Навчання

Важливим завданням мовного розвитку дітей є виховання звукової культури мови. Під звуковою культурою мови слід розуміти не лише правильну і чітку вимову всіх звуків рідної мови, правильний наголос, а й уміння користуватися силою голосу, правильний темп, інтонацію, виразність мови, мовне дихання та добрий фонематичний слух.

Мова дітей дошкільного віку характерна неправильною вимовою звуків: «Кіска зловила миску» (кішка зловила мишку), «лямпочка», «тамвай» (лампочка, трамвай), «суба» (шуба). Це закономірне явище. Більшість дітей не може самостійно опанувати правильну вимову звуків, потребує допомоги дорослих. Але не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Декому з них навіть подобається спотворена вимова звуків, і вони намагаються розмовляти з дитиною «по-дитячому», повторюючи  її помилки.

Так, Тарасик двох з половиною років називає себе «Таясиком», рибу — «іпкою».

Мати ласкаво звертається до малюка:

—  Тясик, ти іпки хочеш? Хлопчик несподівано відповідає:

—  Іпки не ходу, я іпки хоцу.

Мати здивована: хоче чи не хоче син риби?

Справді, чому Тарасик так сказав? Відповідь проста — хлопчик не розуміє мови батьків, які намагаються говорити з ним «по-дитячому», він добре знає, що таке «риба» і намагається вимовити саме це слово, хоча в нього воно не виходить. А що таке «іпка» в мові дорослих, малюку невідомо, тому він і заперечує, що «іпки», невідомої йому, він не хоче, а хоче «іпки» — риби.

Батьки вважають, що прийде час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує говорити (рік-два) з помилками, вони дивуються: «Чому це ти до цього часу не навчився вимовляти «р», треба вчитись. Он Наталка давно вже правильно говорить, а ти не хочеш: Скажи «рука», «трактор». Тарасик зніяковіло повторює: «лука», «тлактол». Незадоволена мати дає вказівку: «Сідай і 30 разів підряд говори «трактор». Згодом запитує: «Ну що, навчився?».

Допомогу дітям з важкими вадами мовлення надають спеціалісти-логопеди. Нечітку або неправильну вимову окремих звуків шляхом систематичних вправ з малюком можуть виправити батьки. Не можна вимагати від дошкільника своїми власними зусиллями усувати хибні звуки — малюку це не під силу. Щоб своєчасно виправити вимову, батьки повинні знати ті недоліки звуковимови, які найчастіше зустрічаються в дитячій мові.

Пропуск звуків характерний майже для всіх дітей віком до З років. Якщо дитина в одному слові в поєднанні з голосним вимовляє певний звук, а в другому — в поєднанні з приголосним його випускає, то це ще не є дефектом мови. Наприклад, в слові «молоток» дитина правильно вимовляє звук «т», а в слові «стіл» випускає — «сіл».  Деякі діти  можуть випускати цілі склади з важкими звуками. Найчастіше пропускаються сонорні — р, л; шиплячі та свистячі: ш, ж, ч, щ, с, з, ц та звуки к і г. Наприклад: рука — уа, зуб — уб, щука — ука, чай —ай, трамвай — тамвай, мотоцикл — моцикл. Такі пропуски, якщо батьки систематично не працюють з дітьми, можуть тривати до 6—7 років.

Протягом дошкільного віку зустрічаються заміни одного звука іншим. Якщо батьки неуважні до звуковимови дитини, то такі заміни можуть залишатись надовго і з ними дитина може піти до школи. В мові дошкільнят найчастіше зустрічається заміна:

До порушення звуковимови належить і спотворена вимова звуків, неправильна їх артикуляція. Діти 3—4 років пом’якшують всі приголосні звуки (льозецька — ложечка, мамоцька — мамочка). Спостерігається нечітка вимова приголосних звуків, наближення одного звука до іншого, їх уподібнення (собака — бабака, гулять —лялять), що призводить до спотворення слова. Досить часто зустрічається міжзубна вимова звуків с, з, ц, ш, ж, ч, щ, т, н, д, л; бокова вимова звуків з, с, ц, ш, ж, щ, р; носова вимова с, з, ц, ш, ч, ж, щ, л, р. Така вимова звуків, якщо своєчасно не звернути на неї увагу, може залишитись на все життя.

