Етика спілкування«Інвалідність» та знання з «доступності» та етикету
Правила коректної мови. Коли ви говорите або пишете про інвалідів:
Чому так говорити не можна? Деякі слова, перераховані в колонці "уникайте" таких питань не викликають. Очевидно, що, назвавши людину "гальмом" або "дефективним", ви образите її. Однак інші слова й обороти стали цілком звичними. Чому ж ми вважаємо, що вони образливі й не рекомендуємо користуватися ними в мові?
Дуже розповсюджений вираз "прикутий до коляски" - "приреченість", "ланцюги". Слова «глухий», «німий» - неможливість спілкування, контакту. «Хворий» - виходить, треба лікувати. Слова «глухий», «паралітик», «неповноцінний», «безрукий», «хворий» викликають співчуття й жалість. Бридливість викликають слова «каліка», «недоумкуватий», «даун». «Псих», «недоумкуватий», «ненормальний», «шизик», крім усього іншого, викликають страх, пов'язаний з непередбачуваністю, небезпекою. Це, на довершення всього, узагальнення, яких виховані люди уникають у будь-яких обставинах.
Вирази «людина з обмеженими можливостями», «людина на колясці», «людина із травмою хребта», «людина з інвалідністю», «невидющий» - викликають цілком нейтральні асоціації.
Слово « інвалід» викликає різні почуття, але в цілому, більшість людей уважає його прийнятним.
Деякі з оборотів видадуться, на перший погляд, надуманими й безглуздими. Швидше за все, у повсякденній мові не буде широко використовуватися "люди з обмеженими можливостями". По-перше, цей оборот занадто довгий, незграбний, а, по-друге, не точний: по великому рахункові, можливості будь-якої людини тією чи іншою мірою обмежені. Точно так само люди чи навряд будуть уживати в уснім мовленні "люди, що мають щиросердечні розлади," або "люди, з труднощами при пересуванні".
З іншого боку, є сленг, яким користуються інваліди, спілкуючись між собою. Вони вважають нормальним уживання таких слів, як "опорник", "спинальник", "шейник", "колясочник". Однак чи навряд можна очікувати, що ці вирази можуть уживатися широко й будуть зрозумілі публіці.
Ще одне, на що потрібно звернути увагу: вибираючи слова й вирази, слід уникати стереотипів. “Жертви” - це зайво драматичний образ вічно нещасної й безпомічної людини. "Герой", який, " незважаючи на щось", "подолав" і веде "нормальне" життя – теж дуже розповсюджений образ. Створюючи його в такому ключі, автор непомітно впадає в заступницький тон. Крім того, помніть, що, прагнучи до акуратності й коректності, потрібно уникати узагальнень і припущень. Не соромтеся запитувати, як буде вірніше, у самих інвалідів.
Ми розуміємо, що багато із читачів не погодяться з якими-небудь із запропонованих варіантів. Уже кілька років, наприклад, одні принципово вживають вира "люди з обмеженими можливостями", а інші вважають, що слово "інвалід" - набагато більш підходяще. Багато говорили нам, що можна вживати будь-яке слово, важливіше змінити стереотипи, які існують довкола нього.
Наша мова пов'язана з етикетом. Але, навіть використовуючи коректні вирази, можна поставити в неспритне положення й себе, і вашого співрозмовника, якщо не брати до уваги деякі нюанси, пов'язані з його інвалідністю. Коли не знаєш, як правильно поводитися, почуваєш себе ніяково й скованно. Ми прагнемо допомогти вам уникнути цього й пропонуємо рекомендації, написані інвалідами на підставі свого власного досвіду.
