Сторінка логопеда


 
     Термін появи першого слова у дітей має великий діапазон. Не варто програмувати свою дитину на промовляння першого слова, фрази у чітко визначені вами терміни. Ще гірше, коли успіхи своєї дитини ви порівнюєте з мовленнєвим розвитком чужого однолітка, а то й меншого на кілька місяців. Це не трагедія, що інший такий балакучий. Справа в тому, що він – інший. Процес появи першого слова, фрази – індивідуальний, неповторний, темпи збагачення словника та терміни оволодіння ним різні. Необхідно частіше спілкуватися з дитиною, грати з нею, проводити бесіди, спостереження за оточуючим, розвивати артикуляційний апарат. 
    Поради дорослим:
    Розширюйте коло інтересів дитини. Читайте та розглядайте книжки з яскравими малюнками. 
    У власному мовленні будьте зразком для дитини. Вживайте всі частини мови, емоційне та інтонаційне забарвлення мовлення. 
    При спілкуванні з дитиною вводьте елементи новизни, пояснюючи незнайомі терміни, слова етикету, варіанти словозміни та словотворення. 
    Не дозволяйте собі в присутності дитини ігнорувати звертання іншого дорослого. 
    Не можна глузувати з дитини, яка має вади мовлення та перекривляти її.
    Не можна карати дитину за те, що вона не в змозі виконати ваше завдання стосовно мовлення. Під час спілкування з дитиною, використовуйте до обраної теми предмети, малюнки, атрибути, що відтворюють певні дії, складаються в сюжетну розповідь. 
    Зважаючи на можливості своєї дитини, постійно задіюйте її досвід і виводьте на рівень порівнянь, аналогій, узагальнень, ототожнення, встановлення взаємозв’язків між предметами. При спілкуванні робіть паузи для відповіді дитини, навіть якщо вона ще не говорить – це правило діалогу. 
    Купуйте та пропонуйте дитині іграшки, які впливають на всебічний розвиток . 
    Вчіть дитину спілкуватися, гратися з іншими дітьми. Хваліть дитину за її намагання говорити. Уважно слухайте її, якщо вона розповідає про свої справи. Дитина потребує визнання своїх мовленнєвих успіхів та схвалення їх усмішкою, дотиком, обіймами, оплесками, приємними словами. Не скупіться на такі прояви почуттів.
    Якщо Ваша дитина в три роки має обмежений словник, не складає речення, має труднощі при спілкуванні, радимо звернутися в міську психолого-медико-педагогічну консультацію.
 

     Багатьох батьків турбує питання «Чи є у моєї дитини затримка мовного розвитку, адже вона говорить менше, ніж однолітки?» Однією з найважливіших проблем сучасної логопедії є раннє виявлення та попередження порушень мовленнєвого розвитку у дітей. Адже від своєчасно проведеної корекційної роботи, від усунення причин, що зумовлюють виникнення таких порушень, значною мірою залежить не лише розвиток мовлення, але й формування пізнавальної діяльності дитини, становлення її як особистості. 
    Уже від народження дитина опановує пасивний словник, запам'ятовує слова, їх значення, розрізняє інтонацію. Пізніше розвивається активний словник – дитина вчиться відтворювати почуті звуки, слова, речення. Спочатку дитина просто повторює за дорослим, потім починає спілкуватися, тобто її слова, звуки носять змістовне навантаження. Наприклад, малюк 1-1,6 років за допомогою одного звука «а», вимовляючи його з різною інтонацією, може запитати «Що це? Розкажи!»; виказати незадоволення «Не хочу»; здивування. 
    У віці від 1 до 1,5 років активний словник дітей, як правило, не розширюється, кількість слів майже не збільшується, але активно збагачується пасивний словник (слова, словосполучення запам'ятовуються надовго). В цей час не потрібно спонукати дитину до вимови нових слів. 
    Вчені узагальнили досвід роботи з дітьми і виділили особливості розвитку мовлення у кожному віковому періоді. Розглянемо короткий, але дуже важливий для становлення мовлення період до 3-х років. 
    Пам'ятайте! Мовний запас дітей навіть одного віку є неоднорідним як в кількісному, так і в якісному плані. «Відхилення» від запропонованих норм на 1-2 місяці (випередження або відставання) також є нормою розвитку. Якщо ж дитина відстає відразу по декількох показниках, зовсім відсутні якісь навички, то потрібно звернутися до спеціаліста, який порадить вам правильно підібрати вправи та розвиваючі ігри, які ви можете використовувати під час занять з дитиною.

