Вправи “Впіймай звук!”. Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні - “впіймати звук”, коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: - звук [а] серед у, у, а, у; - звук [а] серед о, а, і, о; - звук [і] серед и, е, і, и; - звук [с] серед л, н, с, п; - звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д. “Повтори!”. Запропонуйте дитині повторити за вами склади - та-та-да - пі- пи - ат-от - па-па-ба - мі-ми - ум-ом - ка-ка-га - ді-ди - іт-ит - ва-ва-фа - кі-ки - ек-єк “Ланцюжок слів”. Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом: - мак, лак, так, бак; - тачка, качка, дачка; - сік, вік, тік, бік; “Назви слово!”. Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук: - на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра; - на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра; - на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка. “Знайди спільний звук!”. Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: “о-о-о-осінь”, “о-о-о-окунь”, “о-о-о-овочі” - Оля, осінь, овочі, окунь - [о] - Сад, суп, сумка, ніс, лис - [с] - Аня, агрус, акула, автобус - [а] - Маша, мак, мама, сом - [м]
“Забий м'яч у ворота”. Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним. “Язичок-футболіст”. Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика. “Літак”. На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб “літак” полетів вгору. “Пелюстки”. Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні. “Кораблик”. Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи зхвук “ф”, а потім преривчасто, наче вимовляючи звук “п-п-п-п”.
Можна використати і такі вправи, як «рубання дров» з промовлянням на видиху «ух-ух», здування кульбаби на прогулянці «дід чи баба», надування кульок, дитячих гумових іграшок, прокочування олівців силою повітря та ін.
Під час цих вправ батькам треба слідкувати за правильним диханням дітей. В 3—4 роки тривалість видиху повинна забезпечувати вимову фрази в 2—З слова («один, два, три»), в 5—6 років — в 3—5 слів («один, два, три, чотири, п’ять»). Тривалість між видихом і новим вдихом повинна дорівнювати фразі «достатньо, ще раз». Ще до школи батькам слід навчити дитину правильно користуватись мовним диханням в активній мові; виробити уміння говорити плавно, короткою фразою на один видих.
Довжина фрази (речення) залежить від віку дитини. В 3—4 роки за один видих дитина може вимовити 2—4 слова («Ліда взяла ляльку»), в 5—6 років — 4—5 слів («Мишко взяв машину, м’яча і ведмедика»). Дорослим треба слідкувати за тим, щоб дитина не піднімала плечей, вдихувала через рот і ніс, не можна пропонувати їй «дихай сильніше», в такому випадку мовне дихання порушується.
Вправи для гімнастики язика мають свою специфіку в залежності від звуків, які слід поставити дитині. Окрім вправ, батьки можуть використати ігри на звуконаслідування, такі, як «Гуси-гуси», «Коники», «Пузир», «Горобчики», «Довгоносий журавель», «Воронята». Наприклад, гра «Коники». Краще об’єднати в цій грі двох дітей. Дорослі вивчають слова разом з дитиною: Стук, грюк, тра-та-та, Відчинились ворота, Виїжджаєм з двору ми,— Но, поїхали…
«Коники» встають зі стільчиків і «їдуть» повільним кроком, імітуючи тупіт коней: «цок-цок-цок». На слова «приїхали» зупиняються і промовляють: «Тпру…». Дорослий дає вказівку: «Коні пасуться» — повільно коники ходять, промовляють «і-го-го».
Батьки можуть самостійно скласти і запропонувати дитині розповіді з звуконаслідуванням. В одній розповіді може бути 5—6 звуконаслідувань. Розповідати краще від першої особи. Наприклад: «Коли я була маленька, у нас біля хати був великий сад. Ввечері я завжди любила сидіти в садочку з моєю бабусею. У саду тихо, тільки чути, як вітерець листям шелестить: «ш-ш-ш-ш». Іноді пролетить птах: «шух-шух», а мені здається, що це змій Горинич завітав до нас у садок. І я звертаюсь до бабусі з проханням розповісти мені казку. А вранці я сама гуляла по садочку, слухала спів пташок: «цвірінь-цвірінь», «тьох-тьох-тьох», спостерігала, як бджоли збирали мед на квітах: «дз-дз-дз»… Одного разу я почула під кущем пихкання: «пих-пих-пих», нахилилась і побачила їжака…».
Після розповіді пропонують дитині повторити звуконаслідування.
Дошкільнята люблять жартівливі віршики з повтореннями окремих складів: Язик угору — ша, ша, ша; Наша Маша в ліс пішла. Язик донизу — са, са, са; Укусила ніс оса. Жа, жа, жа — ми побачили вужа. Жу, жу, жу — по галявині ходжу. Жи, жи, жи — мені допоможи. Жі, жі, жі — гострі ножі. Ра, ра, ра — висока гора. Ру, Ру, Ру — хліб я беру. Ар, ар, ар — загудів комар. Ор, ор, ор— росте мухомор.
З дітьми старшого дошкільного віку (6-й і 7-й роки життя) доцільно вивчати скоромовки на ті звуки, які дитина вимовляє нечітко.