10 загальних правил спілкування з людьми з особливими потребами
1. Коли ви розмовляєте з людиною з особливими потребами, звертайтеся безпосередньо до неї, а не до людини, яка її супроводжує (батьків чи сурдоперекладача). 2. Під час знайомства природно потиснути руку людині з особливими потребами (навіть ті, кому важко рухати рукою, або хто користується протезом, здатні потиснути руку). 3. Коли ви зустрічаєтеся з людиною, яка погано або взагалі не бачить, обов'язково називайте себе і всіх, хто з вами. Якщо у вас відбувається спільна бесіда у групі, не забувайте пояснити, до кого в цей момент ви звертаєтеся, і назвіть себе. 4. Пропонуючи допомогу, зачекайте, доки її приймуть, а потім запитайте, що і як робити. Якщо вас не зрозуміли — не соромтеся, перепитайте. 5. Звертайтеся до дітей з особливими потребами на ім'я, а до підлітків — як до дорослих. 6. Спиратися або гойдатися на чужому інвалідному візку — те саме, що спертися на його власника. Інвалідний візок — це частина недоторканого простору людини, яка його використовує, в тому числі й дитини. Це обов'язково потрібно пояснити дітям. 7. Розмовляючи з людиною, яка відчуває труднощі у спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячими, чекайте, доки вона сама закінчить фразу. Не виправляйте і не закінчуйте замість неї речення. Не соромтеся запитати, якщо ви не зрозуміли співрозмовника. 8. Коли ви розмовляєте з людиною, яка користується інвалідним візком або милицями, намагайтеся розташуватися так, щоб ваші очі були на одному рівні. Вам буде легше розмовляти, а вашому співбесіднику не доведеться закидати голову. 9. Аби привернути увагу людини, яка погано чує, зробіть їй знак рукою або торкніться плеча. Дивіться їй в очі і говоріть чітко, однак зважайте, що не всі люди, які погано чують, вміють читати по губах. Розмовляючи з тими, хто може читати по губах, розмістіться так, щоб на вас падало світло і вас було добре видно, ніщо вас не затуляло. 10. Не соромтеся, якщо випадково сказали: «Побачимося» або: «Ви чули про це?..» тому, хто не може бачити чи чути. Основні принципи етикету в спілкуванні з людьми з інвалідністю Люди з інвалідністю є споживачами таких самих послуг, як і люди без інвалідності. Розуміння того, чого саме хоче споживач, вимагає зосередження уваги на людині, а не на її інвалідності. Перше й найголовніше необхідно побачити людину. Потреби людини можуть бути різними, Ваш підхід до задоволення потреб повинен залишатися однаковим для всіх. Важливо пам’ятати, що не всі люди з інвалідністю користуються візками. Наприклад, є особи з вадами зору, слуху; люди з обмеженими можливостями пересування, які під час ходи можуть використовувати допоміжні засоби, як то паличка, милиці, а також люди з розумовими вадами. Крім того, є набагато більше людей з «непомітними» чи «прихованими» ураженнями, як то артрит, серцеві захворювання, ускладнене дихання тощо. Спілкування Належна комунікація важлива під час надання допомоги будь-якому споживачу. Особливо важлива вона для певних осіб з інвалідністю, наприклад, людина з порушенням зору, слуху. З питань, що стосуються людини з інвалідністю, важливо завжди пам’ятати, що потрібно звертатись безпосередньо до цієї людини, а не до супроводжуючої її особи. Розмовляючи з людиною, яка пересувається на візку намагайтесь розташуватися так, що її та Ваші очі були на одному рівні, тоді Вам буде простіше вести розмову. Також, можливо, Вам доведеться переміститись у більш «спокійну зону» для того, щоб допомогти такій особі поспілкуватись з Вами. Розмовляючи з людиною, яка має труднощі в спілкуванні, слухайте її уважно. Майте терпіння її вислухати, чекайте доки людина закінчить фразу. Не виправляйте її та не намагайтесь пояснити щось замість неї. Якщо це потрібно, ставте короткі запитання, які потребують коротких відповідей. Розмовляючи з людиною, що не чує, або має обмежений слух, дивіться їй прямо у вічі і говоріть чітко. Деякі люди читають по губах. Намагайтесь стояти так, щоб Вас та Ваші уста було добре видно та щоб Вам нічого не заважало. Особам, що не чують або мають обмежений слух, може бути необхідно читати по губах. Якщо це так, під час розмови