Чиста і правильна вимова звуків залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Щоб засвоїти звук, його слід правильно почути і відтворити.

Сприймання і вимова звуків здійснюється мовним апаратом. Мовний апарат людини складається з периферійного й центрального відділів.

Розглянемо роботу периферійного відділу. До нього входять три частини: дихальна, голосова та артикуляційна.

Дихальна (легені з системою дихальних м’язів, бронхи, трахея) частина подає струмінь повітря, необхідний для утворення голосу та мовних звуків, вона виконує роль нагнічувача повітря. У голосовій частині  (гортань з голосовими зв’язками) утворюється голос. До артикуляційної частини належать глотка, носоглотка, носова і ротова порожнини. В ній підсилюється голос та утворюються мовні звуки. У вимові звуку беруть участь язик, губи, м’яке піднебіння, нижня щелепа.

Під час розмови ми видихуємо повітря. Видихуваний струмінь йде в гортань. При звичайному диханні, коли голосові зв’язки не напружені, між ними утворюється щілина, через яку вільно проходить повітря. Під час мовлення голосові зв’язки натягуються, щілина зникає, шлях видихуваному повітрю перетинається. Повітря, прориваючись крізь напружені голосові зв’язки, примушує їх дрижати, від чого утворюється голос. Струмінь повітря з гортані потрапляє в ротову порожнину. Якщо м’яке піднебіння підняте, видихуване повітря з голосом не зустрічає перепон, утворюються голосні звуки (а, є, и, і, о, у) без будь-яких шумів. У ротовій порожнині з допомогою язика і губ можуть бути утворені різні перепони, видихуване повітря розриває їх, утворюються різної сили шуми. Звуки, при утворенні яких видихуваний струмінь натрапляє в ротовій порожнині на різні перепони, утворювані органами мовлення, називаються приголосними (б, п, в, г, д та ін.).

Отже, вимова звуку потребує злагодженої роботи всіх органів мовного апарата. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального (головний мозок) або периферійного відділів мовного апарата внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад (неправильне розташування зубів, розщеплення верхньої губи або піднебіння та ін.). У таких випадках потрібне втручання  спеціалістів: логопедів та лікарів.

Але у більшості дітей дошкільного віку вади звуковимови спостерігаються і тоді, коли немає пошкоджень мовного апарата. Вони пояснюються особливостями його будови.

Які ж особливості мовного апарата дітей дошкільного віку?  В мовному апараті дошкільника голосові зв’язки та гортань коротші, ніж у дорослого. Язик також менш рухливий і гнучкий, до того ж, він займає значно більшу частину ротової порожнини, ніж у дорослого. Цим і пояснюється дзвінкий голос дітей та пом’якшеність звуків. У дітей 6—7 років під час заміни молочних зубів на постійні спостерігається шепелявість. Загальною причиною хиб звуковимови є недосконала робота центральних апаратів слуху і мовлення, які знаходяться в корі головного мозку. Дошкільники не завжди виразно сприймають на слух мовні звуки. Рухи їх мовних органів неточні, недосконалі. Цим можна пояснити нестійкість вимови дітей середнього дошкільного віку (4—5 років). Звуковимова найчастіше залежить і від правильного дихання. Розрізняють два види дихання — мовне і немовне. Мовне дихання дітей дошкільного віку, як і їх мовний апарат, відмінне від дихання дорослих.

Оскільки у дошкільників невеликий об’єм легенів, слабкі дихальні м’язи, мовне дихання неглибоке, часте, вдих поривчастий, іноді судорожний, шумний, з різким підніманням плечей, вдих перед кожним словом, в середині слова (за А. С. Фальдберг). Визначити вади звуковимови під час невимушеної розмови іноді важко. В такому разі можна підібрати картинки, предмети та іграшки на певний звук. При цьому намагатись підібрати такі слова, в яких би необхідний звук стояв на початку, в кінці слова, в поєднанні з голосною і приголосною.

Наприклад:

Запропонувати дитині вимовити слідом за дорослим окремі звуки: ш, ж, р, л…. З’ясувавши недоліки звуковимови, можна починати їх виправлення.

