«Школа добрих чарівників»

Для досягнення визначеної мети діти повинні діяти з максимальною узгодженістю. Це вимагає від них, по-перше, великої уваги до однолітків і, по-друге, вміння діяти з урахуванням потреб, інтересів і поведінки інших дітей. Така узгодженість сприяє напрямку уваги на іншого, згуртованості дій і виникненню почуття спільності.

Педагог - психолог розсаджує дітей на підлозі і каже: «Уявляєте, як складно жити сороконіжці, адже у неї цілих 40 ніжок! Завжди є небезпека заплутатися. Давайте пограємо. Встаньте один за одним на карачки і покладіть руки на плечі сусіда. Готові? Тоді починаємо рухатися вперед. Спочатку - повільно, щоб не заплутатися. А тепер - трохи швидше. Педагог - психолог допомагає дітям побудуватися один за одним, направляє рух. Потім педагог - психолог каже: «Ох, як втомилася наша сороконіжка, вона буквально падає від втоми». Діти, тримаючи сусідів за плечі, падають на килим.

Педагог - психолог допомагає дітям розділитися на пари, а потім каже: «Нехай один із вас буде скульптором, а інший - глиною. Глина - дуже м'який і слухняний матеріал. Зараз я дам кожному скульпторові фотографію його майбутньої скульптури, не показуйте її партнеру. Уважно подивіться на свою фотографію і спробуйте виліпити з свого партнера точно таку ж статую. При цьому ви не можете розмовляти, адже глина не знає мови і не може вас зрозуміти». Педагог - психолог роздає дітям фотографії різних статуй і пам'ятників. Потім вибирає будь-яку дитину і починає «ліпити» з неї скульптуру, попередньо показавши всій групі фотографію свого майбутнього пам'ятника. Після цього діти «ліплять» самостійно, дорослий стежить за грою і підходить до дітей, у яких щось не виходить. Потім діти показують свої скульптури педагогу - психологу і решті. Після цього дорослий знову роздає фотографії, і діти міняються ролями.

Педагог - психолог ділить групу дітей на підгрупи по чотири людини. Кожній з підгруп він дає завдання: вимити посуд, приготувати суп, посадити дерево і т.д. Потім педагог - психолог допомагає дітям «розподілити обов'язки» (наприклад, одна дитина копає яму, інша опускає в яму дерево і розправляє коріння, третя закопує яму, четверта поливає дерево). Після цього протягом 5 хвилин кожна група по черзі показує сценку іншим дітям і ті повинні вгадати, що зображує група.

Педагог - психолог допомагає дітям розділитися на пари. Одному з дітей дорослий зав'язує хусткою очі, він - сліпий, його партнер - поводир. Поводир повинен провести сліпу дитину через різні перешкоди, які заздалегідь створені педагогом - психологом зі стільців, столів, коробок і т.п. Мета поводиря - провести свого сліпого товариша по кімнаті так, щоб він не спіткнувся і не впав. Після проходження маршруту діти міняються ролями. Педагог - психолог разом з іншими дітьми стежить за ходом гри, допомагає у випадках, якщо виникають труднощі.

На підлозі лижить вузька смужка. Педагог - психолог звертає увагу дітей на смужку: «Це - вузенька стежка на засніженій дорозі, по ній одночасно може йти тільки одна людина. Зараз ви розділитеся на пари, кожен з вас постане по різні сторони стежки. Ваше завдання - піти одночасно назустріч один одному і встати на протилежну сторону стежки, ні разу не заступивши за межу. Перемовлятися при цьому марно: мете заметіль, ваші слова забирає вітер і вони не долітають до товариша». Педагог - психолог допомагає дітям розбитися на пари. Спостерігає разом з іншими дітьми за тим, як по стежці проходить чергова пара.

1. Гумовська Л.М. Розвиток  соціально-емоційної  сфери  дошкільників. Авторська  програма. Розробки  занять  для  дітей 3-6  років  життя.- Х. : Вид. група «Основа»,2011.