Рідна мова
Дитяча душа надзвичайно чутлива до тонкощів краси й емоційного забарвлення рідного слова, адже дитинство — це не підготовка до життя, а «справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя». Саме від того, що ввійде в період дитинства в розум і серце дитини з навколишнього світу, залежить якою людиною вона стане завтра.
У перші місяці життя немовляти над колискою схиляється мати і тихо наспівує ніжні мелодії колисанки, кожне слово якої переливається у дитину, стає її надбанням. Таке емоційне спілкування матері з новонародженою дитиною через рідне слово, втілене у колисковій мелодії, є прикладом єднання поколінь, постійного діалектичного взаємозв’язку минулого й прийдешнього.
Рідна мова є найважливішим, найбагатшим і найміцнішим зв’язком між нинішнім і майбутнім поколіннями народу. Звідси випливає принцип народності, який відбито в Образі рідного слова. Мова — найкраща характеристика народу, тому твори українського фольклору є одним із важливих засобів збагачення словника дітей.
Уже з 3-річного віку з дітьми можна вивчати малі жанри фольклору: колисанки, забавлянки, потішки, приспівки.
Вони увібрали в себе багатющу скарбницю звичаїв, традицій, успадкованих від попередніх поколінь. Вони легкі для наслідування, вводять у світ дорослого життя, прилучають до споконвічних національних цінностей. І саме з уст матері та батька вони звучать весело, легко і невимушено.
Такі зразки народної творчості доречні, коли діти просинаються та вдягаються, їдять, умиваються, лягають спати та встають, коли діти граються, займаються, розважаються і т.д.
Наприклад:
Ой, люлі – люлі,
Прилетіли гулі.
Стали гуленьки співати,
Діток спати укладати.
Люлю – люлю, спи, синулю,
Спи, маленький, міцно.
Лягай спати вчасно,
Будеш жити щасно.
В маминої доні оченята сонні,
Рученьки, мов з вати.
Доня хоче спати.
Прийшла ніч тихесенька,
Спи, моя малесенька.
Ходить квочка коло кілочка,
Водить діток – одноліток,
Потягушки – потягушки,
На кісточки – простушки.
Кую – кую чобіток,
Подай, бабо, молоток.
Не подаси молоток,
Не підкую чобіток.
Доброта, чуйність, ніжність, турбота і любов, працелюбність, шана і повага до батьків… Ці моральні якості червоною ниткою проходять через усі колисанки, забавлянки, потішки. Лагідний мамин спів засіває в дитячу душу любов до природи, до рідного краю, мелодійної мови. У словах матері – ласка і любов, світ добра, краси і справедливості, щира віра в магічну силу українського слова.
Початкове ідейне виховання дитини відбувається також у казці. Казка — невичерпне джерело патріотичного виховання вже тому, що вона створена народом. В. Сухомлинський наголошував, що створені народом казкові образи живуть тисячоліття і доносять до серця й розуму дитини могутній творчий дух трудового народу, його погляди на життя, ідеали, прагнення. Казка — це духовні багатства народної культури, пізнаючи які дитина пізнає серцем рідний народ.
Потрібно ширше використовувати ігри під час прогулянки на зразок «Про що говорить парк, ліс?», «Що чути в небі?», «Про що нам розповість небо?», «Послухай пісню птахів», «Що чути у квітнику, у траві?», «Подорож хмар», «Подорож сонця», «Про що розповідає мороз?», «Снігова країна» , «Подорож до зірок» та ін.
Поради батькам
- Придбайте дитячі книжки з віршами, забавлянками, пісеньками, казками українською мовою;
- Читайте дитині вірші, оповідання, казки українською мово, стимулюйте її повторювати окремі слова, речення;
- Грайте в українські народні ігри;
- Придбайте дитині ляльку в українському народному одязі, народні українські іграшки;
- Залучайте дитину до перегляду телевізійних (комп'ютерних) передач українською мовою (ляльковий театр, мультфільми, інсценівки за змістом українських народних казок тощо);
- Розмовляйте з дитиною українською мовою;
- Загадуйте дитині загадки українською мовою;
- Розучуйте з дитиною прислів'я і приказки українського народу;
- Залучайте дітей до українських звичаїв і традицій;
- Придбайте дитині вишиванку, вінок та інші прикраси українського вбрання.