Навчаємося разом

Час летить дуже швидко, наші дітки дуже швидко виростають і стають дорослими, не встигнеш і оком моргнути. Здається, ще недавно він був малюком, робив свої перші кроки, а зараз він, подорослішавши, пізнає світ, вчиться багато чому і хоче все знати. Як же бути батькам?

У дошкільному віці дитину треба багато чому навчити, щоб їй було легше в школі: засвоювати шкільний матеріал, спілкуватися з однолітками, вчитися аналізувати і міркувати. Цей період вимагає чимало зусиль і терпіння від батьків. Але вчити дитину, наприклад, математиці або письму необхідно, якщо ви хочете, щоб ваша дитина була розумною і грамотною.

Звичайно, в школі за програмою навчатимуть багато чому. Але ви, як батьки, самі також повинні вчити свого малюка, адже дитині легше сприймати нову інформацію від рідної людини, ніж від вчительки або виховательки. Дитину слід вчити так, щоб вона гармонійно і правильно розвивалася, і була готова до школи як фізично, так і психологічно. Ви повинні бути і батьками, і хорошими друзями, і вчителями, які дадуть знання.

Своє чадо необхідно вчити всьому, а не тільки тим навичкам і знанням, які стануть в нагоді в школі або будуть вивчені за шкільною програмою. Потрібно також вчити тому, що знадобиться в побуті, в житті кожної людини. Приміром, в'язанню, шиттю, як правильно використовувати певні предмети і інструменти. У цьому вам зможуть допомогти книги з в'язання, рукоділля, інформація з Інтернету і, власне, особистий досвід.

Пам'ятайте про те, що все починається з сім'ї. Саме сімейне виховання закладає якийсь стержень. Характер і подальша доля дитини напряму залежить від того, як з нею спілкуються батьки, як вони себе ведуть між собою. Не варто забувати, що дитина вбирає в себе все, що бачить або чує, адже ви, часом і несвідомо, подаєте їй модель поведінки, яку вона вважає правильною.

Ваше неправильне виховання або нехтування інтересами дитини дадуть рано чи пізно свої результати. Ваша дитина може потерпати через шкільні невдачі, важко входити в колектив, не мати бажання вчитися. Такий результат може бути наслідком батьківських прорахунків і помилок, відносин, які панують в сім'ї.

Всі батьки піклуються про те, щоб їхня дитина була одягнена, взута і сита. Але повноцінне виховання - це і підготовка до школи, і психологічне виховання. Адже психологічний розвиток - це становлення дитини, як особистості. Що, само по собі, дуже і дуже важливо!

перед прийомом їжі обов`язково мити руки з милом, витирати їх індивідуальним рушником, самостійно сідати на стілець та підсовувати його до столу;
під час прийому їжі охайно вживати тверду їжу; відламівати хліб маленькими шматочками, заїдати його рідкою їжею (суп, борщ тощо); самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки; не обливатись;
після прийому їжі користуватися серветкою, вставати зі стільця.

Якщо дитина харчується у дитячому садку, відкоригуйте режим харчування вдома, урахувавши поживну цінність їжі, що подається у дошкільному закладі, та часи прийому їжі.

Формуйте у дитини культурно – гігієнічні навички під час вживання їжі. Навчайте малюка підтримувати чистоту навколо себе, бути охайним.Обговорюйте з дитиною правила розпорядку, пояснюйте їй, що і як треба робити. При цьому важливо виховувати у дитини культуру поведінки, розвивати мовлення, вміння орієнтуватися у навколишньому світі:

привчати розуміти призначення й основні якості предметів побуту, називати їх (тарілка велика, маленька, глибока, мілка тощо), вчити розуміти і називати дії з предметами (з чашки п`ють, ложкою їдять тощо);
виховувати слухняність, пошану до дорослих;
заохочувати висловлювати прохання;
навчати словам ввічливості.

Подбайте про те, щоб посуд, з якого їсть дитина, завжди був чисто вимитим, їжа свіжою, щойно приготованою. Свіжі овочі та фрукти перед вживанням обдавайте окропом для знищення патогенних мікроорганізмів.

У разі епідемії гострих кишкових інфекцій чи грипу обов`язково дотримуйтеся порад санітарно – епідеміологічних станцій.

Вчіть дитину самостійності і незалежності!

Потреба відчуття свободи вибору закорінена глибоко в людській натурі. Вона з'являється ще у немовлят, які реагують сміхом і радістю на ігри, в яких самі можуть встановлювати правила гри. І це повністю природно, що діти прагнуть до незалежних, самостійних дій. Вони хочуть контролювати те, що з ними і довкола них відбувається.

