати біль. Після водної процедури можна змастити опечене місце пінкою чи маззю проти опіків, обліпиховою олією. Не можна негайно змащувати опік жирними речовинами, бо вони створюють плівку, що запобігає доступу повітря до опеченого місця і викликає гострий біль. Якщо на шкірі від опіку з’явилися пухирі, її необхідно обробити і закрити сухою марлею чи серветкою. У жодному випадку не можна проколювати пухирі та видаляти з них рідину! З такими опіками обов’язково слід звернутись по медичну допомогу. При більш важких ступенях опіків (наприклад, при обгорянні) потерпілого обгортають обробленим гарячою праскою простирадлом, дають знеболювальне і негайно транспортують до лікарні. Кровотеча. При носовій кровотечі слід затулити ніздрі ватними тампонами, змоченими у перекисі водню, а до перенісся прикласти холод (лід). При незначній кровотечі з рани на кінцівці травмоване місце слід промити проточною водою, обробити перекисом водню, зеленкою та накласти щільну пов’язку. При значній кровотечі потрібно накласти джгут на ділянку проходження великої кровоносної судини вище місця пошкодження. Будь-де на видному місці (рукаві сорочки, пов’язці або шкірі) обов’язково треба вказати час накладення джгута. Після зупинення кровотечі слід викликати швидку допомогу чи негайно доставити потерпілого до лікарні. Обмороження. З обмороженого місця зняти одяг, кінцівку занурити в теплу (не гарячу!) воду, напоїти постраждалого теплим чаєм. Обморожене місце можна також обробити спиртовим розчином та промасажувати м’якою тканиною. У жодному випадку не можна розтирати пошкоджене місце жорсткою тканиною чи снігом — це ще більше травмує шкіру. Потерпілого слід покласти в ліжко та зігріти теплими грілками. При більш тяжких ступенях обмороження потрібно негайно звернутись до швидкої допомоги. Травми очей. При травмуванні ока його слід промити під проточною водою, накласти стерильну пов’язку та негайно звернутися до лікаря.
Використані матеріали журналу "Медична сестра дошкільного закладу"
Перша долікарська допомога при кровотечі Будь-яка кровотеча є небезпечною для людини: зменшення кількості крові, що циркулює, зумовлює погіршення діяльності серця і недостатнє постачання кисню до життєво важливих органів (мозок, печінка, нирки, легені).
Залежно від того, яка судина кровоточить, розрізняють капілярну, венозну та артеріальну кровотечі. При зовнішній капілярній кровотечі кров виділяється рівномірно зі всієї рани; при венозній кровотечі — витікає рівномірним струменем, має темно-вишневе забарвлення (якщо пошкоджено крупну вену, струмінь крові може пульсувати у ритм диханню); при артеріальній кровотечі кров має яскраво-червоний колір, б'є сильним уривистим струменем (фонтаном), викиди крові відповідають ритму серцевих скорочень. Зупинка капілярної та венозної кровотечі Насамперед необхідно подбати про запобігання зараженню хворобами, які передаються через кров, та вдягнути одноразові гумові рукавички. Щоб встановити джерело кровотечі, слід оголити рану потерпілого, знявши чи розірвавши одяг.
поверхню рани накласти стерильну пов'язку або чисту тканину (носовичок, рушник тощо) і притиснути пальцями чи долонею. Натискати слід рівномірно, тоді кровотеча зупиниться впродовж 10 хвилин. Якщо цього не сталося, можливо, ви натискаєте недостатньо сильно, чи не в тому місці. Спробуйте натискати сильніше, охоплюючи більшу поверхню рани.
Не бажано тиснути на рану, якщо у ній є фрагменти кісток, сторонні предмети тощо. У такому разі для зупинки кровотечі слід використовувати кільцеву подушечку. Зробити таку подушечку можна з вузького бинта, шматка тканини тощо. Насамперед слід зробити петлю, обмотавши тканину декілька разів навколо пальців. Потім вільний кінець тканини обмотати навколо петлі, поки не утвориться кільце.
При кровотечі через поранення руки чи ноги слід підняти пошкоджену кінцівку, щоб зменшити приплив крові. Утримуючи підняте положення кінцівки, слід продовжувати натискати на рану.
Після зупинки кровотечі накласти на рану щільну пов'язку та перебинтувати вище і нижче місця поранення. Не варто перебинтовувати занадто міцно, щоб не порушити кровообіг. Перевірити кровообіг можна за допомогою тесту наповнення капілярів. У нормальному стані, при піднятті кінцівки чи натисканні на нігтьове ложе шкіра блідне. Опускаючи кінцівку чи припиняючи натиск на нігтьове ложе, шкіра набуває попереднього забарвлення впродовж 2-3 секунд. Зупинка артеріальної кровотечі Кровотечу необхідно зупинити негайно, наклавши джгут чи щільну пов'язку, щоб попередити її раптове, неконтрольоване поновлення.
