Пам'ятки

 

 

ВИМОГИ ЗІ СТВОРЕННЯ БЕЗПЕЧНИХ УМОВ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ СТРИБКІВ

 

Під час виконання стрибків, зокрема підстрибування, слід учити дітей м’яко приземлятися на носки, пружинячи зігнутими колінами і поступово опускаючись на п’яти.

Зістрибування з лави, колоди, піднятої дошки

У місцях приземлення дітей під час зістрибування з лави, колоди, піднятої дошки має бути м'який настил  - мат, татамі тощо.

Інструктор з фізкультури має знаходитись у кінці лави, колоди чи піднятої дошки збоку від дітей і страхувати їх під час зістрибування, тримаючи за одну чи дві руки. Він має зосереджувати увагу дітей на м'якому приземленні.

Вихователь має допомагати дітям підніматися на лаву, колоду чи підняту дошку, страхуючи їх за одну чи дві руки.

                           

Увага! Страхування обов’язкове у всіх видах стрибків, особливо під час стрибків з розбігу. Страхуючи дитину під час стрибків педагог завжди має стояти збоку від неї у місці приземлення.

                                                                                                                               

 

ВИМОГИ ЗІ СТВОРЕННЯ БЕЗПЕЧНИХ УМОВ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ВПРАВ З РІВНОВАГИ

Вправи з рівноваги мають дуже велике значення для дітей дошкільного віку, оскільки вміння зберігати рівновагу необхідно дитині не лише під час виконання вправ, але й у повсякденні. Утримання рівноваги забезпечується рефлекторно за рахунок узгодженої роботи сенсорних систем та вестибулярного апарату. В умовах дошкільного закладу для розвитку відчуття рівноваги використовують канат, дошку, гімнастичну лаву, колоду, куб, батут, вкопані у грунт  автомобільні покришки тощо. При цьому обов’язково навколо спортивних снарядів слід укладати гімнастичні мати, щільно притискуючи їх один до одного, та закріплювати так, щоб уникнути їх ковзання.

Вправи на колоді, лаві та піднятій дошці.

На початку навчання дітей ходьбі у рівновазі по лаві, колоді чи піднятій дошці, слід використовувати лише один снаряд, щоб забезпечити страхування кожної дитини.

       

Дитину слід тримати за руку, допомагаючи піднятися на снаряд, а потім страхувати, супроводжуючи її від початку пересування до кінця. Під  час спускання чи зістрибування з лави, колоди чи піднятої дошки слід стояти з боку дитини, надаючи їй допомогу. З  іншими дітьми, які стоять у колоні по – одному та готуються до виконання вправи, має знаходитися помічник вихователя.

Якщо ж надалі вправи з рівноваги діти виконуватимуть по підгрупах і буде використано дві лави, колоди чи підняті дошки, то інструктор з фізкультури має стояти між спортивними снарядами у кінці руху та страхувати дітей під час зістрибування. Вихователь групи при цьому має стояти між двома спортивними снарядами на початку руху дітей, допомагаючи піднятися на снаряд.

       

За потреби можна страхувати дітей, просовуючись між двома спортивними снарядами спиною вперед обличчям до дітей до кінця руху.

       

Якщо вправи з рівноваги діти виконують поточним способом, то слід стежити, щоб на спортивному снаряді одночасно перебувало не більше чотирьох дітей. Страхувати дітей при цьому слід з обох боків лави, колоди чи піднятої  дошки

           

Примітка: страхувати дітей під час виконання вправ на похилій поверхні піднятій з одного боку дошці) здійснюється аналогічно.

Увага! Слід забороняти дітям:

 

ВИМОГИ ЗІ СТВОРЕННЯ БЕЗПЕЧНИХ УМОВ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ВПРАВ НА КІЛЬЦЯХ

У місцях виконання вправ на кільцях слід обов’язково укладати і міцно закріплювати мати, щоб вони не ковзали по поверхні.

   

Під час виконання вправ на кільцях інструктор з фізкультури чи вихователь має страхувати кожну дитину окремо, стоячи з боку від неї, підтримуючи її за спину.

     

Виконання вправ у підтягувані на руках з діставанням кілець підборіддям потребує страхування дитини зі спини захватом під руки. Під час виконання складних вправ слід страхувати дитину, стоячи боком до неї та допомагаючи за потребою.

Увага! Доти, доки дитина не почне впевнено виконувати всі вправи на кільцях, її необхідно страхувати повсякчас підтримуючи.

     

Висота кілець від підлоги може бути різною, залежно від росту та віку дитини, але такою, щоб дитина, піднімаючись на носки, змогла дотягнутися до кілець руками та захватити їх.

     

Слід стежити за тим, щоб діти виконували захват кілець руками хватом зверху: чотири пальці – зверху, великий – знизу. Від правильного захвату кілець руками залежить ступінь самострахування, тому захват має бути міцним.

