Формування толерантності Формування толерантних якостей особистості у дошкільнят
Виховання толерантності сьогодні є однією з найважливіших проблем. Останнім часом часто виникають дискусії про толерантний світ, так званий світ без насильства і жорстокості, в якому головною цінністю є єдина у своєму роді і недоторканна людська особистість. Актуальність проблеми толерантності пов'язана з тим, що сьогодні на перший план висуваються цінності і принципи, необхідні для загального виживання і вільного розвитку особистості. Тому у своїй роботі ми прагнемо сформувати у дітей моральні цінності, які є найважливішими показниками цілісності особи, здатної створити власне уявлення про свій майбутній життєвий шлях. На сучасному етапі розвитку суспільства виникла необхідність формування культури толерантності у підростаючого покоління, розпочинаючи вже з дошкільного віку. Формування цієї найважливішої якості відбувається вже в дитинстві в умовах сім'ї і освітніх установ, триває упродовж усього життя з розвитком освіти. Визначення слова " толерантність": В іспанській мові – здатність визнавати відмінні від своїх власної ідеї і думки; У французькій мові - відношення, при якому допускається, що інші можуть думати або діяти інакше, ніж ти сам; В англійській мові - готовність бути терпимим, поблажливим; В китайській мові - дозволяти, приймати, бути по відношенню до інших великодушним; В арабській мові - пробачення, поблажливість, м'якість, милосердя, співчуття, прихильність, терпіння, схильність до інших; В українській мові – терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, ідей, вірувань є умовою стабільності та єдності суспільств, особливо тих, які не є гомогенними ні у релігійному, ні в етнічному, ні в інших соціальних вимірах. Ідеї, узяті за основу:
У рішенні завдань формування толерантності особлива роль відведена дошкільній освіті і вихованню як початковому етапу в моральному розвитку дитини. Терпимість, повага, прийняття і правильне розуміння культур світу повинно прищеплюватися вже в ранньому віці, в дитячому саду. Відноситися з повагою до представників різних національностей є невід'ємною умовою толерантного виховання, і ми вихователі, повинні довести до свідомості дітей те, що люди рівні у своїх гідностях і правах, хоча і різні за своєю природою. Період дошкільного дитинства дуже важливий для розвитку особистості дитини: упродовж усього дошкільного періоду інтенсивно розвиваються психічні функції, формуються складні види діяльності, закладаються основи пізнавальних здібностей. Основні принципи: 1. Принцип суб'єктивності. Вимагає опори на самостійну активність дитини, стимулювання її самовиховання, свідомої поведінки в стосунках з іншими людьми. 2. Принцип адекватності. Вимагає відповідності змісту і засобів виховання, орієнтований на реальні стосунки, що складаються між дітьми, батьками, педагогами. 3. Принцип позиції рефлексії. Припускає орієнтацію на формування у дітей усвідомленої стійкої системи стосунків до значимої для неї проблеми, питання, що проявляються у відповідній поведінці і вчинках. 4. Принцип індивідуалізації. Припускає визначення індивідуального підходу при вихованні свідомості і поведінки. 5. Принцип створення толерантного середовища. Вимагає формування в дитячому саду гуманістичних стосунків, що ґрунтуються на праві кожного мати своєрідне відношення до довкілля, самореалізацію в різних формах. Принципи змісту роботи: - Комплексно - тематичний підхід до планування. - Особово - орієнтована взаємодія учасників навчально - виховного процесу. - Інтеграція освітніх областей. - Використання форм роботи з дітьми, що відповідають віковій групі. - Забезпечення емоційного і практичного компонентів етнотолерантності. - Побудова предметно - розвиваючого середовища з урахуванням сучасних вимог. Форми виховання толерантності: Для того, щоб робота по вихованню толерантності у