Заїкання у дітей

     Заїкання – важке мовленеве порушення, але його можна позбутися. Заїкання здебільше виникає в дошкільному віці. Ця досить поширена патологія, яка найчастіше виникає на початку становлення мовлення, уражає здебільшого хлопчиків (позаяк їхня центральна нервова система розвивається повільніше, ніж у дівчаток), а велика кількість побічних (супутніх) порушень гальмує процес коригування заїкання й робить його досить тривалим, складним і кропітким. 
    У розвитку дітей виявлено внутрішню загальну схильність до виникнення заїкання і зовнішні передумови, які його провокують.
    1. Незрілість центральної нервової системи (мозок дитини ще росте й тільки-но розвивається).
    2. Особливості розвитку мовлення. Оскільки з-поміж багатьох інших функцій мовлення з’являється пізніше, тому воно й найбільш слабке. А при тому для свого розвиту потребує багатьох складних розумових процесів: сприймання, аналізу, синтезу уявлень тощо. Тож надмірне перевантаження цього «слабкого місця» може привести до заїкання.
    3. Педагогічний вплив. Дитина не повинна бути педагогічно занедбаною, але разом з тим над її розвитком треба працювати дуже виважено, не перевищуючи ( ні кількісно, ні якісно) існуючі вікові норми.
    4. Психологічний клімат навколо дитини. Батькам слід уникати конфліктів і з малим, і між собою, оскільки це негативно позначається на нервовому стані дитини. 
    Значення родини для розвитку малюка неможливо переоцінити. Тому так важливо педагогові, логопеду знати якомога більше про найближче оточення своїх вихованців, про їхні стосунки з рідними. 
    При перших проявах заїкання дорослим слід звертатися до логопеда та дитячого невролога, точно виконувати їх рекомендації. 
    Не загострювати увагу дитини на погіршенні її мовлення. 
    Дитина не повинна бачити хвилювання, тривогу дорослих у зв’язку з появою в неї порушення. 
    Дитина не повинна чути слова «заїкання», відчувати зміну в своєму житті. 
    Не можна допускати передражнювання дитини, треба утримувати її від надто збуджуючих заходів, стресових ситуацій. 
    При спілкуванні з дитиною дорослі повинні говорити небагато, спокійно, неголосно. 
    Не слід виправляти дитину надто наполегливо, викликати її на розмову, задавати зайві запитання. 
    Дитині необхідно створити  режим з денним відпочинком, прогулянками на свіжому повітрі. Підхід до неї повинен бути спокійним, доброзичливим. Вимоги адекватними, не жорстокими, по можливості ласкавими. 
    Додатковою роботою з дітьми, які заїкаються можуть бути:
- лікувальні препарати (заспокійливі...);
- фізіопроцедури (електросон, ванни...);
- психотерапевтичне лікування (аутогенне тренування, гіпноз,...);
- психологічна допомога (робота по зміні негативних емоцій, відношення до порушення).
    При заїканні також застосовують різні електронні устрої. 
    Чим раніше звернутися за кваліфікованою допомогою – тим більше шансу на подолання заїкання. Консультацію ви можете отримати в міській психолого-медико-педагогічній консультації.
 
 
 
     У мовному розвитку дитина проходить декілька стадій, знання яких потрібне батькам для того, щоб уникнути можливих проблем, а при необхідності, вчасно звернутися по допомогу до фахівця.
     Звичайно, слід пам'ятати, що не усі діти розвиваються однаково, в мові, як і в інших областях розвитку, можливі відмінності, обумовлені різними чинниками. Проте, відставання мови дитини на один віковий період може привести його в групу ризику, коли стає необхідною консультація логопеда. 
     Ми розглянемо п'ять вікових інтервалів, в яких позначимо основні напрями розвитку мови.
 
