Сторінка дефектолога

 

 

 

Дефектоло́гія — відноситься до педагогічних наук і вивчає психофізіологічні особливості людей з аномальним розвитком, закономірності їх виховання і навчання. А також їх адаптації і реабілітації в соціумі.
Дефектологія поділяється на :
Сурдопедагогіка — займається питанням навчання і виховання дітей з вадами слуху;
Олгігопедагогіка — займається питаннями виховання і навчання розумово відсталих дітей;
Тифлопедагогіка — займається питанням навчання і виховання дітей з вадами зору;
Логопедагогіка — займається питанням навчання і виховання дітей з недоліками мови.

 

 

 

     Дефектолог – фахівець, який працює з дітьми з фізичними та психічними недоліками. Професія дефектолога знаходиться на стику медицини і педагогіки та тісно пов'язана з психологією. Фахівці розвивають інтелект, мову й інші психічні процеси дитини.
     
Робота вчителя-дефектолога займає винятково важливе місце в корекційнії роботі з реабілітації дітей з особливими потребами та виходить за межі традиційних видів роботи вчителя, оскільки охоплює: консультаційну, діагностичну, соціально-педагогічну, реабілітаційну, психотерапевтичну та корекційну діяльність. Ця багатогранність підпорядкована меті професійної діяльності дефектолога: йдеться про соціальну адаптацію та інтеграцію дитини з особливими освітніми потребами у систему суспільних стосунків.
 
Досвідчений дефектолог здатний:
  • швидко знаходити контакт з дитиною і підтримувати позитивну атмосферу зайняття; 
  • працювати з дошкільнятами і школярами;
  • учити читати і писати нетрадиційними методами;
  • сформувати чітку вимову і коригувати дефект;
  • проводити зайняття, спрямоване на комплексне усунення проблем сенсорного розвитку;
  • працювати з різними віковими категоріями за індивідуальною програмою.

 

У  діяльність вчителя-дефектолога входить:
  • проведення диференціальної і поглибленої діагностики дітей дошкільного віку з обмеженими можливостями здоров'я;
  • корекційно-розвиваюча допомога (у вигляді індивідуального і підгрупового зайняття);
  • надання допомоги батькам, що мають дитину з порушеннями в розвитку (у вигляді рекомендацій по розвитку пізнавальної сфери і інформаційним методичним джерелам).

 

Завдання:

  • раннє виявлення порушень розвитку у дітей (виявлення первинних і вторинних порушень, тобто системний аналіз порушень);
  • визначення причин і характеру порушень;
  • розмежування міри характеру порушень розумового, мовного і емоційного розвитку дитини;
  • виявлення індивідуальних психолого-педагогічних особливостей дитини з порушеннями розвитку;
  • розробка індивідуальних корекційних програм розвитку і навчання;
  • оцінка динаміки розвитку і ефективності корекційної роботи;
  • визначення оптимального педагогічного маршруту дитини.

 

Завдання діяльності:
  • сенсорний розвиток, що відповідає віку: освоєння еталонів-зразків кольору, форми, величини, еталонів звуків; накопичення узагальнених уявлень про властивості предметів (колір, форма, величина), матеріалів;
  • освоєння предметно-практичної діяльності, сприяючої виявленню різноманітних властивостей в предметах, а також розумінню стосунків між предметами (тимчасових, просторових, кількісних);
  • освоєння продуктивних видів діяльності (конструювання, ліплення, аплікація, робота з природним матеріалом), сприяючих сенсорному, розумовому, мовному розвитку дитини;
  • накопичення мовних представлень, розвиток фонетико-фонематичних процесів, підготовка до навчання грамоті;
  • уточнення, збагачення і систематизація словника на основі ознайомлення з предметами і явищами навколишнього світу;
  • формування діалогічної і монологічної форм мови, розвиток навичок спілкування;
  • розвиток елементарних математичних представлень і понять, що відповідають віку;
  • формування навичок ігрової діяльності, які відповідають віку  (освоєння гри за правилами, сюжетно-ролевої гри), а також елементів учбової діяльності;
  • формування комунікативних навичок, засвоєння правил і норм поведінки.

 

       

Вчитель-дефектолог проводить заняття по формуванню елементарних математичних уявлень, ознайомленню з навколишнім світом, розвитку комунікативного мовлення, вченню грамоті, читанню, грі, конструюванню.
     
У процесі спеціальних занять вчитель-дефектолог розвиває у дітей сприйняття і уявлення, тренує пам'ять і увагу. У процесі спеціальних занять розвиваються і удосконалюються мовні функції. Комплексне лікування дає найбільший ефект у разі узгодженого здійснення лікувальних та педагогічних заходів.
     