Виправлення недоліків звуковимови та формування правильної і чіткої вимови звуків повинно набути характеру певної системи. В неї входять насамперед допоміжні вправи з розвитку мовного слуху та слухової уваги, мовного дихання, гімнастики язика, вправи та ігри на розвиток мовного слуху і слухової уваги.

Гра в «телефон». В умовах сім’ї в цій грі повинні взяти участь, всі члени сім’ї: дорослі і діти. Для гри підбираються слова з шиплячими (ж, ш, ч, ш) та сонорними звуками (р, л, м, н). Ведучий (може бути і дитина) говорить пошепки слово на вухо, яке передається далі, останній вголос називає почуте слово. Якщо слово спотворене, з’ясовується, хто неправильно почув слово.

«Доручення». На відстані 5—6 метрів дитині дається пошепки доручення принести потрібну   річ.   Наприклад: «Принеси   мені миску», «Принеси Мишку», або «Покажи зуби…, губи… ».

Аналогічно проводиться ігрова вправа «Впізнай, яке я слово сказала». Дорослий на певній відстані (6—7 м) вимовляє впівголоса слово, дитина його повторює.

Корисним для розвитку слухової уваги є вправи типу «Послухай, про що говорить кімната» (хтось стукнув, рипнули двері, бій чи хід годинника, шум мотора холодильника, булькіт води в крані…), «Послухай, про що говорить вулиця, парк, ліс» (спів пташок, шум вітру, голоси людей…).

Батьки можуть допомогти своїй дитині зробити перші кроки в усвідомленні звукової структури слів. Приступаючи до ігор з формування звукового аналізу, треба чітко уявляти собі послідовність роботи і не перескакувати через етапи.

Загальні правила роботи з формування навичок звукового аналізу:

- Дотримуйте сувору послідовність у пред’явленні форм звукового аналізу: виділення звуку з слова, визначення першого звуку, останнього звуку, встановлення місця звуку (початок, середина, кінець слова), повний звуковий аналіз;

- Дотримуйтесь порядку формування розумових дій: з опорою на матеріальні засоби, в мовному плані, за поданням;

- Дотримуйте послідовність пред’явлення слів, призначених для аналізу.

Увесь процес засвоєння навичок звукового аналізу можна розділити на два великі періоди:

- Формування навичок елементарного аналізу;

- Навчання послідовного аналізу з встановленням точного місця звуків в слові по відношенню один до одного.

Перший період, в свою чергу, складається з частин:

- Виділення звуку з слова, тобто визначення наявності даного звуку в слові (є такий звук в слові чи ні);

- Визначення першого звуку в слові; визначення останнього звуку в слові;

- Знаходження місця звуку в слові, виходячи з трьох позицій (початок, середина, кінець слова).

За кількістю операцій перший період є більш розгорнутим, але пропоновані далі вправи необхідні, так як з їх допомогою можна підвести дитину до вміння проводити повний звуковий аналіз слова будь-якої структури. Послідовність формування розумових дій при навчанні звуковому аналізу наступна:

- Спочатку дитині кажуть слова і виділяють голосом потрібний звук, а дитина слухає слово і піднімає умовний сигнал, коли почує слово з потрібним звуком;

- І, нарешті, відбувається дія за поданням, в розумовому плані, коли слово не вимовляється, а дитина відкладає картинки із заданим звуком або придумує слова.

Коли дитина буде освоювати послідовний аналіз слова, спочатку їй доведеться спиратися на додаткові допоміжні засоби: звукову схему слова та фішки. Схема складається з квадратиків, рівних за кількістю звуків у слові.

Дитина слухає слово, виділяє послідовно звуки і водночас викладає фішки в квадратики схеми.

Потім послідовне виділення звуків відбувається без готової схеми: дитина вимовляє слово, виділяє кожен звук і кладе фішки, а далі викреслює схему за кількістю фішок.

Коли дитина буде легко справлятися з викладанням фішок, можна запропонувати йому замінити фішки голосними буквами і класти їх на потрібне місце в слові. Приголосні позначаються як і раніше фішками. І лише після цього дитині пропонується провести звуковий аналіз слова без опори, тільки на основі гучного промовляння.