Наприклад, скоромовки на звуки з, с, ш, ч, ж. «Семен віз сіно» «Старшому сину пошили сині штани» «Всіх скоромовок не перемовиш, не перевискоромовиш» «Золоті жолуді зовсім пожовтіли».
На звуки р, л: «Орел на горі, перо па орлі» «Білі барани грали на барабані» «На дворі трава, на траві дрова, раз дрова, два дрова, три дрова» «Летів перепел перед перепелицею, перед перепеленятами» «Лелека, лелека, літаєш далеко».
Послідовна і систематична робота з дитиною в сім’ї над формуванням звуковимови допоможе своєчасно виправити мовні вади, досягти на кінець дошкільного віку чіткої вимови всіх звуків рідної мови.
При заїканні часто напружені м'язи обличчя, губ, язика, пальців рук. Дуже важливо навчити дитину м'язовому розслабленню під час мовлення. От деякі вправи, що допоможуть дитині розслабитися.
«Пташка махає крильцями». Підняти руки нагору, і виконувати махи руками.
«Допоможемо мамі». Помахати розслабленими кистями рук біля підлоги, імітуючи полоскання білизни. Стати рівно, розвести руки в сторони до рівня плечей і «упустити» розслаблені руки у вихідне положення.
«Стряхнемо водичку з рук». Струснути розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води. Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою спочатку в одну сторону, потім в іншу.
Повільно покачати розслабленими руками з боків тулуба назад.
«Кулачки-силачі». Пальці рук під рахунок до 5 із силою зжати в кулачки, на рахунок 5 розтиснути, струснувши кисті рук, при цьому зосередити увагу дитини на тім, як пальчикам приємно відпочивати.
Майже у всіх дітей, що заїкаються порушене мовленеве дихання. Під час корекційної роботи з усунення заікання важливо навчити дитину говорити не поспішаючи, на видиху. Тому важливе місце в роботі займуть вправи для розвитку правильного мовного дихання. «Кулька». Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю ж вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним. «Задуй свічку». Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1-2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пф», начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики). «Літак». Покладіть дитині на долонь маленький шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долоню з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих. «Нюхаємо квіточку». Навички правильного вдиху і видиху добре відпрацьовувати на таких вправах: дати дитині понюхати квітку, духи, фрукти. «Усі мовчать». Зробити вдих, а видихнути на звук “з”, доторкнувшись вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші. «Де дзвенить комарик?» Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук з-з-з-з. «Гарячий чай». У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом , а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф-ф, начебто студить гарячий чай. «Кораблик». Налийте в миску води, покладітьте на воду паперовий кораблик, і запропонуєте дитині “допомогти” кораблику переплисти на іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє «пф» і дує при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе кораблик.
Важливо проводити також вправи для розвитку голосу. Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху. «Аня співає пісеньку». А-а-а, а-а-а. «Гуде потяг». У-у-у, у-у-у. «Болить зуб». О-о-о, о-о-о. «Пароплав гуде». И-и-и, и-и-и. «Жабенята посміхаються” І-і-і, і-і-і. «Заблукали в лісі». Ау-ау-ау-ау. «Малюк плаче». Уа-уа-уа-уа. «Пісенька водички». С-с-с-с. «Пісенька комарика». З-з-з-з. «Пісенька вітру». В-в-в. «Гріємо ручки». Х-х-х-х. «Стукають підбори ». К-к-к-к. «Граємо на барабані». Д-д-д-д. «Гусак сичить», «Кулька сдувається». Ш-ш-ш-ш. «Жук дзижчить». Ж-ж-ж-ж. «Зозуля кує». Ку-ку, ку-ку. «Гусак». Га-га-га. «Корова». Му-му-му.
Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-о-у-и-е (один звук плавно переходить в інший, і кожний тягнеться не менше 2 сек.); Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким голоском, грубим голосом);
Проспівування звуку А на видиху (зробили глибокий вдих, надули животик, плечі не піднімаються, на видиху співаємо «А-а-а-а-а-а-а!»); Проспівування простої мелодії (наприклад, «У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялинонька, і зайчик з нею ріс…») на звук М чи У. Тобто, дитина робить глибокий вдих, надуває животик, а потім, на безперервному видиху, начебто наспівує тільки мелодію пісеньки («м-м-м-м м-м-м-м…»).
Велике значення для нормалізації темпу і ритму мовлення має виконання спеціальних вправ спрямованих на розвиток координації мовлення з рухами. «Машина». Бі-бі-бі гуде машина, (ритмічно плескати в долоні) Не поїду без бензину. (ритмічно тупотіти ногами) «Дощик». Дощик, дощик, крап-крап-крап, (вказівним пальцем правої руки стукати по лівій долоні) Мокрі всі доріжки. Нам не можна йти гуляти, («погрозити» вказівним пальчиком) Ми промочимо ніжки. (ритмічно потупати ногами) «Листочки». Листочки над нами кружляють, (руки підняти нагору, махати кистями рук) Листочки на землю лягають. (присісти) Вони з височині злетіли, (піднятися і потягнуться на носочках) Листочки кружляти хотіли. (плавні рухи руками праворуч, ліворуч). |
|