Терміново викликати швидку медичну допомогу.
При сильних артеріальних кровотечах джгута чи щільної пов'язки зазвичай недостатньо. Щоб попередити швидку крововтрату, слід натиснути на точки притиснення артерій — плечову (на внутрішній поверхні плеча) і стегнову. Ці точки розміщено у місцях, де артерії проходять близько до шкірних покривів і їх можна притиснути до кістки. Способи тимчасової зупинки артеріальної кровотечі (протипоказано при переломах)
Накладання джгута
Перша долікарська допомога при пораненнях Рани — це пошкодження тканин, спричинені механічним впливом, що супроводжується порушенням цілісності шкірних покривів та слизових оболонок. Залежно від типу травми та предмета, яким завдано поранення, розрізняють різані, колоті, рублені рани тощо.
Дрібні поверхневі рани зазвичай супроводжуються капілярною кровотечею, яка зупиняється самостійно чи після накладання щільної пов'язки. Глибокі рани можуть спричинити інтенсивну кровотечу (венозну чи артеріальну), що загрожує життю потерпілого.
Перебіг ранового процесу залежить від типу і розміру рани, локалізації та ступеня її інфікування. При незначному інфікуванні рана може загоїтися шляхом первинного натягу. Через 1-2 доби зменшуються больові відчуття. Через 3-4 доби зникають набряк і почервоніння шкірних покривів навколо рани. У разі розвитку запального процесу посилюється біль, з'являється набряк та почервоніння шкірних покривів навколо рани, у потерпілого може підвищитись температура.
Будь-яке пошкодження шкірних покривів може зумовити розвиток запального процесу, а також правця. Тому навіть найдрібнішу рану необхідно обробляти антисептичними засобами.
Щоб попередити інфікування, дрібні рани слід обробити, виконавши такі дії:
Якщо під час оброблення дрібної рани поновилася кровотеча, слід знову накласти щільну пов'язку, допоки кровотеча не зупиниться. Змінювати її лише за необхідності: у разі її намокання чи забруднення.
Не варто самостійно обробляти рани з високим ризиком інфікування (наприклад, забруднені садна, глибокі колоті рани тощо). Варто звернутися до медичного закладу, де проведуть правильне та безпечне оброблення рани.
Дрібні садна можна обробити за допомогою пов'язок з рідкими антисептиками (фурациліном, йодопіроном, хлоргексидином тощо) чи маззю на основі поліетиленгліколю.
Мазі з антибіотиками не слід використовувати для оброблення глибоких ран, оскільки це порушує відтік вмісту рани.
Концентровані дезінфікуючи засоби можна використовувати лише для знезараження непошкодженої шкіри навколо рани. Оскільки такі речовини найчастіше містять йод, це може спричинити алергічну реакцію.
Перша долікарська допомога при ураженні електричним струмом Дія електричного струму спричинює місцеві і загальні порушення в організмі. Залежно від стану потерпілого (ступінь вологості шкіри, втома, виснаження тощо), сили і напруги струму місцевими проявами можуть бути втрата чутливості, опіки тканин у місцях виходу і входу електричного струму, глибокі опіки шкіри; загальними проявами — запаморочення, судоми, зомління, послаблення серцевої діяльності, непритомність, короткочасна втрата пам'яті, головний біль тощо.
Насамперед необхідно негайно звільнити потерпілого від дії електричного струму. При цьому бажано вимкнути електроенергію у приміщенні. Якщо з якоїсь причини це зробити неможливо, спробуйте звільнити потерпілого від дії електричного струму, використовуючи сухий одяг чи мотузки, шкіряні або гумові рукавички тощо.
Необхідно негайно викликати швидку медичну допомогу.
Після того, як дію електричного струму припинено, потерпілого необхідно покласти у горизонтальне положення. У разі загальних проявів ураження потерпілого необхідно заспокоїти, дати болезаспокійливі ліки (0,25 г амідопірину, 0,25 г анальгіну), заспокійливі (настоянка валеріани, мікстура Бехтерева). На опікову рану накласти пов'язку, змочену розчином фурациліну (1:1000).
Необхідно пам'ятати, що загальний стан потерпілого може різко погіршитися у найближчі години після травми: виникають порушення кровопостачання серцевого м'яза (стенокардія, інфаркт міокарду), з'являються ознаки повторного шоку тощо. Подібні явища іноді спостерігають у потерпілого з найлегшими загальними проявами (головний біль, загальна слабкість).
При тяжких загальних проявах ураження електричним струмом, що супроводжуються розладами чи зупинкою дихання, розвитком летаргії, слід почати негайно робити штучне дихання і зовнішній (непрямий) масаж серця, доки потерпілий не опритомніє.