Кожне з новопридбаних відчуттів і образів відкриває для дитини потенційно великі можливості адаптації до навколишнього соціального середовища, чого вона і досягає наслідувальним шляхом.
     
Визначаючи природу того чи іншого виду особливості дитини, ми звертаємо увагу на позитивні сторони його особистості і на цій основі будуємо виховно-корекційну роботу.
       

До дітей зі складним дефектом відносяться діти, які мають аномалії розвитку сенсорних функцій (зору, слуху) в поєднанні з інтелектуальною недостатністю (розумова відсталість, олігофренія). 
     
В даний час виділяються групи дітей зі складним дефектом: 
- Розумово відсталі глухі або погано чують; 
- Розумово відсталі слабозорі або сліпі (частково-видющі); 
- Сліпоглухонімі; 
- Глухі чують. 
     
У дефектологической практиці зустрічаються також діти з множинними дефектами - розумово відсталі сліпоглухі, діти з порушеннями опорно-рухового апарату в поєднанні з порушенням органів слуху чи зору. 
     
Складний дефект - це не просто сума двох (а іноді і більше) дефектів; він є якісно своєрідним і має свою структуру, відмінну від складових складний дефект аномалії. 
     
Обстеження будь-якої аномальної дитини, обстеження дитини зі складним дефектом носить комплексний характер і є клініко-психолого-педагогічним обстеженням. У ньому беруть участь дефектологи, психологи, фізіологи, психіатри, лікарі-фахівці. 
 
Наявність у дітей грубої сенсорної (зниження слуху чи зору) і розумової недостатності, а також патологія рухової сфери, що спостерігається при дитячих церебральних паралічах, нерідко призводить до недорозвинення всіх компонентів мовлення, що має у всіх випадках своєрідну  обумовленість і специфічні прояви і вимагає диференційованих методів корекційного впливу. 

 

Надзвичайно важливо здійснювати  корекційну роботу щодо дітей з тією чи іншою мовною патологією. Як правило, мовна патологія супроводжується різними неврологічними порушеннями. Особливо часто мовна патологія відзначається при дитячих паралічах. 
     Слід пам'ятати, що вся психолого-педагогічна робота з дітьми, що мають мовну патологію, має проводитися на тлі позитивного настрою хворих. Необхідно, щоб хворі були максимально активні і зацікавлені в усуненні мовних дефектів. 
   
Розвиток маніпулятивної діяльності рук і формування мови йдуть паралельно один одному. Це слід враховувати під час проведення педагогічної роботи з дітьми. При вираженості рухових порушень (особливо при церебральних паралічах) важливе значення в процесі розвитку  повинно надаватися придушенню патологічної рефлекторної активності. 
     
Необхідно подбати про формування функції кусати і жувати. Разом з тим слід стимулювати і розвивати звукову комунікацію. Стимуляція комунікативної голосової і мовної активності є однією з найважливіших завдань на всіх етапах розвитку  дитини. Одним з важливих факторів, що затримують мовленнєвий розвиток та інтелектуальний розвиток дітей з вродженими і придбаними в ранньому віці ураженнями нервової системи, що поєднуються з руховими порушеннями, є порівняно пізнє становлення випрямляючих рефлексів. У зв'язку з цим  дитина виявляється позбавленою можливості утримувати голову, сидіти, стояти і ходити. Це, у свою чергу, ще більше перешкоджає нормальному диханню, голосоутворенню, рухам мовної мускулатури. У зв'язку зі сказаним, розвиток мови і інтелекту дитини слід здійснювати в тісній єдності із заняттями лікувальної фізкультури, спрямованими на розвиток випрямляючих рефлексів, а так само опорної, хапальної та маніпулятивної діяльності рук. Педагог-дефектолог і логопед повинні постійно зіставляти темпи моторного та мовного розвитку дитини і стежити, щоб моторне навантаження в мовній діяльності було адекватне. 

 

     

 

1. Виховання рухових функцій. 
2. Виховання навичок. 
3. Виховання мови. 
4. Соціальне пристосування. 
     
Не менше значення  надається розвитку особистісних якостей. 
     
Велика увага приділяється підготовці до школи. Включає  розвиток мови, слухового сприйняття, ритму, зорової уваги та пам'яті.   

 

  • не бійтеся звертатися за допомогою до дефектологів;
  • не вчить самостійно дітей читати і писати;
  • навчання мови - довга і кропітка праця і цим повинен займатися фахівець!

 

 

  

 

 

 

  

 

   

 

  

HotLog

Анимационная картинка танцы

блестяшки для аськи