     Період, в який відбуваються важливі події, закладаються основи дитячої мови. Так, тримісячний малюк освоює ряд звуків і звукових груп, із задоволенням вокалізує, т. е. видає звуки, реагуючи на посмішку або ласкаве звернення дорослих. 
     Звуки, що повторюються, стають усе більш різноманітними і помітними, утворюють так званий " лепет". Потік звуків, що нагадують слова, свідчить про те, що дитина " гулит". 
Немовля навіть може " розмовляти" таким чином сам з собою, або з улюбленою іграшкою. Упродовж усього першого року малюк набуває масу навичок, необхідних для формування основ мови. 
     До кінця року дитина вимовляє декілька простих слів, багато слів розуміє, реагує на нескладні прохання, виконує їх.
     На початку цього періоду діти показують усе більш помітне розуміння мови дорослих. Значно більше слів дитина розуміє, ніж вимовляє сама. 
     Все частіше малюк тренується у вимові слів, багаторазово повторюючи їх наодинці, або за іншими людьми. Дитина уважно прислухається до звернених до нього слів, намагається відповідати, іноді на своїй, тільки йому зрозумілій мові. До двох років малюк опановує велику кількість слів, хоча багато з них вимовляє неправильно. 
     Він також може об'єднувати слова між собою, або навпаки, вимовляти частину слова. 
З'являються і перші словосполучення, але явні ознаки розвитку мови слід чекати не раніше, ніж до двох років. 
     Цікавий той факт, що дітям доставляє величезне задоволення вимовляти слова, багато разів повторювати одно і теж. Розвиток мовного апарату приносить дитині не меншу радість, ніж рухова активність.
     Значний прогрес в розвитку мови дитини і його розумінні мови інших. 
Якщо малюк добре розвивається в усіх областях, але до двох з половиною років помітного просування в розвитку мови не спостерігається, необхідно звернути особливу увагу на мовний розвиток дитини. У його мові мають бути присутніми слова і прості речення. 
     Іноді малюк намагається сказати більше, ніж він доки може, і тому починає запинатися. Якщо не перетворювати це на проблему, такі труднощі незабаром проходять. З боку старших потрібні такт і терпіння. 
     Позитивно впливають в цей період читання дитині книжок, спів пісеньок, різні ігри і спілкування з дорослими, усе це значно збагачує словниковий запас дитини.
     На початок четвертого року життя словниковий запас дитини складає не менше двохсот слів. Досить упевнено дитина може вести просту бесіду, усвідомлюючи, що оточення розуміє його. 
     Мова дитини набуває виразності, вона може говорити тихіше і голосніше, виражаючи тим самим свої емоції. Дитина починає розуміти складніші нюанси дорослої мови, їй доступні прості порівняння і узагальнення. 
     Діти можуть рахувати до десяти, хоча іноді рахунок заучується як вірш, без розуміння сенсу; можуть розрізняти основні кольори. До чотирьох років бажано уміти передавати зміст прослуханої казки, заучувати і розповідати напам'ять нескладні вірші.
     Дитина говорить в основному правильно, добре розповідає та описує дії, події, задає багато питань, може сприймати юмор та навіть іноді шуткує сама. 
     Як і раніше, дитина може розмовляти сама з собою під час гри, але все частіше ця розмова стає внутришньою, свої ідеї та роздуми малюк не завжди виказує вголос.
 
     Розглянувши ряд основних моментів в речевому розвитку маленьких дітей, розглянемо важливі пункти, на які слід звернути особливу увагу.
     Отже, виразна вимова слів спостерігається у деяких дітей вже до року, проте більшість починає говорити на другому році життя. 
     До двох з половиною років викликають занепокоєння малюки, які не говорять і не намагаються цього робити. 
     До трьох років дитина має великий словниковий запас, веде бесіду, освоює абстрактні поняття, такі як колір і рахунок, але в його мові ще досить багато помилок.
     В чотири роки зустрічаеться ще неправильна вимова, але мова стає зв'язаною та використовується по самим різним приводам: бесіда, питання, переказ, читання напам'ять, опис подій и т. інш. 
     К п'яти рокам развивається розуміння таких категорій, як розмір, час, колір, лічба. 
     Задача дорослих в цьому віці допомогти дитині далі развивати мовні навички, а при виявленні відхилень в розвитку мови звернутися за допомогою до фахівця.
 
     “Впіймай звук!”. 
     Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні - “впіймати звук”, коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: 
- звук [а] серед у, у, а, у;
- звук [а] серед о, а, і, о;
- звук [і] серед и, е, і, и;
- звук [с] серед л, н, с, п;
- звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д.
     “Повтори!”. 
     Запропонуйте дитині повторити за вами склади
- та-та-да - пі- пи - ат-от
- па-па-ба - мі-ми - ум-ом
- ка-ка-га - ді-ди - іт-ит
- ва-ва-фа - кі-ки - ек-єк
     “Ланцюжок слів”. 
     Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом:
- мак, лак, так, бак;
- тачка, качка, дачка;
- сік, вік, тік, бік;
     “Назви слово!”. 
     Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук:
- на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра;
- на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра;
- на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка.
     “Знайди спільний звук!”.
      Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: “о-о-о-осінь”, “о-о-о-окунь”, “о-о-о-овочі”
- Оля, осінь, овочі, окунь - [о] 
- Сад, суп, сумка, ніс, лис - [с]
- Аня, агрус, акула, автобус - [а]
- Маша, мак, мама, сом - [м]
     “Забий м'яч у ворота”. 
     Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.
     “Язичок-футболіст”. 
     Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.
     “Літак”. 
     На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб “літак” полетів вгору.
     “Пелюстки”. 
     Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні.
     “Кораблик”. 
     Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи зхвук “ф”, а потім преривчасто, наче вимовляючи звук “п-п-п-п”.