В самому кінці роботи з формування звукового аналізу дитина буде в змозі назвати кількість звуків і вимовити їх послідовно, без попереднього гучного промовляння. Найскладнішим завданням вважається прохання підібрати слово, що складається з певної кількості звуків.

Які слова можна пропонувати дітям для аналізу їх звукового складу? Далеко не всі слова можна відразу давати для даного виду роботи. Існує чітка послідовність пред’явлення звуків на першому етапі і порядок пред’явлення слів на другому. Абсолютно сильною позицією для голосних є позиція початку слова під наголосом, тому кожну форму аналізу слід починати з ударних голосних. Добре чуються в слові сонорні приголосні Л, Р, М, Н, тому дані звуки теж застосовуються на початкових етапах. При виділенні останнього звуку можна брати глухі приголосні, так як кінець слова для таких звуків – позиція сильна, і вони звучать чітко, а дзвінкі приголосні не використовуються, вони на кінці слова оглушають.

Важкі для виділення на початку слова вибухові звуки К, Г, їх важко вимовити з інтонуванням, вони зливаються з наступним гласним звуком, тому їх не варто давати для виділення першого звуку на початку навчання. Таким чином, рекомендована до використання на етапі навчання елементарного звукового аналізу така послідовність позицій аналізованих звуків.

- Приголосні звуки (дають спочатку шукати тільки сонорні приголосні звуки Р, Л, М, Н або глухі приголосні К, Т, П, X, Ц, Ч, С, стоять в кінці слова);

Для визначення місця (початок, середина, кінець слова) послідовність зберігається така ж, як при визначенні першого і останнього звуків.

Наведемо, тепер послідовність пропонованих для повного звукового аналізу слів. Загальне правило при підборі слів полягає в тому, щоб не використовувати слова, в яких немає повної відповідності між звуками і буквами. Не підходять, отже, слова з йотірованнимі літерами Я, Е, Е, Ю, з виданням і Ь, з дзвінкими приголосними Б, В, Г, Д, Ж, 3 на кінці слова й у середині перед приголосними (типу ложка, грядка) . Що стосується слів з ненаголошеними голосними, то вони беруться не на ранніх етапах, а після попередньої роботи з односкладовими словами, причому на початку двоскладові слова мають ненаголошені голосні У і И, як найменш піддані редукції. Зовсім же відмовитися від слів з ненаголошеними голосними не варто, просто можна вимовляти їх орфографічно – [коза], а не [каза], як ми вимовляємо по нормам орфоепії. Діти будуть запам’ятовувати дані слова і це буде пропедевтика правопису ненаголошених голосних.

В процесі словникової роботи на заняттях діти зустрічаються з таким явищем, як синонімія (слова, різні за звучанням, але близькі за значенням), розуміння якого вже доступно ім. Робота з синонімами сприяє розумінню різних значень багатозначного слова, привчає вдумуватися в сенс вживаних слів, допомагає вживати у висловлюваннях найбільш підходящі слова, уникати повторень.

Для підбору синонімів слід пропонувати словосполучення і речення, наприклад: «Річка біжить», «Хлопчик біжить». Дорослий запитує: «Яке слово повторюється? Давайте спробуємо його замінити. «Річка біжить» – як сказати по-іншому? »(Тече, дзюрчить, ллється). До другого словосполученню такі відповіді: «Лине, поспішає, летить».

Підбираючи синонім до словосполучення, діти деколи відповідають не одним словом, а пояснюють сенс всього словосполучення. Наприклад: «Свіжий хліб» – відповіді: «Щойно спечений», «Сьогодні тільки зробили», «Тільки привезли з магазину». «Свіжа газета» – відповіді: «Недавно куплена», «Тільки що випустили» та ін.

Ця робота корисна тим, що привчає до зіставлення предметів і явищ навколишнього світу. Антоніми, крім того, є і засобом виразності мовлення.

