Чому діти смокчуть палець?
Смоктання пальця (частіше великого) заповнює нереалізований інстинкт смоктання, зменшує почуття самотності, заспокоює, заколихує, зм'якшує відчуття нерозділеності почуттів, брак ніжності, полегшує на деякий час фізичний біль.
Уже під час вагітності маля вміє смоктати пальчик, так воно реагує на неспокійний стан мами, її тривогу. Водночас, це важливий показник того, що плід розвивається, вдосконалюються його рухи.
Дитина вже у віці 3 місяців уміє донести свою ручку до рота, що не так і легко зробити, для цього необхідна хороша скоординованість рухів! Це важливий показник.
Якщо малюк, якому менше року, тягне пальчик, а іноді й весь кулачок, у рот, то це значить, що:
Багато дітлахів забувають про свій пальчик уже після року, але буває, що маля постійно (часто) смокче палець чи соску до 3 років.
Причинами цього можуть бути:
Багато дітей засовують палець у рот, коли стомлюються або на чомусь зосереджені. Смоктання пальця в цьому віці часто поєднується з прогладжуваннями (по голові, животі), з перебиранням або висмикуванням волосся, вій.
Дитина може смоктати й інші предмети (соску, куточок ковдри, лапу улюбленого ведмежати тощо).
Якщо дитина після 3 років продовжує смоктати палець, або таке явище в цей час лише з’являється, то це вже вважається шкідливою звичкою й часто переходить в обгризання нігтів, нав'язливі рухи. Такій дитині необхідна допомога!
Передумови смоктання пальця 1. Особливості темпераменту. Найчастіше палець смокчуть діти з рисами флегматика. 2. Незадоволений інстинкт смоктання у ранньому дитинстві. 3. Несприятливі психологічні фактори: часте занепокоєння; неприйняття матір’ю дитини (усвідомлене або неусвідомлене); вимоги батьків, що не відповідають віку дитини. 4. Сімейні проблеми: конфлікти батьків; алкоголізм; розлучення; дитина залишається сама на себе; поява брата/сестри. 5. Особливості психіки дитини:
6. Слабке здоров'я (часті застуди, ОРЗ, дизентерія, глисти тощо).
Що робити батькам? Чим можна допомогти дитині? У боротьбі зі смоктанням пальця, як і з іншими шкідливими звичками, батьки часто допускають непоправні помилки. Вони намагаються викорінити хворобливу звичку, карають, намагаються пояснити, що це погано, соромлять. Але такі методи лише закріплюють цю звичку.
Рекомендації для батьків 1. Не змагайтеся зі звичкою, а з'ясуйте причини її виникнення й усуньте їх.
2. Установіть довірчі стосунки з дитиною. Дуже важливо вчасно помітити тривогу, переляк і допомогти маляті заспокоїтися (приголубити, поговорити, відволікти чим-небудь). Якщо дитині менше року, допомагає погойдування на руках або в ліжку, розумне користування соскою, заколихування. Навіть старші малюки люблять слухати колискові пісні у виконанні мами або тата.
3. Установіть чіткі рамки дозволеного. Заборон не повинно бути занадто багато, але вони мають бути незмінними (ніколи не можна залазити на підвіконня, брати посуд із плити, відчиняти шафу з ліками тощо).
4. Життя дитини повинне бути різноманітне, насичене враженнями, різними іграми, але не перевантажене. Активна діяльність має змінюватися спокійнішими заняттями.
5. Не бійтеся зайвий раз похвалити малюка, відволікти його від сумних думок.
6. Заохочуйте спілкування з іншими дітьми.
7. Якщо дитина гризе нігті, зменшіть інтелектуальні навантаження, адже ця звичка свідчить про розумову й емоційну перевантаженість, про високий рівень тривожності.
8. Контролюйте перегляд дитиною телевізора (потрібно менше дивитися, а краще до 7 років зовсім виключити бойовики, новини й жорстокі мультфільми), ігри на комп'ютері (мінімум «стрілялок», більше розвивальних).
9. Не читайте страшні казки, розповіді.
|
|