дивіться прямо на них й не закривайте вашого обличчя й рота. Знайте, що яскраве сонячне світло чи тінь можуть заважати сприйняттю, ускладнити читання по губах. Говоріть чітко своїм звичайним голосом та зі своєю звичайною швидкістю, крім випадків, коли особа попросить Вас говорити голосніше чи повільніше. Використовуйте чіткі, коротші речення. Якщо особа з інвалідністю не зрозуміла Вас, не бійтесь повторити щойно сказане Вами або спробуйте перефразувати речення. Деяким особам, що не чують або мають обмежений слух, може бути легше зрозуміти Вас, якщо Ви також використовуватимете жестикуляцію руками, щоб пояснити напрям руху; також для правильного спрямування осіб з інвалідністю допомагає використання мап. Якщо Вас не зрозуміли, запропонуйте поспілкуватись за допомогою ручки й паперу. Коли Ви спілкуєтесь з особою зі складнощами в навчанні, використовуйте позитивну та просту побудову речення, як то «Ви шукаєте Ваше місце?» замість «Що Ви шукаєте?» Допомога людині з інвалідністю Не робіть висновків, що особа з інвалідністю потребує допомоги, тому що вона має інвалідність. Те, що Вам може здатись «боротьбою» чи подоланням перешкод, для когось може бути гарно скерованим звичайним процесом — у власному темпі та власним шляхом. Завжди спочатку спитайте, і якщо особа з інвалідністю каже Вам, що він/вона не потребує Вашої допомоги, просто прийміть цю відповідь. Не нав’язуйте свою допомогу й не ображайтесь, якщо від Вашої пропозиції відмовляться. Ніколи не торкайтесь людини з інвалідністю чи їх допоміжних засобів пересування без їх дозволу. Це неввічливо, а також може вплинути на їх баланс. Якщо Вашої допомоги потребує користувач візка, спочатку спитайте людину, куди вона хоче дістатись, а потім проінформуйте, що Ви збираєтесь довезти її. Якщо Ви супроводжуєте людину з обмеженим зором чи таку, що не бачить, Ви маєте дозволити їй взяти Вас за лікоть та йти поруч. Завжди коментуйте шлях і маршрут, яким Ви йдете. Наприклад, «За декілька кроків ми повернемо ліворуч» чи «Ми підходимо до сходів». Коли Ви досягли необхідного місця, повідомте людину, де вона знаходиться. Якщо людина з інвалідністю має супроводжуючого чи собаку-поводиря, він/вона може йти поруч з Вами, але не тримаючись за Вас. Собаки-поводирі дуже гарно натреновані, тому Ви не маєте торкатись до них, пестити, годувати, відволікати собаку – бо вона працює. НАЙГОЛОВНІШЕ: не стороніться людей з інвалідністю. Якщо Ви готові вести себе з ними з повагою й розумінням, вони не образяться, якщо Ви помилитесь. Рекомендації із супроводу та взаємодії з людиною з інвалідністю Загальні положення 1. Коли ви розмовляєте з інвалідом, звертайтеся безпосередньо до нього, а не до супровідного або сурдоперекладача, які які присутні при розмові.
2. Коли Вас знайомлять із інвалідом, цілком природно потиснути йому руку - навіть ті, кому важко рухати рукою, або хто користується протезом, цілком можуть потиснути руку - праву або ліву, що цілком припустимо.
3. Коли Ви зустрічаєтеся з людиною, яка погано або зовсім не бачить, обов'язково називайте себе й тих людей, які прийшли з Вами. Якщо у Вас загальна бесіда в групі, не забувайте пояснити, до кого в цей момент Ви звертаєтеся й назвати себе.
4. Якщо Ви пропонуєте допомогу, чекайте, поки її приймуть, а потім запитуйте, що і як робити.
5. Звертайтеся з дорослими інвалідами як з дорослими. Звертайтеся до них по імені й на ти, тільки якщо ви добре знайомі.
6. Опиратися або зависнути на чиїйсь інвалідній колясці - те ж саме, що опиратися або зависнути на її власнику, і це теж дратує. Інвалідна коляска - це частина неприкасаемого простору людини, яка її використовує.
7. Коли Ви розмовляєте з людиною, у якої труднощі в спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячі, чекайте, коли людина сам закінчить фразу. Не поправляйте її й не договорюйте за неї. Ніколи не вдавайте, що ви розумієте, якщо насправді це не так. Повторіть, що ви зрозуміли, це допоможе людині відповісти вам, а вам - зрозуміти її.
8. Коли Ви розмовляєте з людиною, що користується інвалідною коляскою або милицями, розташуєтеся так, щоб ваші і її очі були на одному рівні, тоді вам буде легше розмовляти.