Підбір антонімів спочатку слід виробляти, використовуючи наочний матеріал (предмети, картинки). Так, наприклад, можна запропонувати картинки із зображенням високого і низького будинку, великого і маленького яблука, короткого і довгого олівця і т. п. Дорослий запитує: «Цей олівець довгий, а цей …?» Можна використовувати і вправи без застосування наочності , наприклад: «Камінь важкий, а пух …? Річка широка, а струмок .. .? » Для уточнення змісту слів протилежного значення корисно запитати:« Що буває широким? А що буває вузьким? ».

Ці вправи сприяють уточненню його значення, систематизують ті знання, уявлення, які є у дітей.  Наприклад, на питання: «Що може бути похмурим?» – Діти відповідають: «Погода, небо, хмари, день, людина, настрій». «Що може бути свіжим?» – «Хліб, газета, вітер, капуста, трава, овочі, листя, яке щойно з’явилися». Як видно з цих відповідей, до вихідних багатозначних слів «похмурий», «свіжий» були підібрані слова, що характеризують різні їх значення, вони підходять за змістом.

Спочатку завдання на підбір синонімів і антонімів представляють для дітей труднощі. Але це до тих пір, поки вони не засвоїли зміст завдання: «Підберіть слова, близькі, схожі за змістом» або: «Підберіть до слова … слова, протилежні за змістом ». Дорослий спочатку сам називає потрібні слова, наприклад: «Заєць боягузливий. Як можна про нього сказати по-іншому?» Якщо діти не відповідають, він продовжує:« Можна сказати боязкий? А полохливий можна сказати про зайця? Так, про зайця можна сказати, що він боязкий, боязкий, лякливий. Це слова, близькі за змістом, «слова-друзі».

Для підбору синонімів можна задавати питання і після переказу дітьми того чи іншого твору. Наприклад, після переказу оповідання Л. Толстого «Пожежні собаки» дорослий запитує: «Який настрій був у мами, коли вона побачила, що її дочка жива? (Радісне, задоволений, веселий) А до цього мама плакала. Як сказати по-іншому, яке в неї був настрій?» (Вона була засмучена, засмучена, сумна).

Для активізації дієслів (дій) задаються аналогічні питання, наприклад: «З дерев падають листя. А як сказати по-іншому?» (Летять, кружляють, обсипаються) Або: «Побачивши мисливців, лисиця тікає. Як ще можна сказати, що вона робить?» (Тікає, забирає ноги, мчить, летить стрілою).

У формуванні вміння підбирати синоніми і антоніми дуже ефективні спеціальні мовні ситуації, коли діти ставляться в умови, що вимагають точного словесного позначення. Наприклад, давалася наступна ситуація: «Якщо часто йде дощ, небо затяглося хмарами, дме холодний вітер, то якими словами можна сказати про осінь, яка вона?» (Похмура, дощова, холодна). Потім дається протилежна ситуація: «Якщо восени блакитне небо, світить сонце, ще тепло, на деревах ще не опале листя, то як можна сказати про осінь, яка вона?» (Сонячна, тепла, золота, ясна). Подібні завдання займають нетривалий час і можуть бути використані на прогулянці.

Виконання таких завдань сприяє формуванню точності слововживання, вміння вибирати слова, точно позначають предмет, дія, якість. Наприклад, давалася така ситуація: «Папа став робити дітям гойдалки. Миша приніс йому мотузку. Папа сказав: «Ні, ця мотузка не годиться, вона обірветься, – і взяв іншу мотузку. – А ось ця ні за що не обірветься». Як можна сказати про таку мотузку? Яку мотузку взяв тато?» Вибір потрібного відповіді з синонімічного ряду «міцний, міцна». Будь-яке з цих слів буде доречним у відповідному словосполученні, тобто можна сказати і «міцна мотузка». Для пояснення інших значень слова «міцний» були дані пропозиції: «Саша ріс міцним хлопчиком», «Юра відчув під ногами міцний лід». Питання до них: «Що значить« міцний хлопчик», як ти розумієш? Як сказати по-іншому? (Сильний, здоровий) А що означає «міцний лід»? Як можна сказати по-іншому?» (Міцний, твердий). Правильний підбір синонімічних слів буде свідчити про розуміння значень слова« міцний ».

