Культура трапези

 

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ТРАПЕЗИ
Неадекватна харчова поведінка дитини призводить до виникнення неінфекційних захворювань. Щоб запобігти їх розвитку, слід формувати культуру раціонального харчування із самого дитинства. Які ж психологічні чинники впливають на вибір того чи іншого продукту харчування та на механізми формування харчових звичок і переваг у дітей дошкільного віку?
                       
Особливості формування харчової поведінки дітей
Однією з найбільш вагомих причин погіршення стану здоров’я дітей дошкільного віку є порушення структури харчування та зни­ження його якості. Чимало захворювань та патологічних станів, зо­крема дефіцити або надлишки мінеральних речовин та вітамінів, призводять до порушення як фізичного, так й інтелектуального розвитку дітей. Тому профілактика та корекція порушень харчо­вої поведінки дошкільників мають важливе соціально-гігієнічне значення.

 

Харчування — це не лише фізіо­логічний, а й соціально та культурно зумовлений процес, тому організація раціонального харчування містить психологічні компоненти.

 

Харчова поведінка як складова способу життя людини охоп­лює пошук, вибір, приготування і вживання їжі, а також усі супут­ні процеси. Формується вона з дитинства, а отже, впливає на стан здоров’я й у дорослому віці.

 

Оцінюють харчову поведінку дитини як адекватну (гармоній­ну) або неадекватну (девіантну) залежно від багатьох показників, зокрема від місця, яке займає їжа в ієрархії цінностей дитини, від якісних і кількісних показників, етики та естетики харчу­вання.
         
Харчова поведінка залежить від таких умов, як:
  • особливості культури;
  • виховання;
  • матеріальні можливості;
  • біологічні особливості.

 

З-поміж найбільш значущих проявів неадекватної харчової по­ведінки дітей виокремлюють:
  • надлишкове вживання солі, цукру, насичених жирів;
  • дефіцит мікронутрієнтів у раціоні харчування;
  • недостатнє вживання риби, молочних продуктів, овочів та інших продуктів, які є джерелом харчових волокон.

 

Так, якщо дитина не снідає, часто вживає солодкі газовані на­пої, цукерки, напівфабрикати та їжу швидкого приготування вели­кими порціями, це призводить до підвищення маси її тіла, а багаті на жири та бідні на клітковину раціони спричиняють захворювання серцево-судинної системи, ожиріння, рак тощо.
                                 
Чинники, що впливають на культуру харчування
Особливості харчової поведінки формуються у дитинстві та ма­ють доволі стійкий характер. Найімовірніше, дитина, яка харчується неправильно, не змінить свою звичку у подальшому житті. Тому для формування адекватної харчової поведінки дошкільників переду­сім доцільно розглянути ті чинники, що впливають на вподобання у харчовій культурі дітей:
  •                      харчова поведінка батьків;
  •                      приклад авторитетних людей;
  •                      наочне навчання та моделювання;
  •                      реклама продуктів харчування.
         
Харчова поведінка батьків
Найбільше впливають на харчову поведінку дитини ставлення до приймання їжі та смакові переваги матері, адже вона є найріднішою людиною і першим зразком для наслідування. З нею дитина частіше спілкується, ділиться враженнями та проводить більше часу, аніж з іншими членами сім’ї.
       
Результативність виховання батьками як позитивних, так і не­гативних смакових звичок переважає впливи інших дорослих. Май­же завжди поведінка дитини визна­чається харчовими уподобаннями та культурою її батьків. Наприклад, якщо батьки постійно готують напівфабрика­ти або купують готову їжу, то цілком ло­гічно, що дитина звикає до такого харчу­вання та залюбки їсть такі продукти. Так формується замкнуте коло, бо з часом батьки переконуються, що саме це й є улюбленою їжею їхнього малюка.
     
Приклад авторитетних людей
Харчова поведінка авторитетних для дитини людей, напри­клад дорослих або інших дітей, упливає на розвиток вибірковості в їжі. Цей факт цілком природний та очевидний: дитина дивиться, що робить дорослий або старша дитина, і наслідує їхні дії.

 

Тож з огляду на те, що «копіювання за зразком» є основним спо­собом формування моделей поведінки і більшості навичок дитини в дошкільному віці, оточення має дотримуватися правил етикету і культури харчування. Слід зауважити, що харчова поведінка незнайомих дорослих на харчову поведінку дітей майже не впливає.