9. Щоб привернути увагу людини, яка погано чує, помахайте їй рукою або поплескайте по плечі. Дивиться їй прямо в очі й говоріть чітко, хоча майте на увазі, що не всі люди, які погано чують, можуть читати по губах. Розмовляючи з тими, хто може, розташуйтеся так, щоб на Вас падало світло, і Вас було добре видно, постарайтеся, щоб Вам нічого (їжа, руки) не заважало. Розслабтеся. Не бентежтеся, якщо випадково зробили помилку. Людина з порушенням зору, або незряча людина Порушення зору має багато ступенів. Людина може бути повністю сліпою або погано бачити. Повністю сліпих людей усього близько 10 %, інші люди мають залишковий зір, можуть розрізняти світло й тінь, іноді колір і обрис предмета. В одних слабкий периферичний зір, в інших – слабке пряме при гарному периферичному. Усе це треба з'ясувати та враховувати при спілкуванні. 1. Пропонуючи свою допомогу, направляйте людини, не стискуйте її руку, ідіть так, як Ви звичайно ходите. Не потрібно тягти сліпу людину за собою.
2. Не ображайтеся, якщо Вашу допомогу відхилили.
3. Опишіть коротко, де Ви перебуваєте. Наприклад: “У центрі залу, приблизно в шести кроках від Вас, стоїть стіл.” Або: “Ліворуч від дверей, як заходиш, - кавовий столик.” Попереджайте про перешкоди: щаблях, калюжах, ямах, низьких притолоках, трубах і т.п. Зверніть увагу на наявність битких предметів.
4. Використовуйте, якщо це доречно, фрази, що характеризують звук, захід, відстань. Урахуйте, однак, що не всім це подобається. Ділиться побаченим.
5. Звертайтеся із собаками-поводирями не так, як до звичайних свійських тварин. Не командуйте, не торкайте й не грайте із собакою-поводирем.
6. Не віднімайте й не стискуйте тростину людини.
7. Завжди з'ясовуйте, у якій формі людина прагне одержати інформацію: Брайль, великий шрифт, дискета, аудіокасета. Якщо у вас немає можливості перевести інформацію в потрібний формат, віддайте її в тому виді, у якім вона є - це краще, чим нічого.
8. Якщо Ви збираєтеся читати невидющій людині, спочатку попередите про це. Говоріть нормальним голосом. Не пропускайте інформацію, якщо Вас про це не попросять.
Якщо це важливий лист або документ, не потрібно для переконливості давати його поторкати. При цьому не заміняйте читання переказом. Коли невидюща людина повиненна підписати документ, прочитайте його обов'язково. Інвалідність не звільняє сліпу людину від відповідальності, обумовленої документом.
9. Завжди звертайтеся безпосередньо до людини, навіть якщо вона Вас не бачить, а не до її видючого компаньйона.
10. Завжди називайте себе й представляйте інших співрозмовників, а також інших присутніх. Якщо Ви прагнете потиснути руку, скажіть про це.
11. Коли Ви пропонуєте невидющій людині сісти, не саджайте її, а направте руку на спинку стільця або підлокітник. Якщо ви знайомите її з незнайомим предметом, не водіть по поверхні його руки, а дайте можливість вільно поторкати предмет. Якщо Вас попросили допомогти побрати якийсь предмет, не слід тягти кисть сліпого до предмета й брати його рукою цей предмет.
12. Коли Ви спілкуєтеся із групою невидющих людей, не забудьте щораз називати того, до кого Ви звертаєтеся.
13. Не змушуйте Вашого співрозмовника віщати в порожнечу: якщо Ви переміщаєтеся, попередите його.
14. Цілком нормально вживати вираз "дивитися". Для невидющої людини це означає "бачити руками", сприймати дотиком.
15. Уникайте розпливчастих визначень і інструкцій, які звичайно супроводжуються жестами, виразів начебто: "склянка перебуває десь там на столі", це поблизу від вас …". Намагайтеся бути точним: "Склянка посередине стола", "Стілець праворуч від вас". Намагайтеся наділити в слова міміку й жести.
16. Якщо Ви помітили, що невидюща людина збилася з маршруту, не управляйте її рухом на відстані, підійдіть і допоможіть вибратися на потрібний шлях.
17. При спуску або підйомі по сходах ведіть невидющого перпендикулярно до них. Пересуваючись, не робіть ривків, різких рухів. При супроводі невидющої людини не закладайте руки назад - це незручно. Особи з обмеженою рухливістю 1. Помніть, що інвалідна коляска - недоторканний простір людини. Не спирайтеся на неї, не штовхайте, не кладіть на неї ноги без дозволу. Почати котити коляску без дозволу – те ж саме, що схопити й понести людину без її дозволу.