       

Перед виконанням вправ руки необхідно посипати товченою крейдою чи витерти ганчіркою для того, щоб вони не були слизькими і не ковзались.

                 

Увага! При виявлені почервонінь на долонях дитини, необхідно припинити виконання вправи.

 

ВИМОГИ ЗІ СТВОРЕННЯ БЕЗПЕЧНИХ УМОВ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ВПРАВ З МЕТАННЯ

Для виконання вправ з метання на дальність та у ціль слід заздалегідь підібрати відповідне місце чи використати спеціально призначене для цього місце, яке добре проглядається та знаходиться на значній відстані від громадських місць, будівель тощо. Навчання дітей метання тенісних м’ячів чи торбинок з піском здійснюють фронтальним способом у шерензі з дотриманням відповідної дистанції між дітьми та інтервалу між кидками.

   

Вправу слід виконувати лише за сигналом інструктора з фізкультури чи вихователя. Це можуть бути свисток, оплеск у долоні, голосовий сигнал тощо.

   

Після виконання кидка за сигналом вихователя діти забирають свої м’ячі чи торбинки та повертаються на свої місця кроком.

Під час виконання вправ з метання педагог стоїть з одного боку від дітей. Контролюючи виконання вправ та допомагаючи виправляти помилки, а з другого боку шеренги – помічник вихователя.

Увага! Слід забороняти дітям:

ВИМОГИ  ЗІ СТВОРЕННЯ БЕЗПЕЧНИХ УМОВ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ВПРАВ З ЛАЗІННЯ ТА ПОВЗАННЯ

   

Для виконання вправ з лазіння використовують гімнастичну стінку, драбину, гірку – драбину, дугоподібну драбину, канат, горизонтальну та похилу дошки тощо. У місцях розміщення спортивних снарядів обов’язково укладають та закріплюють гімнастичні мати.

Лазіння по гімнастичній стінці, мотузяній та дугоподібній драбині, повзання по похилій дошці.

Під час розучування дітьми вправ на лазіння по гімнастичній стінці чи мотузяній драбині слід страхувати кожну дитину, підтримуючи її за спину та руку під час підйому та спуску. Помічник вихователя у цей час має контролювати дії дітей, які чекають черги чи виконують окремі підготовчі вправи. Слід стежити за тим, щоб діти виконували захват рейок драбини хватом зверху: чотири пальці – зверху, великий – знизу.

     

Якщо діти засвоїли рух, можна використовувати для вправ два прольоти гімнастичної стінки одночасно. При цьому педагог має стояти між прольотами гімнастичної стінки та страхувати дітей зліва та справа від себе.

     

Під час розучування вправ на повзання по похилій дошці слід страхувати кожну дитину, стоячи з боку від неї та підтримуючи її зі спини. Помічник вихователя контролює дії дітей, які чекають своєї черги.

     

Під час виконання вправ з повзання по двох похилих дошках, закріплених одним кінцем за рейку гімнастичної стінки на потрібній висоті, педагог стоїть спиною до гімнастичної стінки та страхує дітей за потребою.

     

Повзання різними способами по похилій дошці потребують особливої уваги з боку педагога:

   

На гірці – драбині та на похилій дошці страхувати дитину слід збоку від неї.

   

Навчати дітей лазіння по дугоподібній драбині на майданчику слід, страхуючи кожну дитину по черзі. При цьому інструктор з фізкультури має супроводжувати дитину від початку руху до кінця. Вихователь під час виконання вправи певною дитиною контролює дії інших дітей, що очікують черги.

   

Згодом, коли діти засвоюють цей рух, їх страхують за потребою.

Увага! Слід забороняти дітям:

Лазіння по канату, жердині

 

Для навчання дітей дошкільного віку лазіння по канату чи жердині слід використовувати канат чи жердину відповідного діаметру, щоб дитина могла зручно обхопити їх рукою.

 

Під час виконання вправ на канаті чи жердині слід страхувати кожну дитину окремо, стоячи боком до неї та підтримуючи її спочатку зі спини під  руки, а потім – під сідниці і під стопи, допомагаючи при цьому виконувати правильний захват канату чи жердини ногами.

 

Під час спуску слід звертати увагу дитини на виконання перехвата руками зі збереженням захвата ногами, страхуючи дитину у зворотному порядку – спочатку під стопи, потім під сідниці і під руки.

 

Навіть коли дитина гарно засвоїла вправу і виконує її самостійно, інструктор з фізкультури має стояти поруч, щоб за потреби підстрахувати її.