Для формування вміння правильно вживати слова слід практикувати завдання на складання пропозицій з окремим словом, причому в якості вихідних пропонуються багатозначні слова різних частин мови: іменники, прикметники, дієслова. Поєднуючи слова в словосполучення і речення, діти тим самим навчаються і осмисленого вживання слів у різних граматичних формах і значеннях. Спочатку вони складають двухсловні словосполучення і пропозиції, наприклад, зі словом «легкий» – «Легкий вітер», «Легкий пух». Потім з’являються і поширені пропозиції з тим же словом: «Упав з дерев легкий листик», «Днем були легкі хмари», «Легка метелик крутиться над квіткою» та ін.

Завдання на складання пропозицій потрібно використовувати частіше тому, що навіть при правильному розумінні значення слів відзначається невміння дітей скласти речення, правильно спожити їх за змістом.

Розвитку мови сприяють і розвивають безкоштовні флеш ігри для дівчаток та хлопчиків, якими рясніють сайти для дітей та батьків.

Для активізації словника ефективним є складання загадок самими дітьми. Дуже важливо, щоб дитина могла не тільки назвати предмет, а й правильно позначити його якості, дії з ним. Спочатку загадує предмет дорослий, а потім діти. Ось деякі з загадок, придуманих дітьми: «У темній кімнаті біле полотно висить, щоб фільми дивитися», «Прямокутний і говорить», «Ніс п’ятачком, вона хрюкає» та ін.

Уміння виділяти і називати ознаки, якості треба розвивати, використовуючи і повсякденні спостереження, екскурсії. Так, наприклад, проводячи екскурсію восени, дорослий звертає увагу на забарвлення листя, на осіннє небо, задає питання: «Яке небо? Які листя? і т.ін. У своїй промові він повинен більше вживати різного роду визначень.

Лексичні вправи, які проводяться як частина заняття, виконують як би подвійну функцію: допомагають розвивати словник і готують до виконання завдань за зв’язного мовлення. Таким чином, лексична робота важлива і для розвитку довільності мови, вміння свідомо вибирати найбільш доречні для даного висловлювання мовні засоби, тобто в кінцевому підсумку служить розвитку зв’язності мови.

Голосні звуки – звуки, які утворюються тільки за допомогою голосу. При вимові голосних звуків повітря вільно виходить через ротову порожнину, не зустрічаючи перешкод.

Приголосні звуки – звуки, які утворюються за допомогою голосу та шуму. При вимові приголосних звуків на шляху потоку повітря виникають перешкоди, що чинять органи мовлення.

Усім нам відомо: головне не гроші, а здоров’я. Ми хочемо, щоб наші діти в першу чергу були здоровими. Але що ми під цим розуміємо? Щоб дитина не хворіла? Але це не зовсім так.

Здоров’я – це комплекс фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних вад. Якщо висловитися інакше, то здоров’я – це коли все добре, а не просто непогано. Однак якщо людина має дефект мови, про який душевний комфорт можна говорити?

Мовні патології вносять в життя відчутний дискомфорт. Це і комплекси неповноцінності, обмежена соціалізація, глузування однолітків і навіть дорослих оточуючих людей.

Коли у дитини є проблеми з мовою, то найчастіше це не тільки мовна проблема – це проблема різних фізіологічних і психологічних процесів в організмі, сукупно роблять негативний вплив на здоров’я.

Як відомо, існує чимало різновидів масажу. Масажі для релаксації і отримання задоволення, тонізуючий масаж, косметологічний масаж, лікувальні масажі різних зон тіла. Поряд з цими видами масажів існує і розвиваючий логопедичний масаж. Правильно здійснюваний логопедичний масаж може допомогти дитині з проблемами мови так, як не допоможе жоден лікарський засіб.

Організм дитини має величезний закладений природою власний потенціал. І наше завдання – допомогти малюку виправити несимпатичний недуг без застосування ліків, які часто не тільки не допомагають, а й гальмують розвиток мови.

В останні роки все більше лікарів і фахівців логопедів-дефектологів, звертають свою увагу на нетрадиційні методи лікування, ефект від яких підтверджують як і записи в медичних картах, так і відгуки самих батьків.