2. Завжди запитуйте, чи потрібна допомога, перш ніж виявити її. Пропонуйте допомогу, якщо потрібно відкрити важкі двері або пройти по килиму з довгим ворсом.
3. Якщо Ваша пропозиція про допомогу прийнята, запитаєте, що потрібно робити, і чітко додержуйтеся інструкцій.
4. Якщо вам дозволили пересувати коляску, спочатку котіть її повільно. Коляска швидко набирає швидкість, і несподіваний поштовх може привести до втрати рівноваги.
5. Завжди особисто переконуйтеся в доступності місць, де заплановані заходи. Заздалегідь поцікавтеся, які можуть виникнути проблеми або бар'єри, і як їх можна усунути.
6. Не треба ляскати людину, що перебуває в інвалідній колясці, по спині або по плечі.
7. Якщо можливо, розташуєтеся так, щоб ваші обличчя були на одному рівні. Уникайте положення, при якім Вашому співрозмовникові потрібно закидати голову.
8. Якщо існують архітектурні бар'єри, попередьте про них, щоб людина заздалегідь мала можливість ухвалити рішення.
9. Помніть, що, як правило, у людей, що мають труднощів при пересуванні, немає проблем із зором, слухом і розумінням.
10. Не думайте, що необхідність користуватися інвалідною коляскою – це трагедія. Це спосіб вільного (якщо немає архітектурних бар'єрів) пересування. Є люди, що користуються інвалідною коляскою, не втратили здатності ходити й можуть пересуватися за допомогою милиць, тростини й т.п. Коляски вони використовують для того, щоб заощаджувати сили й швидше пересуватися. Особи з порушеннями слуху, або нечуюча людина 1. Розмовляючи з людиною, у якої поганий слух, дивиться прямо на неї.
2. Не затемнюйте своє обличчя й не загороджуйте його руками, волоссями або якимись предметами. Ваш співрозмовник повинен мати можливість стежити за вираженням вашого обличчя.
3. Існує кілька типів і ступенів глухоти. Відповідно існує багато способів спілкування з людьми, які погано чують. Якщо Ви не знаєте, якій віддати перевагу, запитаєте в них.
4. Деякі люди можуть чути, але сприймають окремі звуки неправильно. У цьому випадку говоріть небагато більш голосно й чітко, підбираючи підходящий рівень. В іншому випадку знадобиться лише знизити висоту голосу, тому що людина втратила здатність сприймати високі частоти.
5. Щоб привернути увагу людини, яка погано чує, назвіть його (її) по імені. Якщо відповіді немає, можна злегка торкнути людину за руку або плече або ж помахати рукою.
6. Говоріть ясно й рівно. Не потрібно зайво підкреслювати щось. Кричати, особливо у вухо, теж не треба.
7. Якщо Вас просять повторити щось, спробуйте перефразувати свою пропозицію. Використовуйте жести.
8. Переконаєтеся, що Вас зрозуміли. Не соромтеся запитати, чи зрозумів Вас співрозмовник.
9. Якщо Ви повідомляєте інформацію, яка містить у собі номер, технічний або інший складний термін, адреса, напишіть її, повідомите по факсу або електронній пошті або будь-яким іншим способом, але так, щоб вона була точно понята.
10. Якщо існують труднощі при уснім спілкуванні, запитаєте, не чи буде простіше листуватися. Не говоріть: "Добре, це неважливо.." Повідомлення повинно бути простими.
11. Не забувайте про середовище, яке Вас оточує. У більших або багатолюдних приміщеннях важко спілкуватися з людьми, які погано чують. Яскраве сонце або тінь теж можуть бути бар'єрами.
12. Не міняйте тему розмови без попередження. Використовуйте перехідні фрази начебто:"Добре, тепер нам потрібно обговорити…
13. Дуже часто глухі люди використовують мову жестів. Якщо ви спілкуєтеся через перекладача, не забудьте, що звертатися треба безпосередньо до співрозмовника, а не до перекладача.
14. Не всі люди, які погано чують, можуть читати по губах. Вам найкраще запитати про це при першій зустрічі. Якщо Ваш співрозмовник має цю навичку, потрібно дотримувати кілька важливих правил. Помніть: 15. Що тільки три з десяти слів добре прочитуються.