дошкільнят була плідною, необхідно задіяти великий спектр заходів і різних видів діяльності дошкільнят. Спектр заходів і різних видів діяльності дошкільнят: 1) проведення свят, і інших масових форм, з метою знайомства дітей з культурою і традиціями свого народу і народів світу; театралізована діяльність дошкільнят за сценаріями, в основі яких казки народів світу; 2) сюжетно-ролеві ігри дошкільнят, основною метою яких є освоєння і практичне застосування дітьми способів толерантної взаємодії; 3) народні рухливі ігри; 4) проведення народних свят, наприклад таких як "Масниця, " Різдво" відповідно до народного календаря; 5) вивчення народних свят найближчих країн-сусідів; 6) знайомство дітей з традиціями народів різних країн; 7) з традиціями святкування Нового Року, 1 травня, 1 квітня в різних країнах; 8) ігри-зайняття, які створені на матеріалах різних казок, з метою рішення проблем міжособової взаємодії в казкових ситуаціях; 9) складання казок і історій самими дітьми; інсценування казок. Звичайно, формування толерантності відбувається поступово, тому що усі діти різні: одні доброзичливі, активні, інші сором'язливі, треті замкнуті, у кожного свої індивідуальні здібності і особливості. На занятті використовуються різноманітні методичні прийоми: 1. Ігри і ігрові вправи, спрямовані на: - розвиток умінь невербального спілкування : «Вгадай», «Улюблений казковий герой»; - розвиток почуття близькості з іншими дітьми: «Ласкаве ім'я», «Компліменти»; - розвиток умінь, спрямованих на розпізнавання почуттів інших людей: «Море хвилюється»; - гармонізацію усвідомлення свого імені, прізвища: «Як можна нас назвати по-різному», «Вгадай, хто це?»; - розвиток уміння дотримуватися дистанції в спілкуванні «Стоять і сидять»; - розвиток уміння розуміти настрій оточення: «Що можна зробити для друга»; - регулювання своєї поведінки: «Витримана людина»; - прояв почуття милосердя, співчуття до інших людей: «Сонечко милосердя», «Добрий лісник». 2. Обговорення і програвання ситуацій (проблемних ситуацій), спрямованих на практичне застосування навичок культурної поведінки в грі, на зайнятті, в громадських місцях, на уміння виражати співпереживання і співчуття дорослим і одноліткам. 3. Етюди і вправи спрямовані на: - на виховання гуманних і доброзичливих стосунків між дітьми: «Подарунок»; - виховання поваги до людей різних національностей і рас: «Спиною один до одного», «Хоровод дружби». 4. Використання художнього слова: віршів, прислів'їв і приказок, оповідань зарубіжних авторів і казок народів світу. 5. Використання наочних посібників: сюжетних картин, фотографій, ілюстрацій до казок, малюнків, схем і карт. 6. Продуктивний вид діяльності - малювання, на теми: «Автопортрет», «Я і мій настрій», «Моє ім'я», «Діти планети Земля». 7. Допоміжний прийом - слухання музики, дитячих пісень, національної музики різних народів. Робота з дітьми: - Бесіди - Проекти - Конструювання - Відео перегляди - Екскурсії - Цільові прогулянки - Фольклорні і тематичні свята - Театралізовані вистави Але ця робота може звестися нанівець, якщо педагог не врахує співробітництво з сім'єю, яка передбачає досягнення спільних цілей у вихованні, вироблення адекватних реагувань на процес соціального і емоційного розвитку дитини. Дослідники дошкільного дитинства Л. Артемова, А. Богуш, Р. Буре, Н. Гавриш, О. Запорожець, В. Кузь, О. Кононко, В. Котирло, І. Рогальська наголошують, що родина і дошкільний навчальний заклад, не можуть замінити один одного і мають взаємодіяти задля досягнення гармонійного розвитку дитини - дошкільника, виконуючи кожен свої специфічні виховні функції. Дослідники проблем сім'ї одностайно переконують, що саме в родині діти отримують перші навички взаємостосунків, засвоюють перші навички соціальних ролей, усвідомлюють перші норми і цінності, а стиль виховання батьків активно впливає на формування у дитини образу „Я”. Відомо, що