Увага! Слід забороняти дітям:

 

ВИМОГИ ЗІ СТВОРЕННЯ БЕЗПЕЧНИХ УМОВ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ХОДЬБИ ТА БІГУ

     

Під час виконання ходьби та бігу необхідно слідкувати за інтервалом, дистанцією та темпом руху. Педагог має знаходитися за межами кола, щоб тримати у полі зору всіх дітей і  постійно регулювати відстань між першою та останньою дитиною.

     

Під час проведення бігу на швидкість з різних вихідних положень слід використовувати імітаційні рухи, які дають змогу підвищити ефективність старту.

   

У зоні виконання бігових вправ не має бути зайвих предметів. Обладнання і атрибути, які будуть задіяні на занятті, слід розміщувати на безпечній відстані, щоб вони не заважали руху дітей.

   

Вимоги до проведення бігових вправ на свіжому повітрі:

   

Щоб забезпечити позитивну динаміку розвитку швидкості та витривалості під час бігу у дітей трьох – семи років, слід поступово ускладнювати бігові вправи, а саме: збільшувати дистанцію, час, темп. При цьому обов’язково слід ураховувати вік, психофізичні особливості кожної дитини та стан її здоров’я. Занадто велике навантаження під час виконання бігових вправ можна визначити по зовнішнім ознакам дитини, а саме: сильне почервоніння обличчя, кашель, задишка.

   

Усі бігові вправи обов’язково мають чергуватися з дихальними вправами.

   

Якщо дитина довго не відвідувала дошкільний заклад чи хворіла, їй слід пропонувати скорочену дистанцію чи біг, що чергується з ходьбою та виконанням дихальних вправ. У деяких випадках замість бігу можна запропонувати дріботливу ходьбу з активною роботою рук та дихальними вправами.

     

Кожного разу після проведення бігових вправ слід проводити спеціальну дихальну гімнастику, вправи якої діти поступово запам’ятовують і надалі виконуватимуть самостійно, переходячи від бігу до ходьби.

 

ВИМОГИ ЗІ СТВОРЕННЯ БЕЗПЕЧНИХ УМОВ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ШИКУВАННЯ ТА ПЕРЕШИКУВАННЯ

Під час проведення вправ:

 

 

Головний секрет гарного самопочуття дитини в дошкільному закладі – в її активній діяльності. Ось чому рухливість вважається одним з критеріїв оцінки правильної організації режиму дня.

Рухова активність – природна потреба людини. Від того, наскільки ця потреба задоволена, залежить подальший структурний розвиток організму. Ця істина, відома з давніх часів, сьогодні набуває неабиякої ваги й актуальності. Як не дивно, але у сучасному світі, що перебуває у невпинному русі, самі люди рухаються мало: сидять на роботі, у транспорті, вдома та на відпочинку. Спосіб життя дорослих позначається і на малюках. І навіть у наймолодших трапляються гіподинамії!!!

На жаль, доволі часто батьки обмежують рухову активність своїх дітей, втихомирюючи їх, або навіть забороняючи бігати, стрибати, шуміти, тобто «заважати» дорослим. Нерідко з вуст дорослих звучить: «не бігай багато, бо спітнієш і застудишся», «не катайся на велосипеді, бо впадеш» тощо. Подібні обмеження аж ніяк не сприяють фізичному і психічному розвиткові дитини, закріпленню рухових навичок, загартуванню та формуванню адаптаційних реакцій до мінливого зовнішнього середовища.

Тож саме час бити на сполох, адже зниження рухової активності зумовлює цілу низку проблем: загальмовується обмін речовин в організмі, погіршується робота кардіореспіраторної, центральної нервової систем, ослаблюється кістково-м’язовий апарат, зменшується опірність організму проти психічних розладів та інфекційних захворювань. Малорухливий спосіб життя і низький рівень фізичної підготовленості – першочергові фактори слабкого здоров’я людини.

Запобігти цим проблемам можна лише за правильної організації життєдіяльності та рухової активності малюків.

У кожної дитини свої індивідуальні особливості: характер, здібності, схильності, інтереси, життєвий досвід, так як і свій рівень рухової активності. Навіть при ознайомленні з новою іграшкою діти проявляють свою активність по-різному. Наприклад, іграшкову машину одна дитина возить, сидячи на килимку, друга – лежачи на підлозі; третя – різко штовхає машину та із задоволенням біжить за нею. Деякі діти, особливо на третьому році життя, можуть довго без будь-який емоцій і додаткових рухів возити машинку по колу, тримаючи за мотузку. До кожного з цих малюків потрібен свій підхід.

Зважаючи на визначені орієнтовні норми рухової активності малюків, вирізняють дітей з високою, середньою і низькою рухливістю.

