Портрет тривожної дитини
Тривожна дитина, входячи до групи, напружено вдивляється в усе, що є навколо, несміливо, майже беззвучно вітається і обережно сідає на краєчок найближчого стільця. Здається, що вона очікує яких-небудь неприємностей.
Таких дітей чимало. Часто вони очікують найгіршого. Діти почуваються безпомічними, побоюються грати в нові ігри, приступати до нових видів діяльності. У них завищені вимоги до себе, вони дуже самокритичні. Рівень їх самооцінки низький, такі діти справді думають, що вони гірші за інших, некрасиві, нерозумні, незграбні. Вони шукають заохочення, схвалення дорослих у всіх справах.
Для тривожних дітей характерні соматичні проблеми: біль у животі, запаморочення, головний біль, спазми в горлі, утруднене поверхневе дихання тощо. Під час вияву тривоги вони відчувають сухість у роті, клубок у горлі, слабкість у ногах, пришвидшене серцебиття.
Як виявити тривожну дитину
Найкращий спосіб - спостереження. П.Бейкер і М.Алворд радять придивитися, чи характерні для поведінки дитини такі ознаки.
Критерії визначення тривожності дитини
- Постійне занепокоєння.
- Труднощі, іноді неможливість сконцентруватися на чому-небудь.
- М’язове напруження (обличчя, шиї).
- Дратівливість.
- Порушення сну.
Можна передбачити , що дитина тривожна, якщо хоча б один із наведених критеріїв постійно виявляється в її поведінці.
Діти часто відчувають страх розлуки з батьками. Наявність страху розлуки можна визначити за такими критеріями.
Критерії визначення страху розлучення
- Повторюваний надмірний розлад, сум під час розлучення.
- Постійне надмірне занепокоєння про втрату, про те, що дорослому може бути погано.
- Постійне надмірне занепокоєння, що яка-небудь подія призведе його до розлуки з родиною.
- Постійна відмова йти до дитячого садка.
- Постійний страх залишитися одному.
- Постійний страх засинати одному.
- Постійні нічні кошмари, у яких дитина з кимсь розлучається.
- Постійні скарги на нездужання: головний біль, біль у животі.
Діти, які страждають страхом розлучення, можуть занедужати, якщо багато думають про те, що їх тривожить.
Якщо хоча б три риси були в поведінці дитини протягом чотирьох тижнів, то можна припустити , що в дитини спостерігається цей вид страху.
Як допомогти тривожній дитині
Фахівці рекомендують:
- підвищувати самооцінку;
- навчати дитину умінням керувати собою в конкретних ситуаціях, що найбільше її хвилюють;
- знімати м’язове напруження.
Правила роботи з тривожними дітьми
- Уникайте змагань і видів робіт, що враховують швидкість.
- Не порівнюйте дитину з навколишніми людьми.
- Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.
- Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.
- Частіше звертайтеся до дитини по імені.
- Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом для дитини.
- Не висувайте до дитини завищених вимог.
- Будьте послідовними у вихованні дитини.
- Намагайтеся робити дитині якомога менше зауважень.
- Використовуйте покарання лише в крайньому разі.
- Не принижуйте дитину, караючи її.
Якщо батьки не задоволені поведінкою і успіхами своєї дитини, це ще не привід, щоб відмовити їй у любові й підтримці, нехай вона живе в атмосфері тепла й довіри, і тоді виявляються всі її численні таланти.