16. Потрібно дивитися в обличчя співрозмовника й говорити ясно й повільно, використовувати прості фрази й уникати несуттєвих слів. Особи з затримкою розумового розвитку 1. Використовуйте доступну мову, виражайтеся точно й у справі.
2. Уникайте словесних штампів і образних висловів, якщо тільки ви не певні у тому, що Ваш співрозмовник з ними знаком.
3. Не говоріть "свысока". Не думайте, що Вас не зрозуміють.
4. Говорячи про завдання або проект, розповідайте все "по кроках". Дайте можливість Вашому співрозмовникові обіграти кожний крок після того, як Ви пояснили йому.
5. Виходьте з того, що доросла людина із затримкою в розвитку має такий же досвід, як і будь-яка інша доросла людина.
6. Якщо необхідно, використовуйте ілюстрації або фотографії. Будьте готові повторити кілька раз. Не здавайтеся, якщо Вас із першого разу не зрозуміли.
7. Звертайтеся до людини із проблемами розвитку точно так само, як Ви б зверталися до будь-якого іншого. У бесіді обговорюйте ті ж теми, які ви обговорюєте з іншими людьми, наприклад, плани на вихідні, відпустка, погода, останні події.
8. Звертайтеся безпосередньо до людині.
9. Помніть, що люди із затримкою в розвитку, дієздатні й можуть підписувати документи, контракти, голосувати, давати згоду на медичну допомогу і т.д.
10. Якщо це необхідно, можете записати своє повідомлення або пропозицію на папері, запропонуйте Вашому співрозмовникові обговорити його із другом або родиною. У записці вкажіть свій номер телефону, запропонуйте обговорити це при наступній зустрічі. Люди із психіатричними проблемами Психічні порушення - не те ж саме, що проблеми в розвитку. Люди із психічними проблемами можуть випробовувати емоційні розлади або замішання, що ускладнюють їхнє життя. У них свій особливий і мінливий погляд на світ. 1. Не треба думати, що люди із психічними порушеннями обов'язково потребують додаткової допомоги й спеціального обігу.
2. Звертайтеся з людьми із психічними порушеннями як з особистостями. Не потрібно робити передчасних висновків на підставі досвіду спілкування з іншими людьми з такою ж формою інвалідності.
3. Не слід думати, що люди із психічними порушеннями більш інших схильні до насильства. Це міф. Якщо Ви дружелюбні, вони будуть почувати себе спокійно.
4. Невірно, що люди із психічними порушеннями завжди приймають або повинні приймати ліки.
5. Невірно, що люди із психічними порушеннями не можуть підписувати документи або давати згоду на лікування. Вони, як правило, визнаються дієздатними.
6. Невірно, що люди із психічними порушеннями мають проблеми в розумінні або нижче за рівнем інтелекту, чим більшість людей.
7. Невірно, що люди із психічними порушеннями не здатні працювати. Вони можуть виконувати безліч обов'язків, які вимагають певних навичок і здатностей.
8. Не думайте, що люди із психічними порушеннями не знають, що для них добре, а що - погано.
9. Якщо людина, що має психічні порушення, розстроєна, запитаєте її спокійно, що Ви можете зробити, щоб допомогти їй.
10. Не думайте, що людина із психічними порушеннями не може впоратися із хвилюванням.
11. Не говорите різко з людиною, що має психічні порушення, навіть якщо у вас є для цієї підстави. Люди, що мають утруднення в мові 1. Не ігноруйте людей, яким важко говорити, тому що зрозуміти їх - у Ваших інтересах.
2. Не перебивайте й не поправляйте людину, яка зазнає труднощів у мові. Починайте говорити тільки тоді, коли переконаєтеся, що вона уже закінчила свою думку.
3. Не намагайтеся прискорити розмову. Будьте готові до того, що розмова з людиною з утрудненою мовою займе у вас більше часу.
4. Дивиться в обличчя співрозмовникові, підтримуйте візуальний контакт. Віддайте цій бесіді всю Вашу увагу.
5. Не думайте, що утруднення в мові - показник низького рівня інтелекту людини.
6. Якщо людину з утрудненою мовою супроводжує інша людина, не адресуйте Ваші питання, коментарі або прохання компаньйонові.
7. Намагайтеся ставити запитання, які вимагають коротких відповідей або кивка.