 

Науково та експериментально доведено, що змінити харчову поведінку дитини можна завдяки впливу наочного навчання та моделювання. Наприклад, якщо дитині, яка відмовляється їсти певні овочі, показати тематичний відеоролик, у якому старші діти, персонажі казок чи фантастичні герої їдять ці овочі залюбки, то вона змінить ставлення до цих продуктів харчування. Після перегляду фільму більшість дошкільників, наслідуючи дії героїв, починають вживати овочі від яких відмовлялися.

 

Важливо правильно обирати ілюстративний матеріал та за­соби наочного навчання, уважно ставитися до вибору мультиплі­каційних фільмів та дитячих програм, щоб сформувати адекватну харчову поведінку дитини і не порушити її впливом негативних пер­сонажів чи маркетингових навіювань.

 

Реклама продуктів харчування
Що більше часу дитина проводить біля телевізора чи комп’ю­тера, то більше реклами вона сприймає. Засоби маніпулювання сві­домістю стимулюють бажання дитини вживати саме ту їжу чи напої, які пропонує в напрочуд яскравій формі реклама. До того ж перегляд телевізора протягом кількох годин на день значно змінює харчо­ву поведінку дитини — збільшується калорійність та кількість їжі, яку вона з’їдає.
     
Зазвичай дитина обирає їжу, схожу на домашню, та ту, що ре­кламують: цукерки, шоколад, чіпси, фаст-фуд тощо. Дитяче харчу­вання в дошкільному закладі відрізняється від цих пріори­тетних для дитини продуктів і страв, що спричиняє додаткові труднощі в процесі адаптації до умов дитячого садка та подаль­шого формування харчової по­ведінки.

 

Якщо вдома прийнято сер­вірувати стіл та прикрашати страви, то дитина частіше на­даватиме перевагу домашній їжі, а не тій, що рекламують.
       
Коли дитина має вільний доступ до їжі, то вона частіше обирає «заборонені» продукти, рідко — дозволені й корисні. Особливо, якщо батьків немає поряд. Тому коли необхідно підвищити привабли­вість певного продукту або страви для дитини, один зі способів це зробити — створити ситуацію їх штучного дефіциту.
                         
Вплив неофобії на харчову поведінку дитини.
Неофобія — це природний захисний меха­нізм, що дає змогу дитині уникнути вживання в їжу незнайомих та нових продуктів. Неофобія притаманна дитині від народження, проте протя­гом підліткового віку її вплив слабшає, поступаючись місцем експериментуванню з новими про­дуктами, напоями тощо.

 

Пік неофобії припадає на вік від двох до шести років. До того ж хлопчики перебірливіші в їжі, ніж дівчатка.
   
Виокремлюють такі причини неофобії: персональні (генетичні) чинники; харчові сімейні та етнокультурні традиції; соціальні впливи в організованому ди­тячому колективі. Окрім того, неофобія пов’язана із зовнішніми чинниками, зокрема різноманітністю доступної дитині їжі. Уподобання нового продукту збільшує бажання дитини скуштувати й інші незнайомі ра­ніше страви.

 

Подолання неофобії залежить від харчової поведінки оточен­ня, а особливо — батьків. Спостерігаючи за тим, як інші їдять не­знайомі страви, дитина поступово позбавляється страху перед но­вим. При цьому спостереження за оточенням впливає на дитину сильніше, ніж умовляння та розмови про їжу. Щоб позбутися нео­фобії, дітям зазвичай необхідно приблизно 15 разів спробувати но­вий продукт.

 

Також неофобія пов’язана з тим, хто купує незнайомі для ди­тини продукти (батьки чи інші дорослі), і чи може дитина ці про­дукти назвати. Неможливість ідентифікувати продукт при­зводить до відмови дитини від нього. Упізнавання продукту й уявлення про його властивості сприяє підвищенню довіри та ймовірності його вживання.

 

Дуже важливо сформувати в дити­ни уміння правильно обирати продукти харчування, орієнтуючись не лише на їх смакові особливості, а й на якість, харчо­ву і поживну цінність.

 

Отже, звички, набуті в дитинстві, пе­реходять і в доросле життя людини, тому формування стійких моделей адекватної харчової поведінки дитини важливе для збереження її здоров’я в майбутньому.

 

У кожного малюка є свої звички і вам доведеться рахуватися з ними. Тут варто піти на компроміс:
  • Можна зменшити порцію, прибравши частину гарніру;
  • Нарізати бутерброд чи яблуко на кілька частин;
  • Попросити малюка тільки спробувати блюдо;
  • Замаскувати незнайому їжу вже знайомою.
 