Якщо серце працює, штучне дихання швидко поліпшить стан потерпілого, шкірні покриви набудуть природнього забарвлення, з'явиться пульс, артеріальний тиск. Найефективніше штучне дихання рот у рот (16-20 видихів на хвилину). Найзручніше його проводити за допомогою трубки чи повітропроводу.
У разі зупинки серця необхідно негайно провести штучне дихання і зовнішній масаж серця з частотою 50-70 натиснень на грудну клітину за хвилину. Про ефективність масажу свідчить поява пульсу у сонних артеріях. При поєднанні штучного дихання і масажу після кожного вдування повітря у легені необхідно робити 5 або 6 натиснень на ділянку серця під час видиху. Масаж серця і штучне дихання рекомендовано продовжувати до повного відновлення функцій організму чи появи виражених ознак смерті.
За можливості штучне дихання потрібно поєднувати з введенням серцевих лікарських засобів. Після того як потерпілий опритомніє, його необхідно напоїти водою, чаєм, компотом (але не кавою), укрити.
При опіку І ступеня потерпілого необхідно заспокоїти, дати йому випити теплого чаю, настоянки валеріани й анальгін, на опікову рану накласти пов'язку, змочену розчином фурациліну (1:1000).
При опіку II ступеня вибір заходів першої долікарської допомоги залежить від стану гемодинаміки (сукупності процесів руху крові у серцево-судинній системі). Якщо у потерпілого немає артеріальної гіпотензії й аритмії, проводять такі самі заходи, як і при опіках І ступеня, однак усі лікарські засоби вводять внутрішньом'язово (50% розчин анальгіну з розрахунку ОД мл на рік життя у поєднанні з 2,5% розчином піпольфену чи 2% розчином супрастина з розрахунку 0,1 мл на рік життя).
При опіках III і IV ступенів проводять первинну реанімацію у стандартній послідовності: звільнення верхніх дихальних шляхів і підтримка їх вільної прохідності, штучна вентиляція легень, закритий масаж серця. У такому разі потерпілого обов'язково госпіталізують у хірургічне відділення лікарні.
При судомному синдромі рекомендовано внутрішньом'язово вводити діазепам (седуксен) з розрахунку 0,3-0,5 мг на кг маси тіла. Перша долікарська допомога при обмороженні При підозрі на обмороження потерпілого необхідно доставити у тепле, опалюване приміщення. Обережно зняти мокрий одяг і взуття. Якщо взуття не знімається — його слід розрізати.
Важливо не допустити швидкого зігрівання пошкоджених ділянок тіла. Пониження температури у тканинах супроводжується порушенням кровопостачання через різке уповільнення кровотоку в капілярах. Відновлювати життєдіяльність клітин без поновлення кровотоку є небезпечним через те, що обмін речовин у клітині повністю відновлюється, проте не постачається кисень і не виводяться продукти метаболізму. Як наслідок — клітина гине через відсутність кисню і накопичення продуктів обміну, що спричинює появу некрозу тканин навіть при легких ступенях обмороження.
Найбільш ефективний і безпечний спосіб зігріти обморожену ділянку та відновити у ній кровообіг — теплові ванни. Обморожену ділянку тіла занурюють у теплу воду. Упродовж 20-30 хвилин температуру води поступово підвищують від 20 °С до 40 °С, доки обморожена ділянка не порожевіє та не потепліє.
Після теплової ванни (або іншого зігрівання) пошкоджені ділянки тіла необхідно ретельно висушити. На обморожену поверхню накласти септичну теплоізолювальну пов'язку. Не можна змащувати пошкоджені ділянки жиром чи мазями, оскільки це істотно ускладнює подальше оброблення.
Обморожені ділянки тіла не можна розтирати снігом, тому що такі заходи лише посилюють охолодження, а на шкірі з'являються мікротравми, що створює сприятливі умови для розвитку інфекційного процесу, а надалі — для гнійних уражень м'яких тканин. Легкий масаж і розтирання можливі при І ступені обмороження. При обмороженнях II, III, і IV ступенів це може призвести до травм судин, що збільшує небезпеку їх тромбозу і глибинного пошкодження тканин.
Велике значення при наданні першої долікарської допомоги мають заходи щодо загального зігрівання потерпілого, зокрема пиття теплих напоїв (чай, молоко). Зазвичай при обмороженнях І ступеня таких процедур достатньо. Якщо колір і чутливість шкіри відновлюються, потерпілий не відчуває болю, то подальше лікування йому не потрібне.
Якщо зберігається блідість обмороженої ділянки, місцеве пониження температури, анестезія чи біль, необхідно терміново доставити потерпілого до лікарні, оскільки такі симптоми вказують на глибоке обмороження м'яких тканин. Якщо перша допомога не була надана до прибуття санітарного транспорту, її необхідно надати під час транспортування.
Рекомендації щодо профілактики обморожень у холодну пору року:
|
|