Масаж як один із засобів фізичного та енергетичного впливу на фізичне тіло може не тільки розслабляти або тонізувати, а й значною мірою сприяє прискоренню розумового, мовленнєвого та фізичного розвитку дитини.

В логопедичнії практиці масаж застосовується для досягнення кращого результату в корекції дитячих мовних порушень. За допомогою масажу впливають в першу чергу на нервову систему, координуючу роботу інших органів і систем організму, підвищуючи при цьому імунітет і інші захисні сили.

На відміну від традиційного масажу, логопедичний масаж спрямований на корекцію мови і поведінкові проблеми, які має переважна частина дітей з порушеннями мови.

Логопедична практика завжди використовувала елементи масажу, проте належної уваги цьому методу приділялося небагато. Найчастіше застосовувалися традиційні методи впливу на дитину, які не справлялися з усіма існуючими проблемами, тому що всі органи і системи в організмі працюють в тісному взаємозв’язку і являють собою єдине ціле. Жоден орган, що має патології, вже не можна розглядати окремо від інших.

В останнє десятиліття серед логопедів-дефектологів намітилося розуміння того, що для досягнення найкращих результатів у дитини необхідний комплексний масаж, впливаючи не тільки на уражений орган, а й на весь організм в цілому.

В даний час ми можемо спостерігати значне зростання числа соматично ослаблених дітей та числа дітей з мовними проблемами мови і недорозвиненням психічних процесів, таких як увага, пам’ять, мислення, логіка, уява. Об’єктивні медичні обстеження в більшості випадків не можуть діагностувати грубі соматичні патології у таких дітей, і тим не менш, дитячі проблеми не йдуть, а часто і посилюються.

Після множинних обстежень та консультацій провідних фахівців ці недоліки малюка нікуди не подінуться, так як з медичної точки зору дитина може бути повністю здорова, але при цьому наглядова мама може помічати, що вона відстає від своїх однолітків по здоров’ю, розвитку, має порушення поведінки. Батьки звертаються до лікарів, але виразне лікування дітей їм ніхто не пропонує. Проблеми малюка, що намітилися в дитячому саду, поглиблюються в 1 класі і накопичуються як сніжний ком далі, якщо терміново не почати вживати адекватні заходи.

Необхідний системний комплексний підхід до корекції мовного розвитку та супроводжуючого її психічного і соматичного здоров’я дитини. Для “простих” випадків користь такого підходу в поліпшенні загального розвитку дитини, підвищення активності, зростанні захисних сил організму, мами відзначають що дитина різко “порозумнішала” і “подорослішала”. У складних випадках саме масаж є поштовхом для імунної системи, якого не вистачало дитині, щоб впоратися з тим чи іншим порушенням. Коригуються за допомогою масажу і поведінкові проблеми, що полегшує роботу з дитиною фахівців.

Такий нетрадиційний, але простий метод, як масаж простий, доступний, ефективний, не має обмежень за віком, при цьому індивідуальний підхід  фахівця до роботи з дитиною дає відмінний результат. 

Використання масажу сприяє поліпшенню пам’яті, розвитку уваги, знижує стомлюваність і підвищує працездатність, стабілізує роботу нервової системи, допомагає зняти стресовий стан, має загальну оздоровлюючу роль.

При цьому масаж значно посилює ефект роботи логопеда, адже дитина починає краще засвоювати матеріал, більше запам’ятовує, починає краще висловлювати свої думки.

Мета логопеда максимально освоїти методику масажу, розроблену з урахуванням корекції мовних порушень, надати зміцнює дію на мовні і немовні функціональні системи дитини.

Важливо розуміти, що при всіх позитивних сторонах і бажанні зробити масаж дитині, ні в якому разі не варто намагатися робити його самостійно або довіряти дитину непрофесіоналові. Т.к. ми говоримо не про звичайний  масаж, описаний в багатьох посібниках, а саме про логопедичний, який націлений на певну допомогу дитині.

Не володіючи інформацією і практикою в достатньому обсязі, не маючи розуміння, який саме – розслабляючий або тонізуючий масаж потрібен у даний момент дитині, можна нашкодити, і наслідки можуть бути серйозними. Ви ж не намагаєтесь лікувати собі зуби підручними засобами?