     При заїканні часто напружені м'язи обличчя, губ, язика, пальців рук. Дуже важливо навчити дитину м'язовому розслабленню під час мовлення. От деякі вправи, що допоможуть дитині розслабитися.
     «Пташка махає крильцями». 
     Підняти руки нагору, і виконувати махи руками.
     «Допоможемо мамі». 
     Помахати розслабленими кистями рук біля підлоги, імітуючи полоскання білизни. Стати рівно, розвести руки в сторони до рівня плечей і «упустити» розслаблені руки у вихідне положення.
     «Стряхнемо водичку з рук». 
     Струснути розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води. Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою спочатку в одну сторону, потім в іншу.
     Повільно покачати розслабленими руками з боків тулуба назад.
     «Кулачки-силачі». 
     Пальці рук під рахунок до 5 із силою зжати в кулачки, на рахунок 5 розтиснути, струснувши кисті рук, при цьому зосередити увагу дитини на тім, як пальчикам приємно відпочивати.

     Майже у всіх дітей, що заїкаються порушене мовленеве дихання. Під час корекційної роботи з усунення заікання важливо навчити дитину говорити не поспішаючи, на видиху. Тому важливе місце в роботі займуть вправи для розвитку правильного мовного дихання.
     «Кулька».
     Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю ж вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним.
     «Задуй свічку». 
     Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1-2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пф», начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики).
     «Літак». 
     Покладіть дитині на долонь маленький шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долоню з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих.
     «Нюхаємо квіточку». 
     Навички правильного вдиху і видиху добре відпрацьовувати на таких вправах: дати дитині понюхати квітку, духи, фрукти.
     «Усі мовчать». 
     Зробити вдих, а видихнути на звук “з”, доторкнувшись вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші.
     «Де дзвенить комарик?» 
     Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук з-з-з-з.
     «Гарячий чай». 
     У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом , а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф-ф, начебто студить гарячий чай.
     «Кораблик». 
     Налийте в миску води, покладітьте на воду паперовий кораблик, і запропонуєте дитині “допомогти” кораблику переплисти на іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє «пф» і дує при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе кораблик.
     Важливо проводити також вправи для розвитку голосу. Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.
«Аня співає пісеньку». А-а-а, а-а-а.
«Гуде потяг». У-у-у, у-у-у.
«Болить зуб». О-о-о, о-о-о.
«Пароплав гуде». И-и-и, и-и-и.
«Жабенята посміхаються” І-і-і, і-і-і.
«Заблукали в лісі». Ау-ау-ау-ау.
«Малюк плаче». Уа-уа-уа-уа.
«Пісенька водички». С-с-с-с.
«Пісенька комарика». З-з-з-з.
«Пісенька вітру». В-в-в.
«Гріємо ручки». Х-х-х-х.
«Стукають підбори ». К-к-к-к.
«Граємо на барабані». Д-д-д-д.
«Гусак сичить», «Кулька сдувається». Ш-ш-ш-ш.
«Жук дзижчить». Ж-ж-ж-ж.
«Зозуля кує». Ку-ку, ку-ку.
«Гусак». Га-га-га.
«Корова». Му-му-му.
     Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-о-у-и-е (один звук плавно переходить в інший, і кожний тягнеться не менше 2 сек.);
     Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким голоском, грубим голосом);
     Проспівування звуку А на видиху (зробили глибокий вдих, надули животик, плечі не піднімаються, на видиху співаємо «А-а-а-а-а-а-а!»);
     Проспівування простої мелодії (наприклад, «У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялинонька, і зайчик з нею ріс…») на звук М чи У. Тобто, дитина робить глибокий вдих, надуває животик, а потім, на безперервному видиху, начебто наспівує тільки мелодію пісеньки («м-м-м-м м-м-м-м…»);
     

     Велике значення для нормалізації темпу і ритму мовлення має виконання спеціальних вправ спрямованих на розвиток координації мовлення з рухами.
     «Машина».
Бі-бі-бі гуде машина, (ритмічно плескати в долоні)
Не поїду без бензину. (ритмічно тупотіти ногами)
     «Дощик». 
Дощик, дощик, крап-крап-крап, (вказівним пальцем правої руки стукати по лівій долоні)
Мокрі всі доріжки. 
Нам не можна йти гуляти, («погрозити» вказівним пальчиком)
Ми промочимо ніжки. (ритмічно потупати ногами)
     «Листочки». 
Листочки над нами кружляють, (руки підняти нагору, махати кистями рук) 
Листочки на землю лягають. (присісти)
Вони з височині злетіли, (піднятися і потягнуться на носочках)
Листочки кружляти хотіли. (плавні рухи руками праворуч, ліворуч)
 

HotLog

Анимационная картинка танцы

блестяшки для аськи