Якщо ми хочемо, щоб наші діти виросли людьми, які можуть розумно керувати своїми вчинками, які в важкі хвилини зможуть знайти в собі опору і дати опору іншим, ми повинні від самого народження дбати про розвиток їх внутрішньої самостійності. Дуже важливо показати нашим дітям, що вони самі можуть контролювати і керувати своїм життям. Що можна бути самостійними і незалежними, що кожна людина є обдарована творчою силою і свободою вибору.

Як виховувати дитину незалежною і самостійною людиною, але водночас вразливою на почуття і потреби інших людей?

Американський психолог Клавдій Штайнер сформулював десять засад, які можуть нам у цьому допомогти:

Коли приходить на світ твоя дитина, це означає, що протягом наступних 18-ти років будеш зобов'язаний забезпечити їй прожиток і опіку. Водночас постарайся, щоб ваш зв'язок не перетворився в залежність. Дай дитині стільки незалежності і самостійності, скільки вона подужає витримати.
В вихованні найважливішим є розвиток дитини. Ти повинен забезпечити їй можливість щораз більшої свідомості, впевненішої почуттєвості і спонтанності. Жодна мета (дисципліна, добрі манери, вміння пристосовуватись) не повинні заступати право дитини до гідності та індивідуальності.
Кожна людина, а відповідно і дитина, має право виражати свої почуття: як позитивні, так і негативні. Заохочуйте дітей висловлювати свої почуття («Не люблю, коли ви мене перебиваєте! Я не вмію думати так швидко, як ви!»); вчіть дитину розуміти і приймати почуття інших людей ("Я посварився з мамою так, як ти сваришся з братом, інколи так буває, що люди сваряться").
Дозвольте дитині користуватися своїм розумом та інтуїцією. Нехай розвиває в собі здатність до дослідження світу і вчиться робити власні висновки. Замість тверджень і наказів вживай раціональні аргументи, будь готовим до зміни чи поправки своєї позиції. Звертай увагу на те, чи варто щось зробити, а не на те – можна чи не можна.
Ніколи не кажи неправди своїм дітям! Якщо вважаєш, що не хочеш чогось розповідати, поясни їм, чому так робиш.
Не вгамовуй спонтанності дитини, не обмежуй її рухливості (в межах реальної, а не вигаданої безпеки). Дозволь, щоб дитина вивчала світ всіма способами. Ніколи не застосовуй фізичної сили, це вдаряє по гідності дитини: не штовхай, не тряси, не бий!!! Якщо інколи в пориві гніву щось таке трапиться, попроси пробачення в дитини, але не виправдовуйся. Старайся, щоб це більше не повторювалось.
Якщо в дитини виникають якісь труднощі, не приймай жодних мір, поки це не буде необхідним. Хай дитина пробує сама знайти вихід і зарадити в ситуації. Дай дитині шанс, а якщо ж їй не вдасться, ніколи не говори: "А я тобі казав!".
Не вчи суперництва. Його й так достатньо в садку і в школі. Не порівнюй дитину з іншими, бо вона не є псом на виставці собак. Завжди будуть діти у чомусь кращі, а в чомусь гірші від твоєї дитини. Вчи дитину співпраці – показуй, в чому вона полягає.
Не дозволяй дитині порушувати твою самостійність та індивідуальність. Шануй потреби дитини, але вимагай також поваги до твоїх власних потреб і бажань. Маєш право на свій власний час, простір, маєш право радіти життю також і без товариства твоєї дитини.
Довірся людській натурі і повір в свою дитину! Це довір'я буде рости разом з твоєю дитиною, її самостійністю і любов'ю до тебе.

Ось такі чудові засади виховання пропонує нам американський психолог.

Джерело: http://dyvensvit.org

Як навчити малюка користуватися ложкою і вилкою

Поступово і систематично потрібно вчити дитину, як слід їсти і пити, правильно тримати себе за столом. На перших порах потрібно навчити її тримати ложку. Для цього дитині дають в руку чайну ложку і привчають набирати в неї кашу. В цей же час можна кормити дитину з іншої ложки. Під час годування стежте, щоб вона тримала ложку в правій руці. Коли дитина навчиться сама їсти кашу, їй можна давати самостійно їсти суп, що нерідко сприяє поліпшенню апетиту. Спочатку допускається, щоб дитина тримала ложку, стискуючи її в кулачку.

У півтора - два роки потрібно привчати дитину тримати ложку трохи нижче широкої частині ручки трьома пальцями - великим, вказівним і середнім. Коли дитина опанує цей прийом, привчайте її правильно зачерпувати їжу, підносити ложку до рота частиною, що не звужується, а бічною стороною. Вчасно підказуйте дитині, щоб вона не засовувала ложку в широко розкритий рот і не засмоктувала кінчик ложки.