8. Не ображайтеся, якщо Ви не зрозуміли, що Вам сказали. Повторіть те, як Ви зрозуміли, і реакція співрозмовника Вам допоможе. Не соромтеся перепитати те, що Ви не зрозуміли. Якщо Вам знову не вдалося зрозуміти, попросіть вимовити слово в більш повільному темпі, можливо, по буквах.
9. Не забувайте, що людині з порушеною мовою теж потрібно висловитися. Не перебивайте її й не пригнічуйте. Не квапте мовця.
10. Не думайте, що людина, що випробовує утруднення в мові, не може зрозуміти Вас.
11. Не грайте із чужими голосовими пристосуваннями, оскільки вони - особиста приналежність людини.
12. Якщо у Вас виникають проблеми в спілкуванні, запитаєте, не чи прагне Ваш співрозмовник використовувати інший спосіб - написати, надрукувати. Люди з гіперкінезами (спастикой) Гіперкінези - мимовільні рухи тіла або кінцівок, які звичайно властиві людям з дитячим церебральним паралічем (ДЦП). Мимовільні рухи можуть виникати також у людей з ушкодженням спинного мозку. 1. Якщо ви бачите людину з гіперкінезами, не слід явно обертати увагу на неї.
2. При розмові не відволікайтеся на мимовільні рухи Вашого співрозмовника, тому що мимоволі можете пропустити щось важливе, і тоді ви обоє виявіться в неспритнім положенні.
3. Пропонуйте допомогу ненав'язливо, не залучаючи загальної уваги.
4. Перед тим, як сісти за стіл з людиною з гіперкінезами, поцікавтеся, яка сервіровка їй зручна. Їй може знадобитися соломинка, глибока або, навпаки, дрібна тарілка, низька або висока чашка і так далі.
5. Якщо в магазині людина з гіперкінезами попросила Вас дістати її гаманець і розплатитися або покласти покупки їй в сумку, не бійтеся виконати це прохання. При цьому не потрібно розплачуватися за неї. Те ж саме, якщо Вас попросили набрати телефонний номер - при цьому зовсім необов'язково вставляти в апарат свою телефонну карту.
6. У транспорті: при вході в автобус (тролейбус, трамвай), перш ніж запропонувати свою допомогу, запитайте, чи потрібно це. Деяким людям допомога сторонніх тільки заважає. Поступаючись місцем, не наполягайте, якщо людина відмовилася.
7. Якщо Ви купуєте квитки в кіно або театр для людини або людей з гіперкінезами, вибирайте такі місця, де вони не будуть заважати іншим глядачам мимовільними рухами. Якщо таких місць немає, потрібно домовитися з адміністрацією про додаткові місця в проході.
8. Не бійтеся суперечити людині з гіперкінезами, боячись її розхвилювати. Позиція "тільки не хвилюйся", "добре", приведе до втрати часу й нервів. Спокійно викладайте свої аргументи, навіть якщо бачите, що Ваш співрозмовник нервує. 9. При гіперкінезах зустрічаються також утруднення в мові. У цьому випадку радимо прислухатися до рекомендацій, викладених у розділі "люди з утрудненнями в мові". І, нарешті... Не бентежтеся такому великому списку того, що правильно, а що неправильно. Якщо сумніваєтеся, розраховуйте на свій здоровий глузд і здатність до співчуття. Будьте спокійні і доброзичливі. Якщо не знаєте, що робити, запитаєте про це свого співрозмовника. Не бійтеся зачепити його цим - адже Ви показуєте, що щиро зацікавлені в спілкуванні. Якщо Ви прагнете бути понятим - Вас зрозуміють. Не бійтеся жартувати. Жарт, тактовний і доречний, тільки допоможе Вам налагодити спілкування і розрядити обстановку. Відносьтеся до іншої людини, як до себе самого, так само її поважайте, і тоді все буде добре. Бажаємо вам успіхів!
Можливо, Ви можете додати щось своє до цього списку рекомендацій або запропонувати для обговорення нові терміни і поняття. Ми будемо раді отримати ваші відгуки.
Істина, яка, напевно, здасться очевидною в якій-небудь іншій країні: якщо ви бачите інваліда на вулиці - це абсолютно не означає, що він вийшов туди просити милостиню. Не треба проявляти зайву жалісливість і нав'язливе співчуття: те, що ви спочатку не бачите в нім рівного собі - образливо.
|
|