існує багато сімей, де просто не наділяється належної уваги вихованню дітей, а інколи ігноруються повністю. Всі непорозуміння у стосунках дорослого з власною дитиною починаються від небажання зрозуміти і поступитися. Так нерозуміння дитячої психології нерідко спричиняє неслухняність дітей, призводить до конфліктів у сім'ї. У таких випадках, коли виникає потреба полаяти дитину, роботи це необхідно тактовно, щоб не принизити її гідність. Тобто, виявити толерантність та повагу до власної дитини, що сприятиме формуванню у дитини зразка такої поведінки. Завдання, які мають виконувати педагоги освітнього закладу для підвищення ролі сім'ї у формуванні толерантних взаємостосунків: 1. Підвищення загальної педагогічної і психологічної культури батьків та обізнаності, щодо основних принципів толерантності. 2. Налагодження толерантних взаємостосунків між педагогом і батьками, між батьками і дітьми, між іншими членами родини. 3. Використання батьками безконфліктних конструктивних виховних засобів впливу на дитину. Різні види роботи: просвітницька робота (розширити обізнаність батьків про поняття і характеристики «толерантності»): пропаганда принципів толерантності, виготовлення інформаційних стендів, ознайомлення зі спеціальною літературою, організація тематичних круглих столів, обговорення, бесіди і т.п.); профілактична робота (сформувати усвідомлення важливості виховання даної якості, розвиток толерантного ставлення батьків до оточуючих): дні відкритих дверей, участь у благодійних акціях, розповсюдження пам'яток для батьків, спільна праця батьків, педагогів та дітей, ділові ігри, направлені на корекцію інтолерантної поведінки, батьківські збори; роз'яснювально- навчальна робота з батьками (ознайомлення з методами налагодження толерантних стосунків): семінари із використанням соціально-психологічних тренінгів із вправлянням побудови різних способів компромісного та терпимого рішення життєвих ситуацій, ознайомлення з прийомами активного і ефективного слухання, з методами заохочення та допустимого покарання, проведення індивідуальних консультації). Отже, для повноцінного процесу виховання толерантних стосунків у дошкільників має відбуватися зміна позиції педагогів у стосунках із сім'єю від інформативної діяльності до партнерства і співпраці в різних видах взаємодії з метою створення толерантного середовища, де реалізуються потреби дитини в рівноправних і справедливих взаємостосунках з дорослими та однолітками. Поради педагогам щодо формування толерантних якостей особистості В основу роботи педагогів по розвитку міжособових стосунків як основи формування толерантності у дітей дошкільного віку мають бути покладені нові підходи до розвитку і виховання дітей, особово - орієнтована модель спілкування з ними. Важливий діалог, тоді у дитини формується толерантність - довіра до дорослого, партнерські відношення з ним. Треба змінити обстановку в дитячому саду, наблизившись, на скільки це можливо, до домашніх умов. Створення емоційного мікроклімату в групі. 1. Обов'язково встановіть особистий контакт з дітьми:
2. Намагайтеся вислуховувати дітей до кінця, якщо навіть у вас мало часу. Прагніть не перебивати дитину. Проаналізуйте свою поведінку.
3. Стежте за власною мовою. Пам'ятайте, що вона - відображення вашої особи. Проаналізуйте власну мову:
4. Пам'ятайте, що дитина дошкільного віку є істотою невербальною, тому уся інформація краще засвоюється нею не через слова, а через стосунки. Намагайтеся використати такий немовний прийом взаємодії з дітьми, як «демонстрація розташованості»: спокійна увага, посмішка, контакт очей, підбадьорюючі жести, ласкавий дотик, погладжування. 5. Організовуючи спілкування з дітьми, прагніть зрозуміти їх настрій. Розвивайте педагогічну спостережливість. Простежте: в якому настрої прийшла дитина в ДНЗ; чи розповідає вона іншим дітям про свій емоційний настрій, почуття? 6. Частіше посміхайтеся дітям в процесі взаємодії з ними, це сприяє сприятливому психологічному мікроклімату. Простежте за собою:
7. Вчіться бачити себе з іншої сторони:
8.Спілкуючись з дітьми, використовуйте такі прийоми педагогічної дії, як навіювання і переконання. Для переконання вам необхідно:
Застосовуючи настанову, вам необхідно говорити в максимально наказовому тоні і при цьому виразно дивитися в очі дитині. 9.Особливо уважно віднесіться до своєї поведінки, манер, жестів. Пам'ятайте, що діти дошкільного віку наслідують. 10. Вибирайте правильну тактику поведінки в спілкуванні з дітьми, вирішуючи конфліктну ситуацію. Пам'ятайте: ви не маєте професійного права ображатися на дітей. Намагайтеся оцінювати вчинок, дію, яку вчинила дитина, а не її особа. Покажіть, що ви невдоволені вчинком, але самі позитивно відносьтеся до дитини. Уникайте наступних прийомів, що допомагають уникнути дитячих сварок, бійок:
11. Умійте аналізувати процес спілкування. Спробуйте знайти причини помилок у взаємодії з дітьми. Це можуть бути:
Важливо пам'ятати, що формування у дітей позитивного толерантного відношення до усіх людей повинне ґрунтуватися на засвоєнні моральних норм і правил поведінки. Ця робота повинна ґрунтуватися на матеріалі казок, оповідань, творів художньої літератури. Ми живемо в багатонаціональній в країні, тому в дітях важливо виховувати толерантне відношення до інших народів, їх культури і традицій. Дітей необхідно знайомити з традиціями, фольклором, предметами народного - прикладного мистецтва, міфами і легендами інших народів. Таким чином, розширювати можливості залучення дітей до загальнолюдських цінностей, робити їх доступнішими, відчутнішими і емоційно забарвленими. Прекрасною школою розвитку толерантності служить спілкування з домашніми тваринами, яких діти сприймають як рівних собі, спілкуючись на зрозумілому тільки їм мові почуттів і емоцій. Стаючи близькими друзями, діти і тварини здатні разом радіти і сумувати, грати і розвиватися. Пояснення дорослих про те, як потрібно поводитися з «братами нашими меншими», сприяють розвитку уміння співпереживати, співчувати, стримуватися. Рекомендації для батьків з формування толерантних якостей особистості дошкільника
1. Дайте зрозуміти вашій дитині, що ви її приймаєте такою, якою вона є. Намагайтеся вживати такі вирази як: «Ти найулюбленіший», «Я тебе люблю будь-кого», «Яке щастя, що ти у нас є». 2. Пам'ятайте, що кожне ваше слово, міміка, жести, інтонація, гучність голосу несуть дитині повідомлення про її самоцінність. Прагніть створити у вашої дитини високу самооцінку, підкріплюючи це словами: «Я радію твоїм успіхам», «Ти дуже багато що можеш». 3. Зверніть свою увагу на те, що батьки, які говорять одно, а роблять інше, з часом випробовують на собі неповагу з боку дітей. 4. Перш ніж почати спілкуватися з вашою дитиною, постарайтеся зайняти таке положення, щоб бачити її очі. У більшості випадків вам доведеться сісти навколішки. 5. У спілкуванні з дитиною приділяйте велику увагу невербальному (немовному) спілкуванню. Так, замість того, щоб категорично сказати слово «не можна», спробуйте використати ледве помітний жест, погляд або міміку. Сказати, нічого не кажучи, - це найбільше мистецтво виховання, яке свідчить про істинний і глибокий контакт між батьками і дітьми. Намагайтеся виявляти своє відношення до поведінки дитини без зайвих пояснень і моралі. 6. Прагніть виявляти повну зацікавленість до дитини в процесі спілкування. Підкреслюйте це кивком, вигуком. Слухаючи її, не відволікайтеся. Сконцентруйте на ній усю увагу. Надавайте їй час для висловлювання, не квапте її і не підкреслюйте своїм зовнішнім виглядом, що це вже вам нецікаво. 7. Не говоріть своїй дитині того, чого б ви їй насправді не бажали. Пам'ятайте, що багато з тих установок, які вони отримують від вас, надалі визначають їх поведінку. 