На що треба звертати увагу під час їжі:
1. Послідовність страв повинна бути постійною.
2. Перед дитиною можна ставити тільки одне блюдо.
3. Страва не повинна бути ні занадто гарячою, ні холодною.
4. Корисно класти їжу в рот невеликими шматочками, добре пережовувати.
5. Рот і руки витирати паперовою серветкою.
 
Що не слід допускати під час їжі:
1. Гучних розмов.
2. Підганянь, поторапліваній дитини.
3. Насильного годування або догодовування.
4. Засудження малюка за необережність, неохайність, неправильне використання столових приладів.
5. Неестетичне сервірування столу, неправильне оформлення страв.
6. Після закінчення їжі малюка потрібно навчити полоскати рот.
 
Як не треба годувати дитину:
(З книги В. Леві «Нестандартна дитина»)
 
1. Не примушувати.
Зрозуміємо і запам'ятаємо: харчове насильство - одне з найстрашніших насильств над організмом і особистістю, шкода і фізична, і психічна. Якщо дитина не хоче їсти - значить, їй в даний момент це не потрібно! Якщо не хоче їсти тільки чогось визначеного - значить не потрібно саме це! Ніяких примусів в їжі! Ніякого «відгодовування»!
 
Дитина не сільськогосподарська тварина! Відсутність апетиту при хворобі є знак, що організм потребує внутрішнього очищення, сам хоче поголодувати, і в цьому випадку голос інстинкту вірніше будь-якого лікарського припису.
 
2. Не нав'язувати.
Насильство в м'якій формі: вмовляння, переконання, наполегливі повторення, пропозиції. Припинити і ніколи більше не нав'язувати!
 
3. Не догоджати.
Їжа - не засіб домогтися слухняності і не засіб насолоди, їжа - засіб жити. Здорове задоволення від їжі, звичайно, необхідно, але воно має відбуватися лише від здорового апетиту. Вашими цукерками ви досягнете тільки розбещеності і збочення смаку, так само як і порушення обміну речовин.
 
4. Не квапити.
Їжа - НЕ гасіння пожежі. Темп їжі - справа суто особиста. Поспіх у їжі завжди шкідливий, а перерви в жуванні необхідні навіть корові. Якщо доводиться поспішати в дитячий садок або куди-небудь ще, то нехай дитина краще не доїсть, ніж у метушні і паніці проковтне ще один недожований шматок.
 
5. Не відволікати.
Поки дитина їсть, телевізор має бути вимкнений, а нова іграшка прихована. Однак, якщо дитина відволікається від їжі сама, не протестуйте і не підганяйте: значить, віона не голодна.
 
6. «Напевно, з'їв що-небудь!»
Коли ми змушуємо дітей їсти насильно, будь-яка трапеза викликає у них негативні емоції, які, природно, апетиту не додають. Діти уповільнюють процес жування, тягнуть час, тримають їжу в роті. На тарілці їжа остигає, стаючи ще більше не смачною. Якщо дати волю емоціям і змушувати дитину їсти, її організм може відповісти блювотою. Якщо підсвідомо рефлекс закріпиться, така реакція буде переслідувати ваше чадо довгі роки. Коли дитина «несподівано» розлюбить колись улюблену гречану кашу, згадайте, коли саме і як ви змусили її одного разу проковтнути «останню ложечку». Якщо людину регулярно змушувати робити щось без її волі, у неї виникають, природно, протест і злість на того, хто ущемляє її свободу. 
 
7. Голодувати - значить голодувати. Зберіть всю свою волю в кулак і не вмовляйте, коли дитина відмовляється їсти. Значить, поїсть пізніше. Тільки не дозволяйте «кусочнічати»: голодувати - значить голодувати!

 

Захворювання, до яких призводить нераціональне харчування:
  • анемія;
  • атеросклероз;
  • хвороби органів травлення;
  • хвороби щитовидної залози;
  • гіпертонічна хвороба;
  • надлишкова маса тіла та ожиріння;
  • карієс;
  • кишкові інфекції;
  • інвазії та харчові отруєння;
  • кишковий дисбактеріоз;
  • метаболічний синдром;
  • злоякісні новоутворення;
  • подагра;
  • остеопороз;
  • цукровий діабет.
       
Рекомендації щодо психологічних аспектів організації харчування дітей
Приймання їжі — це єдиний пізнаваль­ний процес, під час якого дитина в буквальному сенсі «куштує» навколишній світ. Вона має усвідомлено та позитивно ставитися до цього, адже приємні враження та емоції сприяють ліпшому засвоєнню продуктів харчування. Сформува­ти раціональну культуру харчування дитини та сприяти її ефективній організації у дошкільно­му навчальному закладі допоможе дотриман­ня рекомендацій щодо формування адекватної харчової поведінки дитини, дій у разі відмови дитини від їжі, поліпшення апетиту дитини  та особливостей її харчування під час вступу до ди­тячого садка.
                 
