Діти з ДЦППотенційні можливості дитини залежатимуть від раннього, грамотного і систематичного навчання основним умінням і навичкам. Практика показує, що уміле виховання і раннє навчання дозволяє розширити межі фізичних і інтелектуальних здібностей дитини, але не можна забувати, що потенційні можливості у усіх дітей різні.
Дітям треба вчитися функціонувати в побуті, спілкуватися з людьми, але із-за своїх обмежених фізіологічних можливостей вони не можуть повноцінно виконувати яку-небудь діяльність. Головне завдання дорослого - максимально соціалізувати дитину в суспільстві. Чим раніше почнеться робота, тим успішніше дитина адаптується в соціумі.
Частенько гіперопікою, зайвою турботою, егоїстичною любов'ю, прагненням захистити дітей від усіх можливих труднощів батьки заважають їх нормальному розвитку. Особливі діти гостро потребують батьківської любові, але ця любов має бути альтруїстичною, такою, що враховує інтереси дитини, просто тому, що дитина є такою якою є. Малюка чекає подальше не найлегше життя, і, чим самостійнішим і незалежнішим він буде в ранньому віці, тим легше зможе перенести усі труднощі і негоди в дорослому житті.
Основні умови виховання дітей з особливими потребами
1. Здоровий мікроклімат у сім’ї, його тональність і загальна спрямованість.
2. Довіра до інших дітей, надання їм самостійності.
3. Чуйне ставлення дітей до найстарших членів родини – бабусі й дідуся.
4. Єдність усіх вимог дорослих у ставленні до дітей.
Рекомендації щодо виховання
1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй прожити власне життя.
2. Дозвольте бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймати її такою, якою вона є.
3. Підкреслюйте її сильні властивості.
4. Не соромтесь виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь – яких обставин.
5. Не бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.
6. Обираючи знаряддя виховного впливу, вдавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.
7. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність.
8. Намагайтесь впливати на дитину проханням – це найефективніший спосіб давати їй інструкції.
ПОРАДИ БАТЬКАМ ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ Прийміть ситуацію, змиріться з нею, не думайте про те, як і чому це трапилось, розмірковуйте, як із цим жити далі. Пам’ятайте, що всі ваші страхи та «чорні думки» дитина відчуває інтуїтивно. Якщо не хочете, щоб дитина росла нервовою, похмурою, намагайтесь знайти в собі сили оптимістично дивитися в майбутнє. Ніколи не жалійте дитину лише тому, що вона не така, як усі. Даруйте дитині свою любов та увагу, але не забувайте, що усі члени родини мають можливість для саморозвитку та повноцінного життя. Організовуйте побут так, щоб ніхто в родині не відчував себе «жертвою», відмовляючись від особистого життя. Не захищайте дитину від обов’язків та проблем. Якщо стан дитини дає змогу, вигадайте їй прості домашні обов’язки, намагайтеся навчити дитину піклуватися про інших. Вирішуйте всі справи разом із нею. Надайте дитині самостійність у діях та прийнятті рішень. Стимулюйте її пристосувальну активність; допомагайте в пошуку прихованих можливостей. Розвивайте вміння та навички самообслуговування.
Пильнуйте за своєю зовнішністю та поведінкою. Дитина повинна пишатися вами. Не бійтеся відмовити дитині в чому-небудь, якщо вважаєте її вимоги надмірними. Однак проаналізуйте кількість заборон, з якими стикається дитина. Продумайте, чи всі вони обґрунтовані, чи є можливість скоротити обмеження, зайвий раз проконсультуйтеся з лікарем чи психологом. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ані телевізор, ані радіо не замінять вас. Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.
Не відмовляйтеся від зустрічі з друзями, запрошуйте їх у гості. Нехай у вашому житті знайдеться місце й високим почуттям, і маленьким радощам.
Частіше дослухайтесь до порад педагогів та психологів. Певне захворювання дитини-інваліда потребує специфічного догляду, а також спеціальних знань та вмінь. Більше читайте, проте не лише спеціалізовану літературу, а й художню. Спілкуйтесь із родинами, де є діти-інваліди. Це важливо не лише для вас, а й для дитини, якій ви можете зробити послугу на все життя, знайшовши друзів або (що дуже часто буває) супутника життя.
Не докоряйте собі. В цьому разі зростає ймовірність, що дитина виросте психологічним монстром, а це неминуче посилить її соціальну дезадаптацію та примножить страждання. У тому, що дитина хвора, ви не винні.
Поради вчителя-дефектолога батькам дітей з особливими освітніми потребами
1. Щоб навчання дитини з особливими освітніми потребами проходило якомога продуктивніше, Вам треба усвідомити, що це складний, довготривалий процес, який передбачає злагоджену роботу вчителя-дефектолога і батьків, які в свою чергу повинні мати терпіння та уміння розуміти свою дитину.
2. Щоб уникнути маніпуляцій з боку дитини, чітко проговорюйте правила поведінки вдома, в транспорті, в навчальному закладі, в публічних місцях.
3. Старайтеся створити таке середовище для дитини де будуть розвиватися її самооцінка, впевненість у власних силах. Пам’ятайте, що Ваша дитина потребує постійної уваги та підтримки, хваліть її за кожен усіх, навіть за не значний, спонукайте дитину до нових спроб і звершень.
4. Якщо ви бачите що зараз у Вас з дитиною виникне конфлікт, то говоріть з дитиною стримано і спокійно з наполегливими нотами в голосі. Не слід підіймати голос на дитину особливо прилюдно, цим Ви тільки погіршите ваше становище. Уникайте таких ситуацій, по можливості давайте дитині право вибору, не будьте дуже категоричні.
5. Дослухайтеся до порад та рекомендацій педагогів та спеціалістів. Консультуйтеся з фахівцями та лікарями, якщо Вам це рекомендують. Це удосконалить роботу спеціалістів, які працюють з Вашою дитиною.
6. Виконуйте домашні завдання та закріплюйте навички засвоєні в навчальному закладі. Краще, коли це систематично та щоденно. Допомагайте дитині у виконані завдань, але не виконуйте за неї.
7. Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю. Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може. |
|
