Трудові відносини та соціальний захист

Державна підтримка соціального сектору в Україні є фундаментом щодо розв'язання проблем соціального характеру, таких як зростання рівня матеріального забезпечення та соціальних гарантій педагогічних працівників, поліпшення їхньої соціальної захищеності, підвищення престижу вчительської професії надасть змогу не тільки узгодити деякі питання кадрового забезпечення освітніх закладів, а й передусім забезпечить всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, що є основною метою освіти в Україні. Адже забезпечення основи інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства є підґрунтям майбутнього покоління держави.

Питання забезпечення педагогічних кадрів у сфері освіти соціальними гарантіями урегульовано такими нормативно-правовими актами:

• Закон України "Про освіту" від 05.09.2017;
• Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 (зі змінами);
• Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 (зі змінами);
• Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 (зі змінами);
• Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" від 01.06.2000 (зі змінами).

Права педагогічних працівників дошкільних

навчальних закладів та їх державні гарантії

Права та обов'язки педагогічних працівників у системі освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України "Про освіту" та іншими нормативно-правовими актами.

• академічну свободу, включаючи свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі;
• педагогічну ініціативу;
• розроблення та впровадження авторських навчальних програм, проектів, освітніх методик і технологій, методів і засобів, насамперед методик компетентнісного навчання;
• користування бібліотекою, навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою інфраструктурою закладу освіти та послугами його структурних підрозділів у порядку, встановленому закладом освіти відповідно до спеціальних законів;
• підвищення кваліфікації, перепідготовку;
• вільний вибір освітніх програм, форм навчання, закладів освіти, установ і організацій, інших суб’єктів освітньої діяльності, що здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку педагогічних працівників;
• доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності;
• відзначення успіхів у своїй професійній діяльності;
• справедливе та об’єктивне оцінювання своєї професійної діяльності;
• захист професійної честі та гідності;
• індивідуальну освітню (наукову, творчу, мистецьку та іншу) діяльність за межами закладу освіти;
• творчу відпустку строком до одного року не більше одного разу на 10 років із зарахуванням до стажу роботи;
• забезпечення житлом у першочерговому порядку, пільгові кредити для індивідуального і кооперативного будівництва;
• забезпечення службовим житлом з усіма комунальними зручностями у порядку, передбаченому законодавством;
• безпечні і нешкідливі умови праці;
• подовжену оплачувану відпустку;
• участь у громадському самоврядуванні закладу освіти;
• участь у роботі колегіальних органів управління закладу освіти.   

Водночас частиною першою ст. 57 ЗУ "Про освіту" урегульовано головні питання державного забезпечення педагогічних та науково-педагогічних працівників:

• належні умови праці та медичне обслуговування;
• оплату підвищення кваліфікації;
• правовий, соціальний, професійний захист;
• диференціацію посадових окладів (ставок заробітної плати) відповідно до кваліфікаційних категорій, встановлення підвищених посадових окладів (ставок заробітної плати) за педагогічні звання, надбавок за почесні звання, доплат за наукові ступені та вчені звання;
• виплату педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов’язків;
• виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки;
• надання пільгових довгострокових кредитів на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла або надання службового житла у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України;
• пенсію за вислугу років;
• інші гарантії, визначені законом України.

Трудові права педагогічних кадрів

Педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров'я якої дозволяє виконувати професійні обов'язки в навчальних закладах системи освіти. 

Крім того, трудові відносини педагогічних працівників регламентовано Кодексом законів про працю України. Відповідно до ст. 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Слід також звернути увагу, що педагогічне навантаження педагогічного працівника дошкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності обсягом менше тарифної ставки, передбаченої частиною першою цієї статті, встановлюється лише за його письмовою згодою у порядку, передбаченому законодавством України.

Разом з цим за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційно відпрацьованому часу (ст. 56 КЗпП).

При цьому, педагогічний працівник, як будь-який інший працівник, має право на перерву для відпочинку і харчування тривалістю не більше ніж дві години. Перерва не включається в робочий час та повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи, що встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку (ст. 66 КЗпП). 

Слід зауважити, що працівники використовують час перерви на свій розсуд та можуть відлучатися з місця роботи. На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу.

Статтею 67 КЗпП визначено, що працівник відповідної установи має право на вихідні дні, які при п'ятиденному робочому тижні надаються в кількості двох днів на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд із загальним вихідним днем. У випадку коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Гарантії щодо тривалості роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів передбачено статтею 53 КЗпП, де напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.  

Гарантії педагогічних працівників у сфері  освіти щодо права на відпустки

Керуючись ст. 2 ЗУ "Про відпустки", кожен громадянин України, який перебуває у трудових відносинах з  підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працює за трудовим договором у фізичної особи має право на відпустку.

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки: на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах; на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах; на період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації - 30 календарних днів; на  період  підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам - ст. 15 ЗУ "Про відпустки");

3) творча відпустка (надається працівникам   для закінчення дисертаційних  робіт, написання підручників із тривалістю, порядком,  умовами   надання та оплатою творчих відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України - ст. 16 ЗУ "Про відпустки");

3.1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (для  підготовки та участі в змаганнях надається працівникам, які беруть участь у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях - ст. 16-1 ЗУ "Про відпустки");

4.2) відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17 ЗУ "Про відпустки" - надається на підставі медичного висновку жінкам оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю:

а) до пологів - 70 календарних днів;

б) після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів;

4.3) відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - ст. 18 ЗУ "Про відпустки".

Слід зазначити, що установа за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати по догляду за дитиною більшої тривалості, може бути використана повнісю або частинами, також батьком дитни, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, що усиновила чи взяла під опіку дитину, та одним із прийомних батьків. За бажанням жінки або осіб, зазначених у частині третій цієї статті, в період перебування їх у відпустці по догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною.

4.4) відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини - ст. 18-1 ЗУ "Про відпустки").

4.5) додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокі матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів) - ст. 19 ЗУ "Про відпустки").

5) відпустки без збереження зарабітної плати (за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку: матері або батьку, який виховує дітей без матері; чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів; матері або іншим особам, якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, матері або іншій особі для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території; ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; пенсіонерам за віком та інвалідам ІІІ групи; інвалідам І та ІІ груп; особам, які одружуються, - тривалістю до 10 календарних днів; працівникам у разі смерті рідних по крові або шлюбу; працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів; працівникам для завершення санаторно-курортного лікування - тривалістю, визначеною в медичному висновку; працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, - навчального закладу; працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки; працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію; працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, - ст. 25, 26 ЗУ "Про відпустки". 

Варто зазначити, що ст. 24 ЗУ "Про відпустки" передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.