8. У спілкуванні з дітьми пам'ятаєте, що дитина має право голосу у вирішенні якої-небудь проблеми. Тому намагайтеся радитися з нею, а не приймайте рішення тільки самі. 9. Дотримуйтеся принципів рівності і співпраці з дітьми. 10. Не допускайте, щоб ваша дитина знаходилася наодинці зі своїми переживаннями. Знайдіть час і зверніться до неї: «Я бачу, що тебе щось турбує», «Я бачу, що тебе хтось засмутив», «Розкажи мені, що з тобою». 11. Використовуйте різноманітні мовні формули (прощання, вітання, вдячності) в спілкуванні з дітьми. Не забувайте уранці привітати дитину, а увечері побажати їй «добраніч». Вимовляйте слова з посмішкою, доброзичливим тоном і супроводжуйте їх тактильним дотиком. Обов'язково, хоч за маленьку послугу, зроблену дитиною, не забувайте подякувати їй. 12. Намагайтеся адекватно реагувати на вчинки дітей:
13. Намагайтеся не вживати в мові такі фрази, які надовго залишаються у свідомості дитини: «Я зараз зайнятий (а)», «Скільки разів я тобі говорила!», «Вічно ти у все лізеш», «Що б ти без мене робив». 14. Для того, щоб правильно організувати взаємовідносини з дітьми в процесі спілкування, прагніть долати:
15.Удосконалюйте комунікативні уміння ваших дітей:
Запропонуйте дітям вигадати: а) казка по-новому (за основу береться стара казка, але героїв можна наділити протилежними якостями); б) салат з казок (з'єднуються декілька казок в одну); в) продовж казку або придумай новий кінець. Головне завжди пам'ятати, що виховувати не означає говорити дітям хороші слова, наставляти і научувати їх, а передусім самому жити по-людськи. Формування толерантності кожен повинен розпочинати з самого себе. У формуванні толерантності у дошкільнят велике значення має розвиток уміння розуміти почуття і стан інших людей, здатність співпереживати і співчувати, уміння спілкуватися з однолітками. Прищеплюючи дітям уміння міжособового спілкування, необхідно одночасно удосконалювати ці ж уміння у педагогів і батьків.
Рекомендована література для роботи з дітьми по розвитку міжособових стосунків як основи формування толерантності 1. З.Александрова «Серьожа миє калоші» 2. А.Барто «Вовка - добра душа» 3. А.Барто «Чорна людина» 4. С.Баруздін «За обідом» 5. Е.Благініна «Подарунок» 6. С.Вателі «Шапка» 7. Л.Воронкова «Що сказала б мама?» 8. Народна казка «Гуси-лебеді» 9. В.Донникова «Канавка» 10. Ю.Єрмолаєва «Кращий друг» 11. Б.Житков «Як слон врятував хазяїна від тигра» 12. Народна казка «Рукавичка» 13. О.Іосемані «В тінистому лісовому селі» 14. Н.Калініна «Хіба так грають?» 15. В.Катаев «Цветік-семіцветік» 16. Народна казка «Кіт, півень і лисиця» 17. Народна казка «Крилатий, волохатий і маслений» 18. А.Кузнецова «Посварилися» 19. Народна казка «Ліса, заєць і півень» 20. С.Маршак «Терем-теремок», «Є у мене товариш Федя» 21. Л.Маршалл «Я умію стрибати через калюжі» 22. Е.Матисен «Кіт з блакитними очима» 23. В.Маяковський «Що таке добре і що таке погано» 24. А.Мітта «Кулька на віконці» 25. А.Мілн «Вінні-пух» 26. С.Міхалков «Як друзі пізнаються», «Сашкіна каша» 27. Е.Мошновська «Нехай він сидить» 28. М.Москвіна «Що сталося з крокодилом» 29. Л.Мунро «Що сталося з Фердінантом» 30. А.Ліндгрен «Малюк і Карлсон» 31. Н.Носов «На гірці», «Огірки», «Карасик» 32. В.Осєєва «До першого дощу», «Чарівне слово», «Будівельник», «Печиво», «Фарби», «Помстилася», «Хто покарав його?» 33. Є.Пєрмяк «Паперовий змій», «Найстрашніше», «Чужа хвіртка», «Як Мишко хотів маму перехитрити» 34. І.Півоваров «Ввічливий ослик» 35. С.Погорельський «Пісенька про трьох подружок» 36. Д.Родарі «Рожеве слово», «Привіт» 37. Н.Саксонський «Подружки» 38. Л.Стрелкова «Данилка і малюк» 39. Є.Сєрова «Нехороша історія» 40. Я.Тайц «Кубик на кубик» 41. Народна казка «Теремок» 42. Л.Толстой «Лев і собачка», «Кісточка», «Два товариші» 43. Л.Точкова «Чашка» 44. І.Турчин «Дружба» 45. К.Ушинський «Сила не право», «Умій почекати», «Разом тісно, а нарізно нудно» 46. Е.Цурюпа «Невідомий друг» |
|