Виделку дають дитині приблизно з 3 років, тоді, коли вона вже розуміє небезпеку уколотися гострим предметом. Вилка дитини має бути маленькою і не занадто гострою. На перших порах маленьку дитину навчають їсти вилкою, тримаючи її тільки в правій руці. Їй пояснюють і показують, що вилку тримають по-різному, в залежності від того, що їдять. Якщо на тарілці лежить, приміром, смажена картопля, шматочки м'яса або риби, то виделку тримають так, щоб нею було зручно наколювати шматки їжі, тобто зубами донизу. У тих випадках, коли їдять пюре, кашу або іншу розсипчасту їжу, треба повернути вилку вигином догори, щоб було зручніше підгрібати страву. Привчайте також дитину, наколюючи їжу виделкою, тримати її похило до площини тарілки, інакше виделка може зісковзнути з гладкої поверхні і розбризкати вміст тарілки на скатертину.

Коли до сервіровки дитячого столу додають столовий ніж, дитині показують, як їм користуватися, вчать тримати ніж в правій руці. До цього ж часу слід навчити дитину користуватися виделкою, тримаючи її лівою рукою. Дитину потрібно привчати до того, що нарізувати ножем можна тільки ту їжу, яку неможливо відокремити за допомогою виделки. Тому рубані котлети, запіканки, пудинги, рибу і т. п. вона повинна їсти тільки за допомогою виделки, без ножа. Поки дитина не звикне користуватися ножем, вона допомагає собі, підтримуючи їжу хлібною кірочкою, яку тримає в лівій руці. Не нарізуйте дитині і привчайте її саму не нарізувати усю їжу відразу. Нехай вона відрізує наступний шматочок після того, як попередній з'їдений. Інакше нарізана страва швидко охолоджується і стає несмачною.

Порцію їжі, що покладається на це годування, треба класти на тарілку відразу і привчати дитину з'їдати усе без залишку. Слід привчити дитину після їжи складати ложку, виделку і ніж тільки на свою тарілку, а не на скатертину, чашку ставити на блюдце, серветку, акуратно склавши, класти поряд з тарілкою.

Вставши із-за столу, дитина повинна підсунути стілець, на якому сиділа, оглянути своє місце, чи не пролито, чи не залишені крихти, і подякувати.

Дитину 3 - 4 років можна саджати за загальний стіл. З того дня, коли ви вирішили, що малюк обідатиме з дорослими, відведіть для нього певне місце за столом і не міняйте цього місця. Найзручніше посадити дитину поряд з матір'ю, ліворуч від неї.

Особливо дбайливо дитина відноситься до чистоти і порядку за столом, якщо вона сама бере участь в його сервіровці. Неприємно порушувати порядок, який сам тільки що створив, і тому дитина стане особливо уважно стежити за тим, щоб не пролити суп, не розкидати хлібні крихти, не покласти використану ложку і вилку на скатертину. Один з домашніх обов'язків, виконання якого цілком доступно дитині чотирирічного віку, - сервіровка столу. Спочатку малюк може приносити свою тарілку, правильно класти біля неї ложку і виделку, присувати свій стілець, допомагати принести серветки і т. п., а потім він навчиться і самостійно накривати стіл і прибирати із столу.

ЯК НАВЧАТИ ДИТИНУ СПІЛКУВАТИСЯ З ОДНОЛІТКАМИ?

Формуючи в малюка прагнення до спілкування, батьки мають заохочувати навіть найнезначніші його спроби гратися з однолітками. Якщо двоє малюків намагаються обмінятися іграшками, можна схвалити це: «Толя погрався і віддав Володі. Молодець!» Грається дитина сама, але поруч з іншими. Це також можна відзначити: вона навчилася не заважати, покладений початок поваги до справ оточуючих. Дорослий каже: «Добре грався, не заважав нікому». Маленьких дітей, які ще не вміють домовлятися між собою, слід спонукати до об’єднання з іншими малятами. Наприклад; «Запропонуй цій дівчинці свій совочок, хай пограється поруч із тобою», «Запитай, як звуть цього хлопчика, і пограйся з ним в м’ячика», «Запроси Павлика разом подивитися малюнки в книзі», «Сідайте поруч зі мною, і я розповім Вірі, Маринці і тобі цікаву казочку».

ЯК ПРИВЧИТИ МАЛЮКА ПРИБИРАТИ ІГРАШКИ ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ ГРИ?

Коли заняття або гра закінчені, від дітей, дійсно, вимагається вміння прибрати за собою все, із чим вони займалися. Це найважчий і не зовсім приємний обов’язок, який не завжди співпадає з настроєм дитини. Малюкам необхідно постійно нагадувати і показувати, як і де слід скласти іграшки. Іноді дитина, підкоряючись цій вимозі, виконує її формально, недбало. Наприклад, ставить пірамідки на місце, але вони не складені як належить, кільця нанизані непослідовно. Подібні дрібниці слід відзначити і попросити навести лад. Показати, як це зробити, або запропонувати: «Давай разом приберемо». Іноді «на допомогу варто підключити старшого брата чи сестру.

HotLog

блестяшки для аськи