Психологічні проблеми харчування у дітей
Харчування — це одна із найважливіших функцій, яка забезпе­чує життєдіяльність нашого організму. Процес харчування у людини поряд з біологічною функцією викопує також соціальні, психологіч­ні функції. Їжа може бути формою спілкування, джерелом позитив­них емоцій, засобом відсторонення від власних проблем. Розрізня­ють декілька видів їжі за психологічним фоном, який їжа формує:
  • їжа, яка дає почуття впевненості і захищеності (молоко);
  • їжа, яка дає почуття фізичної сили і міці (м’ясо);
  • їжа, яка підкреслює високий соціальний статус (кав’яр та чер­вона ікра);
  • їжа дорослих, яка заборонена для дітей (кава, вино).
   
Виникнення харчових розладів пов’язане не тільки з органічни­ми, але й із психологічними, соціальними факторами, самі ж хар­чові розлади відносять до психосоматичних.

 

У дошкільному віці підвищений або знижений апетит дитини психологи більш за все пов’язують з дисгармонійними сімейними стосунками, неправильною поведінкою батьків, їх неправильним уявленням про здорове харчування. Часто батьки, діти яких страж­дають порушенням харчової поведінки, не можуть правильно орга­нізувати режим харчування дитини. Помилкою також може бути неправильне використання продуктів харчування, які не відпові­дають віку дитини, догодовування в проміжках часу між основни­ми прийомами їжі, надмірне вживання солодощів. Батьки іноді не враховують фізіологічних можливостей дітей, пропонуючи їм над­мірну кількість харчів. Процес харчування може бути пов’язаний із негативними емоціями (конфлікт між мамою (татом) та дитиною, обмеження свободи дитини, вимагання ідеальної чистоти, ультима­туми, погрози). Знизити апетит дитини може критика батьків на її адресу за обіднім столом. Діти можуть відмовитись від харчування через пригнічений стан. У багатьох випадках відмова від їжі є для дитини засобом привертання уваги до себе батьків та близьких.
 
Неадекватне виховання батьками, які нехтують дитиною або схильні до гіперопіки, постійно все забороняють або все дозволя­ють, не вчить дитину адекватно реагувати на внутрішні стимули голоду і насичення їжею, тому уявлення про здорове тіло не може у неї розвиватись.

 

Конфлікти між мамою (татом) та дитиною можуть також спри­яти розвитку ожиріння. Нерідко діти починають вживати вели­ку кількість їжі в тому випадку, якщо вони відчувають себе кину­тими, якщо їм недостатньо любові, тепла. У даному випадку їжа є джерелом позитивних емоцій. Діти переїдають, схильні до над­мірної ваги або страждають від ожиріння саме в тих сім’ях, де від­сутня культура харчування, правильне уявлення про здорове хар­чування. Дуже часто дітей примушують з’їдати все, апелюючи до того, що не можна викидати харчі. Пізніше для багатьох дітей пе­реїдання стає звичкою.
                             
Правила здорового харчування:
  • звертайте увагу не тільки на знижений апетит дитини, а й на під­вищений;
  • намагайтесь знайти причину такого апетиту, пов’язати її з особ­ливостями взаємодії батьків та дітей;
  • не забувайте та враховуйте смакові переваги дитини;
  • під час вибору місця для харчування дитини важливо створити сприятливу обстановку, забезпечити помірний контроль за при­йомом їжі, врахувати потреби дитини, надати їй можливість про­явити самостійність, свободу;
  • будьте послідовні, батьки повинні висувати однакові вимоги до процесу харчування дитини, але їх має бути обмежена кіль­кість;
  • не використовуйте їжу як винагороду (або покарання). Батьки купують дитині солодощі (чи інші привабливі продукти), щоб примусити дитину поводитися так, як цього хочуть вони, а ди­тина дуже швидко починає розуміти, що криками, істериками, плачем вона майже завжди може розраховувати на отримання солодощів;
  • будьте в міру вимогливі, лагідні, спокійні, пояснюйте дитині зна­чення здорового харчування, будьте-для неї прикладом, уникай­те емоційної дистанції з дитиною, живіть її життям, інтересами, не допускайте неприйняття та байдужості.

 

HotLog

Анимационная картинка танцы

блестяшки для аськи