Малюки, показники рухової активності яких найбільше відповідають нормі, вважаються дітьми із середньою рухливістю. Для них характерна врівноважена й спокійна поведінка, рівномірна рухливість протягом усього дня. У кожній групі дитячого садка таких дітей майже половина або трохи більше. Інтенсивність їхньої рухової активності може бути ледь підвищена або знижена, однак це не впливає на їхню загальну поведінку. За добре організованих умов вони самостійно проявляють активність, ініціативу в руховій діяльності, їхні рухи зазвичай упевнені, чіткі, точні, цілеспрямовані.

Середня добова кількість кроків у цих дітей коливається в межах 5300-6800 кроків, тривалість рухової активності – 2,5-3 години, інтенсивність – 32-58 рухів за хвилину.

Діти з високою рухливістю завжди дуже вирізняються серед однолітків, хоч і становлять приблизно одну п’яту від загальної кількості дітей групи. Середня добова кількість кроків у них – 8000-10000 кроків. До речі, у поведінці таких дітей найбільш яскраво простежується сезонне коливання рухової активності. Так, індивідуальні прояви тривалості й інтенсивності рухової активності коливаються у різні пори року в межах 140-215 хвилин на день і 55-110 рухів за хвилину.

Підвищена інтенсивність може зумовлюватися великою потребою таких дітей у русі і дефіцитом часу або обмеженим простором для її реалізації. Через надмірну рухливість ці малюки не вникають у суть своєї діяльності, до кінця не усвідомлюють її. З усіх видів рухів вони найчастіше обирають біг та стрибки, уникають тих, які потребують точності, стриманості, зосередженості. Їхні рухи швидкі, різкі, часто хаотичні. Однак упродовж дня у них можуть спостерігатися різкі спади активності.

У роботі з такими дітьми основну увагу в розвитку рухової активності дітей з високою рухливістю треба приділяти вдосконаленню вміння керувати своїми рухами, точно виконувати їх, вихованню посидючості, терплячості.

Діти з низькою рухливістю зазвичай становлять одну четверту частину від кількості дітей у групі. Об’єм рухової активності в них невеликий – від 2800 до 4500 кроків на день, тривалість – 30-40 хвилин за час перебування у дитсадку. Малорухливі діти часто мляві, пасивні, швидко втомлюються. Вони намагаються усамітнитися, знайти собі тихе, затишне місце, обирають для себе діяльність, що не потребує широкого простору й великої кількості рухів. Часто невпевненість і невизначеність у рухах виявляється у таких дітей під час ходьби, яка має приблизно такий вигляд: крок – зупинка – півкроку або крок на місці – знову зупинка.

Малорухливість може бути пов’язана зі станом здоров’я, психологічними проблемами або способом життя в сім’ї.

Таких дітей варто зацікавлювати різноманітними видами діяльності, пов’язаними з розвитком рухових умінь і навичок.

Умовно рухова активність дітей поділяється на цілеспрямовану та довільну. Виконання фізичних вправ під керівництвом вихователя під час занять, ранкової гімнастики, рухливих ігор є цілеспрямованою руховою активністю. Вона має становити не менше 1,5-2 години на день з урахуванням раціонального розподілу в розпорядку дня.

До довільної рухової активності належать самостійні ігри (здебільшого під час прогулянок), виконання фізичних вправ, різні пересування, коли діти вільні від занять або їхні дії пов’язані із самообслуговуванням. У дитячому закладі довільну рухову активність значною мірою регулює вихователь.

Підвищенню рухової активності сприяють достатня площа для ігор і самостійної діяльності, правильне розміщення обладнання та іграшок. Розташування обладнання має сприяти виникненню рухової творчості дітей, закріпленню у них набутих умінь та навичок.

Доречно спонукати малят використовувати в іграх доступний фізкультурний інвентар (м’ячі, обручі, скакалки). Наприклад, запропонуйте уявити, що обруч – це будиночок, віконечко, машина, мотоцикл тощо. Зі скакалки можна зробити доріжку, мікрофон, змію абощо. Спочатку варто показувати дітям, які дії можна виконувати з тими чи іншими предметами, пізніше малюки зможуть фантазувати і самостійно використовувати потрібний інвентар.

Різноманітність ігрового матеріалу викликає у дитини інтерес до рухів, попереджає формування рухових стереотипів, розвиває творчі здібності, вміння використовувати фізкультурне обладнання у різних видах діяльності.

Організація самостійної рухової діяльності малюків передбачає постійне спостереження вихователя за ними і своєчасне переключення їхньої уваги з одного виду діяльності на інший, контролювання, щоб рухові дії чергувалися з короткочасним відпочинком. Крім того, педагог має стежити за правильним виконанням рухів у побутовій діяльності, під час ігор та прогулянок.

Отже, правильна організація рухової діяльності дітей – запорука їхнього гармонійного всебічного розвитку та міцного здоров’я. Завдання вихователя – грамотно організувати руховий режим дитини в дитсадку і проводити роботу з батьками вихованців по організації оптимального рухового режиму дитини вдома.